Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень

Характеристика міжгалузевих засад

Вищенаведений принцип міститься в ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 21 КПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Основні положення принципу доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень такі:

- кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону;

- вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України;

- невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом;

- кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків;

- здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України, якщо інше не передбачено КПК України.

Змагальність передбачає таку побудову кримінального процесу, у якій функції кримінального переслідування (обвинувачення), захисту і правосуддя відокремлені одна від одної та виконуються різними учасниками судочинства. При цьому учасникам, які виконують функції обвинувачення та захисту, надані рівні права у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед неупередженим судом.

Принцип змагальності встановлений у п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 22 КПК та розкривається у наступних положеннях:

- кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством;

- сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України;

- під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу;

- повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником;

- захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником;

- суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

На відміну від КПК України 1960 року, де принцип змагальності був задекларований лише в судових стадіях кримінального процесу, у новому КПК України передбачено, що дія цієї засади кримінального провадження розповсюджується також і на досудове розслідування. Таким чином, ми бачимо прагнення законодавця змінити тип побудови кримінального судочинства України зі змішаного на повністю змагальний. Однак слід констатувати, що на досудовому розслідуванні принцип змагальності повністю все ж таки не діє. Оскільки на цій стадії оцінку доказів, ухвалення важливих рішень щодо руху кримінального провадження здійснюють лише представники сторони обвинувачення: прокурор та слідчий. Тому можна стверджувати, що за КПК України 2012 року вітчизняний кримінальний процес залишається змішаним (континентальним).

Дата добавления: 2014-01-07