Мета державного регулювання корпоративного сектора

Нормативно-праиопе регулювання корпоративного сектора

Корпоративні господарські товариства регулюються насам­перед законами України "Про господарські товариства", «Про АТ» і "Про цінні папери та фондовий ринок", Про­те оскільки акціонерні товариства є підприємствами юридичними особами, то підлягають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства. Так, законодавчо визначені приписи щодо контро­лю господарських товариств, зокрема щодо ведення обліку та звітності. Визначено, що товариство здійснює бухгалтерській! облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Причому обов'язковою нормою є те, що достовірність та повнота річного ба­лансу і звітності товариства має бути підтверджена аудитором (ау­диторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян проводиться один раз натри роки.

69. Сутність саморегулівних організацій, які беруть участь у корпоративному управлінні

У системі корпоративного регулювання певне місце займа­ють саморегулівні організації — добровільні об'єднання про­фесійних учасників ринку цінних паперів, які не мають на меті одержання прибутку. Такі організації створюються для захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів. Оскільки такі організації, входячи в систему корпоративного управління, є їх певним чин­ником, то вони реєструються органами державної влади. Що ж стосується таких організацій у системі функціонування акціонерного капіталу, то вони мають бути зареєстровані Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До само-регулівпих організацій відносяться фондові біржі, Національна асоціація дилерів по цінних паперах, клірингові корпорації та Ра­да муніципальних органів регулювання цінних паперів.

Основною метою державного регулювання корпоратив­ного сектора є реалізація єдиної державної політики у сфері випу­ску та обігу цінних паперів та їх похідних, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства, отримання учасниками ринку цінних паперів інформації про умо­ви випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними па­перами та іншої інформації, що впливає на формування цін на рин­ку цінних паперів, забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гаран­тування прав власності па цінні напери, захист прав учасників фон­дового ринку, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства, запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, кон­тролю за прозорістю й відкритістю ринку цінних паперів.

71. Основні напрями державного регулювання рийку цінних паперів

У багатоманітності напрямів державного регулювання рин­ку цінних паперів можна виділити такі спільні риси, прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав і обов'язків учасників ринку цінних паперів, реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, а також умов їх продажу (розміщення).

Важливими напрямками державного регулювання ринку цінних паперів та корпоративного сектора є також розробка норм і контролі) за дотриманням антпмонопольного законодавст­ва на ринку цінних паперів, контроль за системами ціноутворен­ня, встановлення правил і стандартів здійснення операцій і кон­троль за їх дотриманням та інші елементи зовнішнього корпора­тивного управління.

До функцій державного регулювання можна віднести такі: створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотри­манням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, кон­троль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам, видавання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю, заборона та припинення на певний термін професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність і притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством.

72. Штрафні санкції, що накладаються на учасників кор­поративних відносин за недотримання ними вимог за­конодавства

Як правило, за недотримання вимог законодавства встанов­лено адміністративну відповідальність. Наприклад, в Україні па юридичних осіб можуть накладатись такі штрафи.

за випуск в обіг та розміщення ііезареестровапих цінних паперів у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій (па грома­дян чи посадових осіб — у розмірі від 50 до 1.00 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян);

дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено чинним законодавством, у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на громадян чи посадових осіб — у розмірі від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

за непаданпя, несвоєчасне падання або падання свідомо недостовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатко­вуваних мінімумін доходів громадян (на громадян чи поса­дових осіб у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

ухилення від виконання або несвоєчасне виконання роз­поряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на громадян чи посадових осіб — у розмірі від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Такі штрафи накладаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, але стягуються лише в судовому по­рядку.

73. Органи, які здійснюють регулювання корпоративного сектора

Державне регулювання корпоративного сектора та кон­троль за діяльністю учасників корпоративного сектора здійсню­ють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимопопольний комітет, Фонд державного майна та інші визначені законодавством структури у межах своїх повноважень.

В Україні існує координаційний орган діяльності держав­них органів з питань функціонування ринку цінних паперів - Ко­ординаційна рада, до якої входять керівники державних орга що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління щодо фондового ринку та інвесті діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основним органом спеціальної компетенції є Державна комісія:ї цінних паперів та фондового ринку державшій орган, що має центральний апарат і територіальні органи. Це і і орган має законодавче визначену структуру і напрями діяльності. Загальни­ми напрямами його діяльності є формування та забезпечення ре­алізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціону­вання ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів, координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних, здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотри­мання вимог законодавства у цій сфері, застосування санкцій за по­рушення законодавства у межах своїх повноважень, сприяння роз­витку ринку цінних паперів, узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

74. Випадки надання згоди Антимонопольного комітету на дії господарських товариств

Антимонопольному комітету надані досить широкі права, оскільки створення, злиття, приєднання, ліквідація господарюю­чих суб'єктів, придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а та­кож активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів гос­подарюючих суб'єктів чи структурних підрозділів господарюю­чих суб'єктів, оренда цілісних майнових комплексів господарюю­чих суб'єктів чи структурних підрозділів господарюючих суб'єктів провадиться тільки за його згодою або його органів. Це стосується не всіх підприємств, а тільки таких випадків, коли:

-і створення господарюючого суб'єкта двома та більше за­сновниками (учасниками), якщо сумарна вартість ак­тивів або сумарний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг цих засновників (учасників) за підсумками останнього фінансового року перевищує суму у валюті України, еквівалентну 12 мли дол. С'ПІЛ за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього фінансового ро­ку, і при цьому не менш як V двох засновників (учас­ників) вартість активів або обсягів реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис дол. США у кожного;

і-і створення господарюючого суб'єкта двома та більше за-споііііиками (учасниками), які діють на певному товарному ринку, якщо хоч один із пих займає монопольне становище на ринку або якщо загальна частка засновників (учасників) на цьому ринку перевищує 35 відсотків, а також створення господарюючого суб'єкта, частка якого па псиному товар­ному ринку явно перевищуватиме 35 відсотків; и вступ одного або кількох господарюючих суб'єктів у об'єднання, якщо сумарна вартість активів або сумарним обсяг реалізації товарів цих господарюючих суб'єктів та об'єднання разом з його засновниками (учасниками) пере­вищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн дол. США, або якщо хоч один із суб'єктів чи об'єднання займає монопольне становище на певному товарному рин­ку, або загальна частка засновників (учасників) об'єднан­ня після вступу до нього цих господарюючих суб'єктів на певному ринку перевищуватиме 35 відсотків; -і злиття господарюючих суб'єктів або приєднання одного господарюючого суб'єкта до іншого, якщо хоч один із них займає монопольне становище на певному товарному рин­ку, в тому числі злиття або приєднання господарюючих суб'єктів, які діють на певному товарному ринку, якщо їх загальна частка па цьому ринку перевищує 35 відсотків. Існують також інші вимоги, які стосуються не тільки госпо­дарських товариств, а й інших організаційних форм підприємств.

75. Об'єкти, які підпадають під безпосереднє управління органів державної влади

Управління державним корпоративним сектором в Україні можна поділити па три блоки:

■створення загальної нормативно-правової бази функ­
ціонування економіки;

■пряме управління державними підприємствами;

■управління певною державною часткою статутного фонду господарських товариств.

.Заходи, що належать до першого блоку, здійснюються орга­нами центральної державної влади, які приймають рішення, що ма­ють законодавчу силу. Заходи в рамках інших двох блоків впрова­джуються лише органами виконавчої влади. При цьому слід пам'ятати, що має існувати перелік об'єктів, які підпадають під пря­ме управління державної влади. До таких об'єктів відносять:

) манно державних підприємств, установ і організацій, закріплене за ними на праві повного господарського відан­ня або оперативного управління;

° акції (паї, частки), що належать державі у майні госпо­дарських товариств;

^;) майно підприємств, які перебувають у процесі привати­зації;

° майно, передане у користування органам самоврядування; '■> майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпорати-зації) майна державних підприємств.

76. Сутність "державної акціонерної компанії"

Державна акціонерна компанія є відкритим акціонерним товариством, у якому державі належить пакет акцій, що відповідно до законодавства забезпечує правомірність рішень за­гальних зборів акціонерів.

Державні акціонерні компанії створюються трьома основ­ними шляхами: акціопуванпя державних підприємств, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації, заснування державної акціонерної компанії і придбання держа­вою відповідних пакетів акцій у інших власників.

Від імені держави засновником та акціонером державної акціонерної компанії є визначений Кабінетом Міністрів України орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності. У разі, коли державі належать усі акції державної акціонерної компанії, повноваження загальних зборів здійснює як єдиний акціонер відповідний орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності. Я кщо державна акціонерна компанія створе­на шляхом акціонувапня державних підприємств, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації, недержавні інвестори можуть набувати право власності на акції додаткової емісії, що здійснюється за рахунок прямих інвестицій- Розмір та­кої емісії має забезпечувати правомочність рішень загальних зборів акціонерів.

Акції державних акціонерних компанії! можуть бути пере­дані в управління уповноваженим особам. Порядок та умови пе­редачі в управління уповноваженим особам акцій державних акціонерних компаній визначаються урядом.

77. Суб'єкти управління державними підприємствами і державними корпоративними правами

Основи управління державним корпоративним сектором закладаються па рівні Кабінету Міністрів України та інших упов­новажених ним органів, Фонду державного майна України і в йо­го складі Департаменту з управління державними корпоративни­ми правами, Національної академії наук України, інших ор­ганізацій. Сюди відносяться також юридичні та фізичні особи, які здійснюють функції з управління акціями (паями, частками), що належать державі у майні господарських товариств (уповнова­жені особи).

Кабінет Міністрів України у сфері корпоративного уп­равління приймає рішення про передавання цілісних майнових комплексів підприємств, нерухомого майна, акцій (паїв, час­ток), що належать державі у майні господарських товариств, з державної у комунальну власність, дає згоду на передавання цього майна з комунальної у державну власність відповідно до законодавства України, приймає рішення про передавання об'єктів державної власності у користування самоврядним ор­ганізаціям, про закріплення у державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі їх майна, термін закріплення цього пакета акцій у державній власності, подає па затвердження верховної Ради України переліки об'єктів дер­жавної власності, які не підлягають приватизації, а також пе­реліки об'єктів державної власності, віднесені Державною про­грамою приватизації до груп, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій, приймає нормативно-пра-вові акти, пов'язані з управлінням об'єктами державної власності, здійснює інші повноваження щодо управління ооєктами державної власності.

Фонд державного майна України.

°здійснює повноваження власника державного майна в процесі приватизації, у тому числі повноваження з уп­равління державними корпоративними правами;

° змінює організаційну форму державних підприємств у процесі приватизації;

° приймає, рішення щодо подальшого використання держав­ного майна, яке не увійшло до статутних фондів госпо­дарських товариств;

<■> виступає орендодавцем майна, яке перебуває у державній власності;

° забезпечує захист майнових прав державних підп­риємств, організацій, установ на території України та за її межами;

° вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропо­зиції щодо закріплення пакета акцій у державній влас­ності;

° виступає від імені держави засновником господарських товариств, у тому числі спільних підприємств.

Департамент з управління державними корпоративни­ми правами може здійснювати такі функції:

і-і призначення уповноважених осіб з управління державни­ми частками, паями, акціями;

сукладання з ними угод та здійснення контролю за ефек­тивністю їх роботи;

сформування разом з центральними органами виконавчої влади окремих переліків господарських товариств, у ста­тутних фондах яких є державні корпоративні права та які є стратегічними об'єктами для економіки і безпеки держа­ви, з урахуванням принципів діяльності згідно з техно­логіями вироблення кінцевого продукту.

Крім того, департамент має виконувати специфічні функції з управління державними корпоративними правами, зокрема, проводити нормативне та методичне забезпечення управління державними корпоративними правами, а також здійснювати кон­троль за ефективністю цього управління.

78. Основні напрями діяльності та повноваження Держав­ної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

(ДКЦПФР) — державний орган, що мас центральний апарат і те­риторіальні органи. Загальними напрямами його діяльності с формування та забезпечення реалізації єдиної державної політи­ки щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного рийку цінних паперів до міжнародних стандартів, координація діяль­ності державних органів з питань функціонування в Україні рий­ку цінних паперів та їх похідних, здійснення державного регулю­вання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання вимог законодавства у цій сфері, захист прав інвесторів через застосування заходів що­до запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавст­ва у межах своїх повноважень, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення практики застосування законодавства Ук­раїни з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, роз­роблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Основними завданнями ДКЦПФР у сфері регулювання акціонерного капіталу є: встановлення вимог щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформація про ви­пуск і розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства Ук­раїни), які здійснюють випуск і розміщення пінних паперів на те­риторії України, а також встановлення порядку реєстрації випус­ку цінних паперів та інформації про їх випуск, висування за пого­дженням з Національним банком України додаткових вимог що­до випуску цінних паперів комерційними банками.

Комісія встановлює порядок та видає дозволи па здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірпнгову діяльність з цінними папе­рами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензій) на здійснення окремих видів професійної діяльності па ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери, встановлює порядок складання звітності учасників ринку пінних паперів відповідно до чинного законодавства України, визначає за погод­женням з Національним банком України особливості отримання комерційними банками дозволу па депозитарну та розрахуйкєжо-клірингову діяльність, визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності банків на рппку цінних па­перів — також з Національним банком України особливості веден­ня обліку операцій з цінними паперами, встановлює-: порядок і здійснює, державну реєстрацію фондових бірж та позабіржовпх торговельно-іпформаціппих систем, призначає державних пред­ставників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельпо-іііформаційних системах, координує роботи з підготовки фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами.

79. Напрями діяльності Департаменту з управління дер­жавними корпоративними правами

Фонд державного маі'ша (через Департамент з управління державними корпоративними правами) може здійснювати такі функції:

о призначення уповноважених осіб з управління державни­ми частками, паями, акціями;

«укладання з ними угод та здійснення контролю за ефек­тивністю їх роботи;

сформування разом з центральними органами виконавчої влади окремих переліків господарських товариств, у ста­тутних фондах яких є державні корпоративні права та які є стратегічними об'єктами для економіки і безпеки держа­ви, з урахуванням принципів діяльності згідно з техпо-лоїіями вироблення кінцевого продукту.

Оскільки па такий департамент можуть бути покладені

примі управ.¹

і осподарськпмп товариствами через участь своїх представників у роботі органів управління цих іовлрпств, приймати рішення що­до створення господарських товариств, у тому числі спільних підприємств, до патутпих фондів яких передаються державні корпоративні права, вести реєстр та проводити оцінку державних корпоративних прав тощо. Крім того, департамент має виконува­ти специфічні функції з управління державними корпоративними правами, зокрема, проводити нормативне та методичне забезпе­чення управління державними корпоративними правами, а також здійснювати контроль за ефективністю цього управління.

80. Роль уповноважених осіб в управлінні державними корпоративними правами

Важливою ланкою механізму управління державними підприємствами та державними пакетами акцій є призначення уповноважених осіб. Так, Кабінет Міністрів України може деле­гувати повноваження з управління об'єктами державної власності міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконав­чої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, об'єднан­ням підприємств, організаціям. Уповноваженими особами мо­жуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які здійснюють уп­равління акціями, частками, паями, що належать державі. Упов­новажена особа може здійснювати управління державними кор­поративними правами одного або кількох товариств.

Органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати уп­равління державними корпоративними правами, визначають представника, відповідального за управління державними корпо­ративними правами, з числа працівників їх центральних апаратів або підвідомчих їм органів.

Контроль за діяльністю своїх представників відповідні орга­ни виконавчої влади здійснюють через прийняття від них звітів про результати їх діяльності та діяльності акціонерного товарист­ва. Органи виконавчої влади проводять аналіз діяльності товари­ства й ефективності виконання функцій представником, готують пропозиції щодо подальшого функціонування товариства і) умов управління та інформують вищестоящі органи.

Призначення уповноважених осіб відбувається за конкур­сом. Переможцем конкурсу визнається особа, яка запропонувала найкращі умови здійснення управління державними корпоратив­ними правами або за однакових умов попросила меншу винагоро­ду за виконання таких функцій. Передавання функцій па уп­равління здійснюється після укладання договору між органом виконавчої влади, який отримав повноваження з управління відповідними державними корпоративними правами, та уповно­важеною особою, яка бере на себе зобов'язання здійснювати від імені цього органу управління державними корпоративними правами.

У договорах регламентується багато аспектів діяльності уповноважених осіб. Проте з економічного погляду найваж­ливішими є такі напрями діяльності: дотримання статуту товари­ства, фіпаисово-економічні результати діяльності підприємства, ефективність використання і збереження його майна, зобов'язан­ня з погашення заборгованості підприємства, здійснення пла­тежів до бюджету та відрахувань до пенсійного фонду, реалізація інвестиційної, технічної та цінової політики, забезпечення вироб­ництва конкурентоспроможної продукції, виконання робіт, на­дання послуг, створення товариством дочірніх підприємств, філій та представництв, умови його реорганізації та ліквідації.

81. Основні форми функціонування цінних паперів

В Україні цінні папери можуть випускатися в докумен­тарній та бездокументарній формах.

Якщо випуск цінних паперів здійснюється у докумен­тарній формі, то емітент повинен виготовити сертифікати, які випускаються з урахуванням вимог, визначених ДКЦИФР. При цьому сертифікати мають бути з визначеною атрибутикою і з пев­ними ступенями захисту. Сертифікати, як правило, зберігаються па руках інвесторів, якщо вони того бажають.

Сьогодні між прихильниками системи незалежних реєстраторів (як пропагандистами документарної форми випус­ку) та прибічниками депозитаріїв і зберігачів (прихильників бсздокумептарної форми випуску) продовжуються дискусії в плані переваг і недоліків тієї чи іншої форми. Логіка доказів і з того, і з іншого боку є, вона обгрунтована щодо збільшення мобілі,пості купівлі-продажу акцій при запровадженні бездоку-ментарної форми, проте документарна форма є більш звичною і прийнятною для населення, тому цілком правил і,по було б маги всі форми, щоб вони самі знаходили своїх прибічників і вільно розвивались.

У випадках, коли емісія цінних паперів здійснюється у бездо-кумептарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає: загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає Ного на зберігання в обраний ним депозитарій. На період підписки на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимча­совий глобальний сертифікат, який підлягає заміні па постійний після державної реєстрації цього випуску ДКЦНФР або ану­люється в разі визнання випуску таким, що пс відбувся.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокумептарній формі.

Вимош до оформлення і ведення обліку глобальних сер­тифікатів та їх реквізити встановлюються ДКЦГІФР.

82. Підстави для взяття цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою

На сьогодні немає жорстких нормативних приписів і обов'яз­кових вимог до вибору форми випуску цінних паперів тими чи іншими акціонерними товариствами, їм надано право вибору, тому форма випуску цінних паперів визначається рішенням кожного конкретного емітента про випуск цінних паперів. Цей випуск за­тверджується ДКЦПФР при його реєстрації. Тому тільки реєстрація випуску цінних паперів є підставою для їх взяття па об­слуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів па пред'яв­ника у документарній формі або цінних паперів у бездокумеп-тарпій формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється па основі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

83. Перший депозитарій і: Україні

Депозитарії виникають в Україні нові.'і і.по, і це кілька років тому не було жодного, тоді яіс система незалежних реєстраторів вже скла­лась і була відпрацьована. Одним з перших депозитаріїв в Україні був Міжрегіональний фондовий союз. Слід констатувати, що наприкінці!)()-х років проскакувалась нестача коикл 'реіі ції серед депозитаріїв, а це оу.то досить неоезпечно, оскільки оплата за послуги встановлювалась ними самостійно і тільки верхня межа обмежувалась Комісією з цінних паперів і фондового ринку та Аптимонопольїшм комітетом.

84. Сутність верхнього та нижнього рівня депозитарної си­
стеми в Україні

Верхній рівень депозитарної системи являє собою Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть ра­хунки для зберігачів та здійснюють кліринг та розрахунки за уго­дами щодо цінних паперів.

Нижній рівень — це зберігані, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. У цілому в депозитарній системі діє кілька суб'єктів корпоративного управління. До них належать прямі й опосередковані учасники. Пря­мими учасниками вважа-ються депозитарії, зберігані та реєстратори власників цінних паперів, опосередкованими — емітенти, організа­тори торгівлі цінними паперами, торгівці цінними паперами, банки.

85. Органи, які здійснюють в Україні контроль за
діяльністю Національної депозитарної системи

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового рийку, а також у межах повноважень, визначених законодавством Ук­раїни, Національний банк України, Міністерство фінансів Ук­раїни та інші державні органи. Порядок і умови здійснення депо­зитарної діяльності учасниками Національної депозитарної сис­теми встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності учасникам Національної депозитарної системи ви­дасться окремий дозвіл ДКЦНФР.

8(>. Основні напрями діяльності Національної депозитар­ної системи

У системі корпоративного управління депозитарій здійснює ряд напрямів діяльності, серед яких:

° стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнарод­ними стандартами;

° уніфікація документообороту щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Ук­раїні, згідно з міжнародними стандартами;

° відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у до­кументарній, так і в бездокумептарній формах;

° реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних папе­рах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

° регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

^надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслу­говування системою;

° встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме член­ство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх корес­пондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн;

° розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

87. Сутність поняття "депозитарій"

Відповідно до чинного законодавства України депози­тарієм вважається юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не мен­ше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. І Ірп цьому мастка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 відсотків цього фонду. При цьому є певні обмеження, оскільки ніхто не може мати в депозитарії блокуючого пакета акцій, і учасники повинні вирішува­ти питання з вищим рівнем узгодження інтересів. Засновниками депозитарію також можуть бути фондова біржа чи учасники ор­ганізаційно оформленого позабіржового ринку.

88. Діяльність, яку здійснюють учасники Національної де­
позитарної системи

Юридичні особи, які є учасниками Національної депозитар­ної системи, здійснюють:

и ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

□ зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на ра­хунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випу­щених ним цінних паперів;

і-і кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Важливим моментом, який потребує уточнення, є оплата послуг, оскільки досить часто оплата послуг реєстраторів викли­кає претензії з боку їх клієнтів. Законодавчо встановлено, що оп­лата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встанов­лює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встанов­люється Державною комісією з цінних паперів та фондового рин­ку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

89. Обмеження в діяльності зберігачів

Встановлено деякі обмеження для діяльності зберігачів. Так, у статутному фонді частка іншого зберігача або торгівця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інстптуціііного інвестора не може перевищувати 5 відсотків.

Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами па рахун­ках у цінних паперах, які належать їх власникам, у тому числі са­мому зберігачу. У разі отриманий зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів йому забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр влас­ників яких він веде, крім операцііі реєстратора за договором з емітентом. Крім того, зберігач не може бути інвестиційним керу­ючим депонента, який є інституційиим інвестором.

Оплата послуг зберігана провадиться за тарифами, встанов­леними самим зберігачем. Максимальний розмір 'тарифів вста­новлюється Державною комісією з цінних напорів та фондового ринку за погодженням з Аптимопопольппм комітетом України.

90. Організації, які здійснюють діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів

Діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних пінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Історично в Україні склалось так, що переважну кількість акцій обслуговують окремі реєстратори, менша частина припадає па самих емітентів, у зберігачів у бездокументарній формі тюки що не дуже багато акцій. Складається враження, що емітенту зручніше здійснювати реєстр своїх цінних паперів самостійно. Проте це часто призво­дить до монополізації реєстру і, відповідно, до адміністративного контролю руху акцій. Деякі з емітентів не можуть правильно ор­ганізувати ведення реєстру. Тому якщо кількість власників імен­них цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Дер­жавною комісією з пінних паперів та фондового ринку як макси­мальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору че­рез укладання відповідного договору.

Договір па ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором.

До суб'єктів, хто може здійснювати операції з ведення реєстру, нормативна база її Україні відносить юридичні особи, як­що реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Причому як­що органи державної влади зобов'язані бути засновниками Національного депозитарію протягом двох років, то вони не мо­жуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Існують й інші обмеження. Так, частка емітента цінних паперів у статутно­му фонді реєстратора поможе перевищувати 10 відсотків.

91. Умови на яких реєстратор веде реєстр

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів па умовах договору, що укладається з емітентом пінних паперів. І нова форма договору затверджується ДКЦПФР. Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Дер­жавною комісією з цінних напорів та фондового ринку за погод­женням з Аптпмопопольпим комітетом України.

Акціонерні' товариство по може змінювати реєстратора ду­же часто, оскільки це хоч і не заборонено, але має досить серйозні організаційні труднощі. Річ у тім, що рішення про передачу веден­ня реєстру власників іменних цінних паперів приймається ви­ключно на загальних зборах акціонерів, які можуть проводитись з виконанням обов'язкових приписів не дуже часто. Тому прп ви­борі реєстратора або його заміні загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного -товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі не укладення договору протягом ЗО календарних днів ДКЦПФР надсилає това­риству розпоряджен-ня про необхідність його укладення, а в разі невиконання такого розпорядження протягом 15 календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності

Оскільки в Україні недержавний корпоративний сектор в ос­новному формувався і формується через приватизацію, існують за­конодавчо визначені особливості ведення реєстру для приватизова­них підприємств. Так, рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів прива­тизованого підприємства і до розміщення не менш як 60 відсотків акцій для підприємств, що перебувають у процесі приватизації, приймається правлінням підприємства, яке приватизується.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передба­чає облік та зберігання протягом певних термінів інформації про власників іменних цінних паперів і про операції, внаслідок яких ви­никає потреба внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів здійснюється тільки па основі документів, згідно з якими перехо­дить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Для захисту прав власників корпоративних прав реєстратор зобов'язаний па вимогу власника пінних паперів або його пред­ставника, а також номінального утримувача падати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Проте інформація, яку надає реєстратор, є "дозованою", вона не повинна виходити за межі компетенції реєстратора. Тому власники не можуть вимагати, на-прикла/і, інформацію про інших власників та кількість цінних па­перів, які їм належать. Таку інформацію відповідно до норматив­них документів отримує керівництво акціонерного товариства.

Відомості про номінального утримувача підлягають внесен­ню до реєстру власників іменних цінних паперів па основі відповідного доручення, якщо право зберігана або депозитарію ви­ступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором.

Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.

92. Сутність номінального утримувача

Зараз у реєстраторській системі все більшою мірою викори­стовується такий суб'єкт корпоративного управління, як номіна­льний утримувач. Це поняття у світовій практиці означає "депо­зитарій" або "зберігач" цінних паперів, якому передане доручення здійснення операцій з цінними паперами в національній депози­тарній системі і який зареєстрований у реєстрі власників цінних паперів. Відомості про номінального утримувача підлягають вне­сенню до реєстру власників іменних цінних паперів на основі відповідного доручення, якщо право зберігана або депозитарію ви­ступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором.

Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен падати реєстратору список усіх власників.

93. Дії, які здійснюються зберігачем для обміну цінних
паперів

Зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахун­ках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів мають певні особливості. Для цього розроблено і затверджено норматіпшо-законодавчі приписи.

Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на основі депозитарного договору, обслуговується виключно пе­реведенням їх на відповідний рахунок у цінних паперах у депози­тарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодо пінних паперів між зберігачамп, а також при проведенні операцій емітента зміни на рахунках у цінних паперах і на грошових рахун­ках вносяться одночасно.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо па свій рахунок доходи з цінних напорів для наступного перераху­вання їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений догово­ром термін зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки влас­ників цінних напорів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію. Депози­тарії та зберігані цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

94. Основні особливості електронного обігу цінних па­перів в Україні

В Україні у випадках знерухомлення цінних паперів цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокумептарну форму та зберігатися на електронних носіях. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національної депозитар­ної системи.

Для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, випущених у документарній формі, цінні папери мають бути зне-рухомлопі в депозитарії, що їх обслуговує.

Уданий період порядок обміну інформацією па умовах гаран­тованої конфіденційності між учасниками 1 Іаціональної депозитар­ної системи і формування стандартизованих процедур здійснення ними операцій із пінними паперами, випущеними в бездокумен­тарній формі, та знерухомлепими цінними паперами встанов­люється ДКЦІІФР згідно з вимогами міжнародних стандартів і па основі використання міжнародних систем нумерації цінних паперів.

Всі учасники Національної депозитарної системи повинні гарантувати конфіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу цінних паперів. Щодо норм технічного захисту інформації, то вони встановлюються відповідно до законодавства України та порматпвно-правовпх актів ДКЦПФР, погоджених з Державним комітетом України з питані» державних секретів та технічного захисту інформації.

Облік цінних паперів у Національні]"! депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цінних паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з Національним банком України, а для комерційних банків — ДКЦПФР спільно з Національним банком України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.

95. Основні напрями управління випуском акцій

Управління рухом акцій здійснюється з моментів випуску (емісії) акцій певним акціонерним товариством. Існує два основ­них напрями управління випуском акцій: розміщення при пер­винній емісії та розміщення при додатковому випуску акцій у

разі збільшення статутного фонду. Первинним ринком вважають­ся купівля-продаж цінних паперів перших випусків, вторинним — такі самі дії з існуючими (зареєстрованими) цінними паперами. Відповідно корпоративне управління рухом акцій має дві стадії --при первинному розміщенні і прп подальшій підтримці та ство­ренні умов зростання їх ринкової вартості.

Від правильності та ефективності управління первинним розміщенням акцій багато в чому залежить подальше існування і діяльність акціонерного товариства. /Для емітента позитивні мо­менти пов'язані з тим, що прп вдалому первинному розміщенні акцій емітент отримує інвестиції, які можна використати па фор­мування виробничого потенціалу, прп додатковому випуску акцій залучені кошти можна направити па модернізацію та розвиток ви­робництва. Попит па випущені цінні папери приносить компанії певні рекламні переваги, надійність у конкурентній боротьбі.

Від належного управління додатковим і первинним випус­ком цінних паперів залежить також можливість збереження кон­тролю за власністю та відповідна гнучкість в управлінні акціонерними товариствами. При невдалій реалізації акцій їх значна час­тина може перейти в руки осіб, які мають свої інтереси, що мо­жуть не збігатися з інтересами більшості власників товариства.

96. Суб'єкти, що здійснюють первинне розміщення акцій

Для здійснення первинного розміщення акцій, як правило, укладається угода з дилерами, які займаються продажем таких акцій інвесторам. Умови взаємодії емітентів та продавців визна­чаються угодами між ними. Така діяльність зветься андеррайтингом і означає, як правило, розміщення фінансовими посеред­никами нових випусків цінних паперів. Існує також можливість первинного продажу акцій самим емітентом, однак це покладає на засновників значні турботи по здійсненню всього комплексу робіт з організації підписки. При первинному поширенні надійність цих акцій забезпечується так званим принципом по­вного пред'явлення, тобто розкриття всієї інформації емітеїітом, який виходить на первинний ринок цінних паперів.

На вторинні ринки акції потрапляють після їх первинного розміщення іноді досить складними шляхами. Вони можуть ре­алізуватись дрібними власниками-акціонерами з дотриманням або без дотримання вимог законодавства, ними торгують і крупні дилери у позабіржовому обігу. Начастіше корпорації намагаються управляти рухом своїх акцій через посередництво фондових бірж.

Рішення про випуск акцій в обіг залежить не тільки від за­сновників та учасників створення господарських товариств. Діяльність корпорації і її цінні папери мають відповідати певним за­конодавчо визначеним вимогам для первинного розміщення акцій.

97. Сутність реєстрації випуску акцій

Історія розвитку корпоративного капіталу і фінансових ринків, що пережили ряд корисливих резонансних дій з боку за­сновників і гучних фінансових потрясінь, спричинила поєднання дій інституцій корпоративного сектора та державних органів з ме­тою упорядкування обігу корпоративних цінних папері]'.. До законодавчих вимог насамперед належить реєстрація випусків акцій. Така практика здійснюється практично всіма країнами світу. Наприклад, у США для первинної пропозиції акцій покуп­цям вони мають бути зареєстровані в Комісії з цінних паперів та на біржі. Така процедура у цій країні запроваджена Актом по цінних паперах, що діє з 1933 р. Визначені Актом правила забез­печують майбутніх акціонерів більш-менш докладною інфор­мацією, що дає відповіді на запитання: купувати чи не купувати акції? Тому компанія (засновники), яка вирішила випускати акції, подає в Комісію заяву про їх реєстрацію з інформацією про свою діяльність і проспект з докладною інформацією про себе і майбутні наміри.

Якщо разовий обсяг цінних паперів у США перевищує 1,5 млн дол., то такі випуски реєструються в Комісії з цінних па­перів та біржі Конгресу США, а якщо обсяг менший — у відповідних комісіях штатів. Заяви про реєстрацію мають бути подані не менш як за 20 днів до початку продажу цінних паперів. Комісія не виносить рішення щодо якості і ліквідності цінних паперів. Результатом перевірки реєстраційної заяви (її розгляд триває, як правило, чотири — шість тижнів) є лист-коментар Комісії, який дає право на початок продаж або пропонує надати додаткові відомості. Після того як ці цінні папери надходять у повторний обіг і перебувають у обігу на вторинних ринках, про­водяться систематичні уточнення кредитоспроможності емітен­та через 1, 2, 3 роки після емісії.

98. Умови реєстрації випуску цінних паперів в Україні

Емітент має право па випуск акцій підприємств з моменту реєстрації цього випуску в ДКЦГІФР. Якщо подані для реєстрації акції пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати в орган реєстрації також інформацію про випуск' цих цінних паперів.

Отже, для первинного випуску акцій потрібна реєстрація інформації про випуск' і реєстрація випуску акцій. Існує поло­ження, згідно з яким інформація акцій, облігацій підприємств що пропонуються для відкритого продажу, крім реєстрації підлягає обов'язковому опублікуванню в органах преси Вер­ховної Ради України та Кабінету Міністрів України іі офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку підписки на ці цінні папери. Причому акції, що пропо­нуються для відкритого нродажу, допускаються для розміщен­ня не раніш як через ЗО днів після опублікування оголошення про їх випуск. У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчен­ня 30-дснного терміну з дня опублікування інформації. Реєстрація винуску цінних паперів має бути проведена не пізніш як за ЗО днів з моменту подачі заяви з доданням не­обхідних документів.

Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про ви­пуск цінних паперів, що проводиться ДКЦПФР, не може розгля­датися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Додатковий випуск акцій може здійснюватись тільки за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. їх продаж можливий ли­ше після державної реєстрації товариства. При збільшенні ста­тутного фонду акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. Крім такого поло­ження ніякої іншої конкретизації можливостей акціонерів на придбання акцій додаткового випуску і встановлення цін на них немає.

99. Порядок вилучення із обігу цінних паперів

Вилучення акцій з обігу мас здійснюватись відповідно до нор­мативних вимог. Річ у тім, що зменшення статутного фонду може пе­реслідувати певні цілі, які можуть утискувати інтереси акціонерів, особливо дрібних. Тому є вимога щодо рішення про зменшення ста­тутного фонду акціонерного товариства, яке приймається у такому самому порядку, що і про збільшення його статутного фонду. Уп­равління цим процесом відбувається через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через викуп частіше акцій у їх власників з мстою їх анулювання. Зменшення статутного фонду товариства, за наявності заперечень кредиторів, не допус­кається. У статутних документах, а також у правових нормах можна закласти вимоги щодо викупу товариством акцій у акціонерів, якщо вони голосували проти зменшення статутного фонду.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, проте не раніш як через 6 міс. після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом. Акціонерне товариство відшкодовує: власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду.

Дата добавления: 2014-01-07