Об’єкти і суб’єкти апеляційного провадження

В апеляційній інстанції переглядаються рішення суду першої інстанції, які не набрали законної і які чітко визначені в законі. Об’єктами перегляду в апеляційній інстанції можуть бути судові рішення, які були ухвалені судом першої інстанції, не набрали законної сили й були оскаржені. На законодавчому рівні визначаються рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Загальним для всіх об’єктів апеляційного оскарження є те що це рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили. Але на законодавчому рівні об’єкти апеляційного оскарження поділяються на декілька груп. Перша з цих груп стосуються рішень суду, які постановлені у справах, які передані до суду, або з обвинувальним висновком, або с постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, а саме: 1) вироки суду першої інстанції; 2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках передбачених цим КПК (ч.1ст.392 КПК). Другу групу складають ухвали слідчого судді, постановлені під час досудового провадження у випадках визначених цим Кодексом (ч.3ст. 392 КПК).

Не можуть бути оскаржений в апеляційному порядку 1) вироки суду першої інстанції, ухвалені за результатами спрощеного провадження (передбачених ст.381 та ст.382 КПК) з підстав: а) розгляду справи за відсутності учасників судового провадження; б) не дослідження доказів у судовому засіданні; в) з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; 2) судові рішення з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК.

Мають певні обмеження щодо оскарження в апеляційному порядку й вироки суду першої інстанції винесені: 1) на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним; 2) на підставі угоди між прокурором та підозрюваним. Такі вироки можуть бути оскаржені тільки у випадках щодо порушення вимог угоди, щодо покарання, при відсутності згоди на призначення покарання або при порушенні вимог у першому випадку ч.6,7 ст.474 КПК та у другому ч.4,6,7 ст.474 КПК.

Крім того, прокурор має право оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між ним та підозрюваним тільки у випадках призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджено сторонами або при затвердженні судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена, відповідно до ч.4 ст.469 КПК.

Апеляційне провадження характеризується певними правовідносинами, в яких приймають участь суб’єкти, що здійснюють провадження – суд, та суб’єкти, що мають право на апеляційного оскарження – сторони в кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснює Апеляційний суд Автономної республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

Склад суду визначається залежно від справи: 1) в загальному порядку справа розглядається колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів; 2) а у випадки розгляду справ стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу» та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, згідно з п.2 ч.9 ст.31 КПК, колегіально судом у складі не менше п’яти професійних суд дів, які мають стаж роботи не менше семи років, при цьому кількість суд дів повинна бути непарною.

Суб’єкти апеляційного оскарження - це особи у кримінальному провадженні, що мають право в апеляційному порядку оскаржити рішення суду першої інстанції. До таких осіб відносяться сторони кримінального провадження, цивільний відповідач та його представник, цивільний позивач та його законний представник.

Сторони, що мають право на апеляційне оскарження:

- обвинувачуваний, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок;

- його (обвинувачуваного) законний представник чи захисник – в частині інтересів обвинувачуваного;

- обвинувачуваний, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник, але тільки в частині мотивів і підстав виправдання;

- підозрюваний, обвинувачуваний, його законний представник чи захисник;

- законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

- законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

- прокурор;

- потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

- цивільний позивач, його представник або законний представник, у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

- цивільний відповідач, його представник або законний представник, у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

- інші особи, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік осіб, що мають право звернутися до апеляційного суду зі скаргою, який започатковано ст.393 КПК, не є закритим і законодавець указує, що суб’єктами оскарження можуть бути й інші особи, визначені цим Кодексом. Тлумачення цього положення може бути різним, але розширення переліку суб’єктів, що мають право звертатися зі скаргою до апеляційного суду може здійснюватися за рахунок суб’єктів, що приймають участь в досудовому провадженні, щодо рішень слідчого судді.

Дата добавления: 2014-01-07