Класифікація скидів

Скиди

Кінематична класифікація

Морфологічна класифікація

Елементами розривних порушень є: зміщувач і блоки.

Зміщувач – це поверхня, вздовж якої відбувся розрив і переміщення блоків порід. Блоки порід (їх іноді називають крилами) – це ділянки, які перемістилися у площині зміщувача.

Елементи залягання зміщувача визначаються так само, як і елементи залягання шарів: азимут простягання, азимут падіння та кут падіння зміщувача. Елементом розривних порушень є також лінія розривного порушення, яка утворюється при перетині зміщувача з поверхнею рельєфу місцевосці.

В основу морфологічної класифікації покладено дві ознаки: напрямок взаємного відносного переміщення розчленованих блоків порід та кут падіння зміщувача. Розрізняють:

1 переміщення за падінням зміщувача – скиди;

2 переміщення за повстанням зміщувача – підкиди і насуви;

3 переміщення вздовж простягання зміщувача – зсуви;переміщення перпендикулярно до простягання зміщувача в горизонтальному напрямку – розсуви.

За кутом падіння зміщувача розриви поділяються на:

1 вертикальні – кут падіння більше 80⁰,

2 круті – кут падіння 30-80⁰,

3 похилі – кут падіння менше 30⁰.

В її основу покладений характер дії сил, які приводять до переміщення блоків. Виділяють:

1 структури, утворені в умовах розтягування земної кори – скиди і розсуви;

2 структури утворені внаслідок стискування земної кори – насуви і більшість підкидів;

3 структури, утворені під дією вертикальної пари сил – частина скидів і підкидів.

Генетична класифікація базується на кінематичній класифікації.

Скидом називається розривне порушення з переміщенням мас гірських порід в напрямку, близькому до вертикального, коли поверхня розриву нахилена в бік опущеного блоку; тобто при скиді маси гірських порід переміщаються за падінням зміщувача (рис. 8.6).

Рисунок 8.6 - Скид в розрізі (а) і в плані (б)

У загальному випадку під скидом розуміють нахилене розривне порушення, але до скидів належать і зміщення із вертикальним положенням поверхні розриву – вертикальні скиди (рис. 8.7. б).

Нормальний скид супроводжується розсуванням блоків; свердловини, які перетинають такий скид, показують скорочений розріз, в якому відсутні окремі шари (рис. 8.7. а). У вертикальних скидах такі ознаки відсутні.

Рисунок 8.7 - Скиди з нормальним (а) і вертикальним

б) змішувачем

У скидах розрізняють такі елементи (рис. 8.6): припіднятий або лежачий блок (А), опущений або висячий блок (Б), зміщувач (В), кут падіння зміщувача (a), амплітуда переміщення за зміщувачем (а₁-б₂), вертикальна амплітуда (а₁-б₁), горизонтальна амплітуда (б₁-б₂), стратиграфічна амплітуда (а₄-б₂), горизонтальний відхід (б₁-а₃).

Скиди розрізняються за рядом ознак: за кутом падіння зміщувача, за співвідношенням до простягання порушених порід, за співвідношенням нахилів зміщувача і порушених порід, за напрямком переміщення блоків, за взаємним розташуванням в плані, за часом утворення.

За кутом падіння зміщувача виділяють скиди:

а)похилі – з кутом падіння до 30⁰;

б) круті – з кутом падіння 30 – 80⁰;

в) вертикальні – з кутом падіння більше 80⁰.

За співвідношенням до простягання порушених порід виділяють скиди (рис. 8.8):

а) повздовжні, в яких простягання зміщувача відповідає простяганню порушених порід;

б) косі (діагональні), зміщувач в яких орієнтований під кутом до простягання порід;

в) поперечні, в яких зміщувач направлений вхрест простягання порід.

Рисунок 8.8 - Розривні порушення, які перетинають складку в плані: а - повздовжнє; б – діагональне (косе); в -поперечне

За співвідношенням нахилів зміщувача і порушених порід виділяють узгоджені і неузгоджені скиди (рис. 8.9).

Рисунок 8.9 - Скиди: узгоджений (а) і неузгоджений (б)

В узгоджених скидах поверхня розриву має падіння в той самий бік, що і поверхня нашарування або паралельна до неї, в неузгоджених перетинає під певним кутом в протилежному напрямку.

За напрямком переміщення блоків виділяють скиди прямі, обернені, шарнірні і циліндричні (рис. 8.10).

Рисунок 8.10 - Класифікація скидів за напрямком переміщення блоків: а – прямий; б – обернений; в, г – шарнірний; д – циліндричний (а, б, д – вертикальні розрізи); стрілки – напрямки руху блоків

За взаємним розташуванням в плані розрізняють паралельні, радіальні і перисті скиди (рис. 8.11).

Рисунок 8.11 - Взаємне розташування скидів.

Паралельні (сходинчасті) скиди (а); радіальні скиди на склепінні (б) і периклінальному замиканні складки (в); перисті скиди (г)

В паралельних скидах поверхні зміщувачів в плані і розрізі паралельні, а зміщення часто носить сходинчастий характер. Радіальні скиди розходяться з однієї точки або від певної ділянки радіусами. Такі скиди можуть виникати на периклінальних і центриклінальних замиканнях складок або в склепінних ділянках куполів. Перисті складки утворюють розгалужену сітку, в якій виділяється головний, найбільш крупний скид, від якого відгалужуються більш дрібні.

За часом утворення порушених розривами відкладів скиди поділяються на конседиментаційні і постседиментаційні. Конседиментаційні скиди утворюються і розвиваються одночасно з накопиченням осадків. При цьому на піднятих блоках часто товщини відкладів виявляються скороченими, а окремі стратиграфічні горизонти в розрізі відсутні; в протилежність цьому на опущених блоках товщини порід збільшуються, спостерігаються повні стратиграфічні розрізи і відносно більш дрібнозернисті і глибоководні фації.

У постседиментаційних скидах, які утворюються після осадконакопичення, товщини порід і фацій на піднятому і опущеному блоках не мають відмінностей.

Дата добавления: 2014-01-07