Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 7 страница

В цілому встановлення ставок податків по своєї суті це дуже складний процес, який потребує вирішення багатьох проблем. До головних з них відносяться:

- обґрунтування співвідношення середніх розмірів ставок;

- доцільність встановлення прогресивності і визначення проблеми зростання ставок оподаткування та бази оподаткування;

- визначення межі, з якої може з’являтись прогресія ставки;

- визначення бази при встановленні нижньої межі ставки податку;

- ступінь розповсюдження ставки на суб’єкти оподаткування.

Не визначеність більшості з цих проблем і приводять до того, що загальнодержавні органи вимушені постійно змінювати ставки на податки по їх більшості. Це дуже ускладнює процес податкового менеджменту та визначення загальної податкової політики

В деяких випадках один і той же податок для юридичних та фізичних осіб може мати різні ставки оподаткування. В більшості для юридичних осіб ставка оподаткування носить конфіскаційний характер. Тому дуже важливе значення має визначення максимальної, тобто найбільшої ставки податку. Вона не повинна впливати на зниження стимулювання підприємця (як юридичної так і фізичної особи) до збільшення виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг. При встановленні цих ставок необхідно визначити наслідки від найбільшого зростання ставки і втрати державного бюджету, якщо суб’єкт оподаткування буде ухилятися від сплати цього податку по цій ставці. При встановленні ставки оподаткування необхідно виходити з рівності їх розміру як для юридичних, так і для фізичних осіб. Це дозволяє виключати тенденцію до перерозподілу доходів на користь тих, хто має меншу ставку оподаткування.

Наступним елементом податкової системи є податковий період. В цілому це строк, на протязі якого діє процес формування податкової бази і остаточно визначається загальний розмір ставки податку. В більшості податковий період співпадає з звітним періодом, але в деяких випадках такого співпадання не відбувається. Наприклад податковий період при сплаті акцизного збору визначається по мірі реалізації підакцизних товарів та виробів, або всієї партії їх. Податковий період повинен бути чітко визначеним з метою запобігання порушень прав платників податку.

Строк сплати податку. В загальному вигляді це конкретна календарна дата або період часу, на протязі якого платник податку повинен розрахуватись з державою. Цей елемент податкового права визначається діючим податковим законодавством і при його встановленні повинно враховуватись багато чинників. До головних з них відносяться:

- місце податку в доході державного та місцевого бюджетів;

- характеристика безпосередньо податку та платника податку;

- періодичність отримання доходу об’єктом оподаткування;

- розмір об’єкту оподаткування.

- соціальна та екологічна спрямованість податку та інше.

При визначенні строку сплати податку визначають:

1. Термін сплати податку.

2. Строк подання звітності, розрахунків по податкам, декларацій та іншої документації. По більшості податків строки сплати та строки надання звітності співпадають по часу.

3. Строки давнини сплати податку.

4. Строк зберігання бухгалтерської та податкової звітності.

5. Строк надання кредиту по окремим податкам.

6. Строк притягнення платника податку до відповідальності.

Строки сплати податку в Україні визначаються як місячні, квартальні та річні. Строки сплати податку визначаються конкретною календарною датою. Строк сплати податку має велике значення для повноти та своєчасності наповнення доходної частини бюджетів всіх рівнів, а також його витрат на соціальні потреби.

Період податковий. В загальному вигляді він являє собою час, на протязі якого визначаються податкові зобов’язання платників податків перед бюджетами всіх рівнів. Тобто під податковим періодом розуміють календарний рік, або іншій період, який відноситься до окремих податків і по закінченню якого визначається база, щодо оподаткування, розраховується розмір податку, який підлягає сплаті. Цей період може складатись з декількох звітних періодів, коли податок сплачується авансовим методом (наприклад прибутковий податок з громадян, коли кінцевий розмір цього податку визначається в кінці календарного року згідно з заповненою податковою декларацією.

Головною вимогою при цьому повинно бути те, що на протязі всього податкового періоду об’єкт не може оподатковуватись декілька разів, тобто оподаткування може здійснюватись не більш ніж один раз. Податковий період також використовується і для проведення аналізу та розрахунку результатів діяльності підприємства в цілому.

Податкова пільга. Вона являє собою надання переваги, частково або повне звільнення від сплати податку по встановленим діючим законодавством правилами. Вона є одним з головних елементів податкової політики та сферою діяльності податкового менеджменту.

Податковий оклад. Це розмір податку, який стягується з одного об’єкту, або одного виду діяльності (наприклад акцизний збір з однієї партії виробів).

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Він являє собою найменшу частину бази оподаткування, яка повністю звільнена від сплати податку. Наприклад при встановленні ставки оподаткування прибутковим податком з громадян, встановлюється неоподатковуваний мінімум їх доходів.

Податкова санкція. В загальному вигляді це являє собою збільшення податкових платежів при встановленні порушення діючого законодавства з боку платника податку.

Податкова квота. Це частина або доля податку в загальному розмірі доходу платника податку.

4. 4. Порядок та способи сплати податків

В світовій практиці стягнення податків визначають декілька способів та методів стягнення податків (Рис. 9):

Рис. 9. Класифікація способів стягнення податків.

- кадастровий;

- у джерела;

- авансовий;

- кінцевий по результату;

- при витрачання доходу;

- при використанні майна.

Порядок розрахунку та сплати податків визначається відповідними законами та методичними рекомендаціями до цих законів. Розрахунок податку та відповідність за розмір розрахунку несе безпосередньо сам платник податку. Конкретний спосіб сплати податку визначається також безпосередньо діючим законодавством.

Кадастровий спосіб. Цей спосіб передбачає використання кадастрів, тобто реєстрів, які складаються з переліку найбільш типових об’єктів (доходи, земля), які класифікуються по зовнішнім ознакам. Це дозволяє визначити середню дохідність об’єкту обкладання. До зовнішніх ознак відносяться:

- при сплаті земельного податку – розмір ділянки оподаткування, кількість живності, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо.

- при промисловому податку – потужність підприємства, кількість верстатів, чисельність працюючих;

Середня дохідність об’єкту при цьому може значно відхилятися від дійсної. Цей спосіб передбачає належність поземельного, по майнового, промислового кадастру і застосовується при досить слабкому розвитку податкового апарату. Цей спосіб має і досить суттєві недоліки. До них відносяться:

1. Утворення відповідних кадастрів потребує досить довгого строку та часу й як наслідок це приводить до зростання витрат по стягненню податків.

2. Встановлення деякого рівня дохідності приводить до регресивності оподаткування.

3. Визначенні дані кадастрових оцінок швидко старіють, в наслідку диференціації майна та доходів платників податку.

В сучасних умовах цей спосіб на Україні не застосовується. Він застосовується в інших країнах для визначення головним чином місцевих податків.

У джерела. При цьому способі сплата податку здійснюється безпосередньо при оплаті доходу платника. Так, наприклад, відбувається сплата прибуткового податку з громадян України. Податок стягується безпосередньо підприємством (тобто безпосередньо юридичної або фізичною особою при видачі найманому робітнику його заробітної плати або іншого доходу). Це ж стосується і оплати збору на обов’язкове пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Сплата податку до отримання доходу робітником виключає можливість ухилення від сплати податку його платника, тому що розрахунок проводиться централізовано бухгалтерією підприємства.

Авансовий спосіб. Сутність цього способу полягає в тому, що платник податку сплачує його частинами на протязі всього податкового періоду. Кінцева сплата податку відбувається в кінці податкового строку і при цьому враховуються ті суми, які вже були сплачені як аванс. Розмір частини, яка сплачується як аванс визначається на підставі:

- загального розміру оплати податку за попередній період (наприклад при розрахунку щомісячного розміру сплати за основу приймається загальний розмір податку за попередній квартал);

- визначається безпосередньо платником податку самостійно, виходячи з плану податкових платежів в плановому періоді, при цьому розміри сплати як правило встановлюються в рівних долях;

- розмір авансового платежу визначається податковим органом, податковим інспектором, про що він сповіщає письмово платника податку.

При цьому способі обов’язково встановлюється кінцевий термін повної сплати податку, якого повинен дотримуватись платник податку.

Кінцеві по результату. Цей спосіб передбачає оплату податку з одночасним заповненням податкової декларації та здачею її в податкові органи. В податковій декларації платник податку звітує про свої доходи на підставі бухгалтерської та фінансової звітності. При цьому способі визначаються два варіанти:

1. Платник податку заповнює декларацію і подає її в податковий орган, який і визначає кінцевий розмір податку до сплати.

2. Платник податку самостійно, згідно з податковою декларацією визначає розмір сплати і до здачі податкової декларації сплачує податок і одночасно подає в податкову адміністрацію документ про сплату податку або податкову декларацію.

В Україні цей спосіб застосовується як при оподаткуванні фізичних осіб, так і для юридичних осіб (наприклад при оплаті податку на прибуток, ПДВ).

В цілому оцінка об’єкту на підставі податкової декларації свідчить про більш високий рівень розвитку товарно – грошових відносин та бухгалтерського та статистичного обліку. Разом з цим утворюються умови для ухилення від сплати податку. До того ж послаблюється фінансовий контроль, тому що підприємці всю інформацію приховують як комерційну таємницю.

При витрачені доходу. Цей спосіб застосовується при непрямому обкладанні податками, коли вони входять в ціну виробу і сплачуються кінцевими споживачами при придбанні товарів та виробів (наприклад ПДВ, або акцизний збір).

При використанні майна. Ці податки сплачуються як правило щорічно з доходу платника податку (наприклад з власників транспортних засобів, земельний податок та інше).

Контрольні питання по темі

“Система оподаткування та її складові частини”.

1. Система оподаткування та її сутність.

2. Податкова база та її характеристика.

3. Принципи будування системи оподаткування та особливості застосування їх на Україні.

4. Закони, які потрібно враховувати при будуванні системи оподаткування.

5. Цільові установи при будуванні системи оподаткування.

6. Податки та їх сутність й значення в фінансовій системі України.

7. Функції податків.

8. Місце податків в фінансовій системі підприємства.

9. Переміщення податків між суб’єктами системи оподаткування.

10. Класифікація податків по різним ознакам.

11. Податкове право як складова частина фінансового права.

12. Податкові правовідношення та їх сутність.

13. Суб’єктивне податкове право та його зміст.

14. Принципи та методи податкового права.

15. Податкові закони: їх види та зміст.

16. Плата, відрахування, податки та їх характеристика.

17. Елементи податкового права та терміни податкового права.

18. Податкові ставки та їх види.

19. Порядок оплати податків та його види.

20. Кадастровий спосіб оплати податків та його зміст.

21. Спосіб оплати податку “у джерела”.

22. Авансовий спосіб сплати податків.

23. Спосіб сплати податку згідно з поданою податковою декларацією

Розділ 5. Організація податкової служби на Україні

Організація податкової служби України побудована на підставі Закону України «Про державну службу в України» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ з урахуванням подальших змін та доповнень.

В цілому в Україні державна податкова служба побудована в наступному вигляді:

Головною ланкою податкової служби України є Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві та Севастополі. Низовою ланкою податкової служби України є податкові інспекції в містах (крім міст Київ та Севастополь), районах у містах. Крім того в складі органів державної податкової служби України є спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.

В залежності від кількості платників податкових платежів державна податкова адміністрація України має право утворювати міжрайонні (на два та більше районів) та об’єднані державні податкові інспекції в складі яких передбачається спеціальний підрозділ – податкова міліція.

Структура державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України. В Державній податковій адміністрації України утворюється колегія, склад та чисельність якої затверджується відповідно Кабінетом Міністрів України. В податкових інспекціях Автономної Республіці Крим, областей, а також міст Київ та Севастополь, склад та чисельність затверджує Державна податкова адміністрація України. Головним завданням їх діяльності є розгляд найважливіших стратегічних напрямків діяльності відповідних податкових адміністрацій.

Головними завданнями органів державної податкової служби України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь є наступне:

- постійний контроль на дотриманням всіма суб’єктами системи оподаткування правильності розрахунку, повнотою сплати та дотримання строків сплати податкових платежів до бюджетів всіх рівнів держави;

- внесення до законодавчих органів України пропозицій з приводу покращання діючого законодавства з метою підвищення ефективності діючої системи оподаткування, а також розробка методичних та інших різних нормативно-правових актів з питань оподаткування;

- створення та формування Державного реєстру платників податкових платежів, фізичних осіб, забезпечення їх обліку з подальшим наданням їм ідентифікаційних кодів, або інших відповідних документів та формування єдиного банку даних про платників податкових платежів – юридичних осіб;

- проведення роз’яснення, консультування для платників податкових платежів з питань оподаткування через засоби масової інформації та безпосередньо при їх звертанні;

- проводити заходи щодо запобіганню злочинам та різним правопорушенням з питань оподаткування, проводити їх розкриття, припинення, розслідування та впровадження у справах про адміністративні правопорушення в компетенції, яка віднесена до компетенції податкової міліції.

В своєї діяльності податкова служба України керується Конституцією України, Законами України, різними іншими нормативно-правовими актами органами влади України, рішенням Верховної Ради України та Автономної Республіки Крим, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, рішенням місцевих органів самоврядування з питань оподаткування.

Ієрархія органів управління податкової служби наступна.

Державна податкова адміністрація України є центральним виконавчим органом. Їй підпорядковані державні податкові адміністрації Автономної Республіки Крим, областей та міст Київ і Севастополь. В свою чергу їм підпорядковуються податкові інспекції в містах (крім міст Київ та Севастополь), а також міжрайонні та об’єднанні податкові інспекції, які утворюються на місцях. Органи Державної податкової адміністрації працюють в тісному контакті, співпрацюють та координують свою діяльність з іншими урядовими структурами та організаціями: органами Державного казначейства України, органами внутрішніх справ та служби безпеки України, прокуратурою, органами статистики, митною та контрольно-ревізійною службою, іншими різними контролюючими органами, установами Державного та комерційних банків України.

Фінансування витрат податкової служби України відбувається за рахунок Державного бюджету України на підставі визначень Кабінету Міністрів України. Крім того органам податкової служби України дозволяється спрямовувати до 30% коштів від до рахування при стягненні податкових платежів з платників податків, при порушенні діючого законодавства, а також розмірів штрафів та різних штрафних санкцій.

Кожен рівень управління податкової служби України виконує визначенні функції. Так до головних функцій Державної податкової адміністрації України, адміністрацій Автономної Республіки Крим, областей та міст Київ та Севастополь відносяться наступні:

- організує роботу державних податкових адміністрацій Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, податкових адміністрацій областей, міст Києва та Севастополь, районних податкових інспекцій в містах (крім міст Київ та Севастополь), а також міжрайонних та об’єднаних податкових інспекцій;

- розробляє та видає різні нормативно-правові акти та методичні документи в межах своєї компетенції;

- розробляє та затверджує форми звітів, декларацій, розрахунків, які пов’язані з обчисленням, розрахунком та сплатою податкових платежів, а також декларації про валютні цінності, різні зразки карток платників податкових платежів, форми повідомлень про відкриття або закриття розрахунків в банківських установах та інше;

- через засоби масової інформації проводить роз’яснення діючого законодавства з питань оподаткування, порядку застосування його та різних нормативно-правових актів, для чого проводить круглі столи, відкриває рубрики в періодичних виданнях та інше;

- проводить різні заходи та несе відповідальність за підбір, розстановку, професійну підготовку кадрів та їх перепідготовку для органів податкової служби через мережу вищих навчальних закладів та курсів підготовки та перепідготовки кадрів;

- проводить роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та автоматизації в цілому роботи робітників податкових служб України;

- розробляє головні напрямки, форми та методи проведення перевірок дотримання податкового та валютного законодавства органами державної податкової служби та надає їм відповідну методичну допомогу;

- при виявленні фактів скоєння злочину з питань сплати податкових платежів, або викриття злочинної діяльності з цього питання передає відповідним правоохоронним органам матеріали, якщо розслідування таких злочинів не належить до компетенції податкової міліції;

- подає Міністерству фінансів та казначейству України, на вимогу комітетів Верховної Ради України звіти про виконання плану надходження податкових платежів;

- розробляє проекти міжнародних договорів з питань оподаткування, а також в межах своїх повноважень проводить заходи по їх виконанню;

- проводить заходи по забезпеченню всіх фізичних осіб ідентифікаційними номерами або аналогічними документами платника податків, а також веде єдиний банк даних про платників податкових платежів – юридичних осіб;

- проводить дослідження всіх каналів надходження податкових платежів, їх ефективності, аналізує та прогнозує їх надходження, вивчає вплив різних чинників на розмір отримання податкових платежів, ефективності діючого законодавства, визначає позитивні та негативні його риси та розробляє пропозиції по його удосконаленню;

- забезпечує виробництво, зберігання та продаж акцизних марок для лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, здійснює контроль за наявністю їх на вище перелічених товарах при виробництві, продажі та транспортуванням територією України;

- забезпечує в межах своєї компетенції державну таємницю всіма працівниками податкової служби України згідно з діючим законодавством.

До головних функцій податкових інспекцій в містах (крім Київ та Севастополь), районах, міжрайонних та об’єднаних податкових інспекцій відносяться:

- здійснюють постійний контроль за дотриманням всіма суб’єктами діючого законодавства України з питань оподаткування, вірністю та своєчасністю нарахування та сплати податкових платежів та надходження їх до бюджетів всіх рівнів;

- здійснює облік платників податкових платежів, видачу фізичним особам ідентифікаційних номерів або інших відповідних документів, а також здійснює реєстрацію фізичних осіб, підприємців – платників податкових платежів;

- здійснює постійний контроль за своєчасністю та достовірністю подання відповідних декларацій та інших звітних документів, які пов’язані з розрахунками та обчисленням податкових платежів, правильністю визначення бази оподаткування;

- в межах своєї компетенції здійснює контроль за законністю проведення валютних операцій, використання контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів та різних дозволів на здійснення окремих видів діяльності;

- проводять перевірки фактів приховування податкових платежів та зменшення розмірів їх надходження до бюджетів всіх рівнів, своєчасність подання та достовірність податкових декларацій та різних звітних документів, а також забезпечують своєчасне стягнення штрафів та різних фінансових санкцій з порушників діючого податкового законодавства, які допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій або окремими громадянами;

- проводить дослідження причин та фактів порушень діючого законодавства з питань оподаткування та проводить заходи по зменшення їх кількості;

- при виявленні порушень діючого законодавства подають до судів позиви до підприємств, установ, організацій та окремих громадян про стягнення відповідних коштів в бюджет держави, а також стягнення різної заборгованості;

- в межах своєї компетенції розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування, валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій;

- подають звіти про надходження податкових платежів до органів Державного казначейства України та іншим фінансовим органам;

- здійснює контроль за наявністю та вірністю нанесення акцизних марок на пляшки алкогольних напоїв, на пачки тютюнових виробів під час їх виробництва, зберігання, реалізації та транспортування;

- проводять роз’яснювальну роботу з питань застосування діючого податкового законодавства через засоби масової інформації, відкриття консультаційних центрів та пунктів, проведення відкритих столів, надання безоплатних консультацій та інше.

Для виконання своїх функцій державні податкові органи наділяються відповідними правами, до головних з яких відносяться:

- проводити на підприємствах, в установах, всіх форм власності, поза залежності від підпорядкування, а також у громадян, в тому числі і тих, які займаються підприємницькою діяльністю, перевірки звітної документації з питань оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, заповнення податкових декларацій та різних звітів, показників контрольно-касових апаратів та комп’ютерних систем, які мають інформацію щодо розрахунку та сплати податкових платежів, а також одержувати від посадових осіб і громадян пояснення у письмовій формі, довідки та відомості з питань, які виникають під час перевірок, викликати посадових осіб та громадян для отримання пояснень з питань отримання, обчислення та сплати податкових платежів;

- проводити обстеження виробничих, складських, торговельних приміщень юридичних осіб та житлових приміщень громадян які використовуються як юридичні адреси об’єкта підприємницької діяльності та приносять доход;

- отримувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, в тому числі і від Національного банку України та його установ, а також громадян відомості та різні довідки про фінансовий стан, показники виробничої діяльності, рух коштів, видатки та їх структуру за відповідний період, а також будь-яку іншу інформацію, яка стосується обчислення та сплати податкових платежів;

- вилучати (з умовою залишенням копій) у підприємств, установ та організацій різні документи, які свідчать про приховування доходів, зменшення бази оподаткування, несплату податкових платежів, а також вилучати у громадян, суб’єктів підприємницької діяльності реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею таких документів до відповідних органів;

- в випадках порушення діючого законодавства встановлювати до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб і застосовувати штрафні санкції в порядку та розмірах, які визначаються діючими законами, а також стягувати до бюджетів всіх рівнів пені, недоїмки та штрафні санкції у порядку, який передбачений діючим законодавством;

- надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу про списання безнадійного боргу у порядку, який передбачається діючим законодавством;

- накладати адміністративні штрафи на керівників та посадових осіб підприємств, організацій, установ, громадян – порушників діючого законодавства та інші.

Рішення нижчестоящого органу – податкової інспекції, який здійснював відповідну перевірку, може бути скасованим вищестоящим органом – податковою адміністрацією в випадках, коли таке рішення не відповідає актам законодавства (це не стосується рішень податкової міліції).

Крім обов’язків посадові особи податкових органів мають права та несуть відповідальність. При недотриманні Конституції України, діючих законів, інших нормативних актів, або неналежне виконання посадовими особами державної податкової служби своїх обов’язків вони можуть бути притягнутими до дисциплінарної адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності. Збитки, які нанесені неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби повинні бути відшкодованими за рахунок державного бюджету. Крім того всі працівники державної податкової служби повинні дотримуватись комерційної та службової таємниці.

Розділ 6. Характеристика окремих видів податкових платежів

6.1 Податок на додану вартість

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується з знов утвореної вартості. Найбільше застосування він має в країнах Європи та бувших країнах Радянського Союзу. В різних країнах застосовується аналог цього податку – податок з продажів або на споживання (США, Канада), податок з обороту (який застосовувався в Радянському Союзі). В бюджеті країн, де цей податок застосовується, він займає від 20% до 28%. Стандартні ставки податку на додану вартість та його питома вага в податкових доходах та в загальному валовому продукті в різних державах наводяться в табл. 3.

Таб. 3.

Рівень податку на додану вартість та його доля в податкових

доходах та в валовому внутрішньому продукті.

№	Країна.	Рік введен- ня ПДВ.	Питома ва- га в податко- вих доходах (%)	Питома вага в ВВП (%)	Стандартна став- ка ПДВ (%).
1.	Австрія		21.7	9.1
2.	Бельгія		16.5	7.5
3.	Великобританія		14.7	5.7	17.3
4.	Греція		14.9	5.3
5.	Данія		20.6	9.9
6.	Ірландія		21.3	8.4
7.	Іспанія		13.9	3.9
8.	Італія		15.1	6.2
9.	Люксембург			5.4
	Нідерланди		15.7	6.2	17.5
	Португалія		13.3	4.3
	Фінляндія		-	-
	Франція		19.9		20.6
	Німеччина		16.9	6.3
	Швеція		13.4	6.8
	Разом по країнам ЄС				19.3

Джерело: (Сатирин С.Ф., Погорлецький А.И. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике. Издательство Михайлова В.А. Издательство «Полиус» Санкт-Петербург 1998 г. с.33-34)

Дата добавления: 2014-01-07