Збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Відрахування такого збору відбувається на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від18 січня 2001 року № 2240-ІІІ.

Цим законом визначаються правові, організаційні та фінансові основи матеріального забезпечення громадян які пов’язані з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням та похованням, матеріальне забезпечення в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, в тому числі при догляді за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, малолітньою дитиною, хворим членом родини, вагітністю та пологів, часткову компенсацію витрат, які пов’язані із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів родини, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджетного фонду. Він утворюється за рахунок сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, за рахунок інших джерел до спеціального фонду.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги мають громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на Україні і застраховані згідно з діючим законодавством. Крім того таке право поширюється і на інших громадян, при умові сплати ними страхових внесків до цього фонду.

Це страхування здійснюється на підставі принципів, які визначають обов’язковість страхування осіб, державні гарантії реалізації застрахованими громадянами їх прав, формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування, цільове використання коштів цього фонду, паритетність в управлінні фондом представників державних органів та інше.

На загальнообов’язкове державне соціальне страхування мають право особи, які працюють по найму на умовах трудового договору (контракту), члени колективних підприємств, різних сільськогосподарських та виробничих підприємств, громадяни, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни (за умови сплати відповідних страхових внесків), самозайняті особи, а також особи вільних професій (за умови сплати відповідних страхових внесків).

Управляння загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює фонд, який здійснює акумуляцію страхових внесків та різних коштів, фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг і забезпечує їх надання. Членами цього фонду є всі застраховані особи. По своєї суті він є некомерційною структурою, при цьому гарантом виступає держава. Цей фонд є юридичною особою і має печатку, символіку, яку затверджує правління фонду. Кошти, якими розпоряджається фонд можуть бути використані тільки за цільовим призначенням.

Джерелами формування цього фонду є: страхові внески страхувальників роботодавців та застрахованих осіб; різні суми коштів, які не прийняті до страхування витрат страхувальника; благодійні внески різних підприємств та громадян; асигнування з державного бюджету; прибуток, який отриманий від використання тимчасово вільних коштів фонду, в тому числі і на депозитному рахунку; інші надходження. Для забезпечення стабільності цього фонду утворюється страховий резерв цього фонду, а кошти його не підлягають будь якому вилученню.

Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням спрямовуються по головним напрямкам:

- виплату допомоги безпосередньо застрахованим громадянам по тимчасовій непрацездатності та інше;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

- утворення резерву страхових коштів для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

- забезпечення поточної діяльності, відшкодування витрат фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Об’єктом страхування є життя, здоров’я та працездатність застрахованої особи. Тому розмір відрахування визначається до:

- фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які підлягають обкладанням цим відрахуванням для роботодавців;

- сум оплати праці, до яких входить основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які нараховані робітнику, а також оплата в натуральній формі для найманих працівників;

- сум оподатковуваного доходу (прибутку) для інших застрахованих осіб.

Платниками страхових внесків є страхувальники, тобто юридичні та фізичні особи, які набувають статус платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду а також застраховані особи.

До Фонду страхувальники роботодавці сплачують щомісячно різницю між нарахованими для роботодавців та найманих робітників сум страхових внесків та тими витратами, які пов’язані з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Перерахування коштів відбувається шляхом безготівкових розрахунків в день, який визначається в установах банку як день отримання коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо розрахунки проводяться готівкою, то днем розрахунку вважається день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду. Якщо у платника страхових відрахувань не вистачає коштів для сплати їх повністю, то в цьому випадку нарахування на заробітну плату здійснюється пропорційно до сум заробітної плати. При ліквідації підприємства воно повинно повністю розрахуватись з фондом до дня ліквідації, а потім знятися з обліку як платник цього відрахування.

Цим Фондом здійснюється персоніфікований облік платників цих внесків та облік відомостей про застрахованих осіб.

Статтею 27 цього Закону визначаються права та обов’язки страхувальника. Він має право:

- брати участь в управлінні Фондом через своїх представників у складі правління Фонду та його правлінь;

- брати участь у підготовці пропозицій щодо визначення розміру страхових внесків;

- отримувати в органах управління Фонду безкоштовну інформацію про порядок та умови використання страхових коштів;

- отримувати інформацію про результати перевірки використання коштів фонду;

- додатково отримувати кошти з Фонду у разі перевищення суми фактичних витрат над сумою нарахованих страхових внесків;

- на судовий захист своїх прав.

Страхувальник має наступні головні обов’язки:

- зареєструватись як платник страхових внесків в десятиденний строк з дня отримання свідоцтва про реєстрацію як суб’єкт підприємницької діяльності, зміни юридичного статусу чи його адреси, укладання трудового договору з найманим робітником;

- нараховувати і сплачувати страхові внески в повному обсязі в строки, які встановлюються діючим законодавством;

- надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до діючого законодавства;

- вести облік коштів Фонду та відповідними органами встановлену звітність щодо цих коштів;

- допускати до перевірки посадових осіб щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, використання страхових коштів, та надавати необхідні документи щодо необхідних пояснень з питань, які виникають під час перевірок;

- вести облік заробітної плати застрахованої особи та зберігати їх в строк який встановлений діючим законодавством;

- надавати застрахованій особі відомості щодо її заробітної плати та сплачених страхових внесків до Фонду;

- надавати різні інші відомості виконавчий дирекції відділення Фонду.

Статтею 28 Закону визначаються права та обов’язки страховика. Головними з них є

наступні. Страховик має право:

- здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листів непрацездатності застрахованим особам, правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах;

- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, організацій, установ, громадян відомості щодо сплати страхових внесків та використання страхових коштів, пояснення щодо питань, які виникають під час перевірок;

- накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи на порушників діючого законодавства, а також порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб згідно з діючим законодавством;

- зупиняти операції суб’єктів підприємницької діяльності в випадках коли вони відмовляють в реєстрації у виконавчих відділеннях осіб, які працюють на умовах найманих робітників або відмовляюти їм від сплати страхових внесків;

До головних зобов’язань страховика відносяться:

- забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованій особі;

- зареєструвати страхувальника як платника страхових внесків у десятиденний строк з дня подання документів;

- здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків та обґрунтованістю витрат страхових коштів;

- вести облік та звітність щодо страхових коштів;

- надавати застрахованим особам і страхувальникам консультації з різних питань, які стосуються цього Фонду;

- інформувати застрахованих осіб про призначення або відмову і розмір матеріального забезпечення, порядок виплати, види та умови надання його;

- співпрацювати з іншими фондами соціального страхування населення та реалізовувати різні заходи з питань соціального захисту.

В цьому Законі в статті 29 визначаються права та обов’язки застрахованих осіб. Застрахована особа має право:

- брати участь в управління Фондом через своїх представників в управлінні та його представництвах;

- отримувати безкоштовно інформацію про порядок та умови сплати страхових внесків та витрати страхових коштів;

- отримувати в разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги;

- оскаржувати дії страховика, та страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Застрахована особа зобов’язана:

- надавати страхувальнику, страховику достовірні документи на підставі яких призначається матеріальне забезпечення;

- своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини та зміни, які можуть вплинути на умови надання матеріального забезпечення;

- дотримуватись режиму, який призначає лікар на період тимчасової непрацездатності, та виконувати інші вимоги.

Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, за порушення строків реєстрації страхувальника як платника страхових внесків та несвоєчасність сплати страхових внесків, та інше. При виявленні таких порушень на нього накладаються штрафні санкції у відсотках до належної до сплати суми страхових внесків.

Застрахована особа несе відповідальність за незаконне одержання матеріального забезпечення та соціальних послуг за рахунок підроблення, виправлення документів, подання недостовірних відомостей.

Інформація про страховий стаж, результати її медичних обстежень, отримані доходи застрахованої особи є конфіденціальною інформацією і не може бути розголошена без узгодження з цією особою. Права та обов’язки застрахованої особи, її відповідальність зобов’язані розповсюджувати органами фонду через засоби масової інформації.

Цим Законом визначається різні види матеріальної допомоги та особливості її надання.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (стаття 35-36) надається при настанні наступних страхових випадків - захворювання, яке не пов’язане з нещасним випадком на виробництві; необхідністю догляду за дитиною, в тому числі віком до трьох років, дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; хворим членом сім’ї; карантину, який накладений органами санітарно-епідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи на легшу (але нижче оплачувану) роботу; санаторно-курортним лікуванням; протезуванням з поміщенням у стаціонар. Застрахованим особам, які працюють на сезонних та тимчасових роботах така допомога надається на строк не більше як 75 календарних днів. Допомога по догляду за дитиною віком до 14 років застрахованій особі надається з першого дня за період, протягом якого дитина потребує догляду але не більш ніж 14 календарних днів, а коли така дитина потребує стаціонарного лікування, то з першого дня за весь час перебування в стаціонарі. Допомога по догляду за хворим членом сім’ї надається застрахованій особі з першого дня але не більш ніж за три календарних дні, а у виняткових випадках – не більш як на сім днів. Якщо тимчасова непрацездатність викликана карантином, то така допомога надається з першого дня за весь час відсутності на роботі по цій причині. При переведенні робітника на легшу роботу допомога надається з першого дня за час такої роботи але не більш як на два місяця. У разі здійснення санаторно-курортного лікування допомога надається при умові що щорічної відпустки (основної та додаткової) недостатньо для лікування.

Не надається допомога у разі одержання застрахованою особою травм або захворювання при вчиненні нею злочину, у разі навмисного завдання шкоди своєму здоров’ю, за час перебування під арештом та проведення судово-медичної експертизи, примусового лікування, яке призначено постановою суду, у разі захворювання або травми, яка сталася в наслідку алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, які пов’язані з таким сп’янінням, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, у творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням. Також не надається допомога особі, яка в період отримання соціальної допомоги порушує режим, який встановлений лікарем та інше.

Розмір надання матеріальної допомоги залежить від страхового стажу і надається в розмірі:

- 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) особам, які мають стаж до п’яти років;

- 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) особам, які мають стаж від п’яти до восьми років;

- 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) особам, які мають загальний стаж понад вісім років, а також визначеним законодавствам окремим категоріям робітників.

Допомога по вагітності та пологам надається особам згідно з статтями 38-39 цього Закону і спрямована на компенсацію втрат заробітної плати на період відповідної відпустки. Ця допомога надається тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (або при настанні особливих умов до 70) календарних днів після пологів. Жінкам, які віднесені до категорії постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС тривалість збільшується до 90 днів. Особливістю цієї допомоги є те, що вона надається поза залежності від того, працює підприємство чи ні, в тому числі не з вини застрахованої особи, знаходиться вона у щорічній відпустці (основної чи додатковій) або у відпустці у зв’язку з навчанням, творчій відпустці тощо. Якщо період у зв’язку з вагітністю та пологами збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога виплачується незалежно від цієї відпустки. Розмір допомоги, яка надається дорівнює 100 відсоткам середньої заробітної плати (доходу) робітника.

При народженні дитини одному з батьків надається одноразова допомога у розмірі, який встановлюється Фондом але не менш ніж подвійний розмір прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць, яка встановлюється діючим законодавством. Право на таку допомогу отримує застрахована особа, один з батьків або усиновителів, а в разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. У разі народження мертвої дитини ця допомога не надається.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягненні нею трирічного віку (визначається статтями 42-44 цього Закону) має застрахована особа (один з батьків), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Вона надається у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати у період відпустки для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Розмір цієї допомоги визначається Фондом але не менш ніж розмір прожиткового мінімуму, який встановлений законом. Ця допомога починає надаватися щомісячно з дня надання відпустки, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно. Це ж положення стосується і опікунства, але день відпустки починається з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Право допомоги на поховання визначається статтями 45-46 цього закону і надається у разі смерті застрахованої особи, членів сім’ї, які були на утриманні: дружини, дітей, братів, сестер, онуків (які не досягли 18 років), батька, матері, діда, баби за прямою лінією спорідненості. Ця допомога надається тим застрахованим особам, які здійснювали поховання. Розмір цієї допомоги визначається Фондом але не менш ніж розмір прожиткового мінімуму, який встановлений законом.

Застрахована особа має право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, які встановлені бюджетом Фонду на зазначені цілі в відповідності до статті 47 цього Закону. Надання таких послуг здійснюється на підставі та наявності медичних показань.

Крім того за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснюється також часткове фінансування санаторіїв профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких шкіл, дитячих оздоровчих таборів та позашкільне обслуговування. Порядок такого обслуговування визначається правлінням Фонду.

Згідно з цим Законом (стаття 50) рішення про призначення матеріальної забезпечення надання соціальних послуг приймається спеціальною комісією (уповноваженими) із соціального страхування, які утворюється на підприємстві, в установі, організації, і до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (профспілкового представника або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Ця комісія здійснює і контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні або про припинення виплат, розглядає підставу і правильність видачі листків працездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах (згідно з статтею 51 цього закону) є виданий листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, яка засвідчується підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Допомога при народженні дитини призначається на підставі заяви та свідоцтва про народження дитини, який видається органом реєстрації актів громадянського стану. Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ роботодавця про надання застрахованій особі яка фактично здійснює догляд за дитиною відпустки для догляду за дитиною. Для усиновителів та опікунів додатково надається копія рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки. Допомога на поховання застрахованої особи призначається особі, яка фактично здійснювала поховання на підставі свідоцтва про смерть, який видається органом реєстрації актів громадського стану.

Статтею 52 цього закону визначається строк розгляду документів про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку – не пізніше 10 днів з дня її народження. Повідомлення про відмову не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення. Допомога при народженні та на поховання призначається і виплачується не пізніше дня, наступного за днем звернення.

Статтею 53 цього Закону визначається порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення відповідною допомогою. При обчисленні враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по пологам і вагітністю та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Дата добавления: 2014-01-07