Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Калькулювання повних та змінних витрат

Підприємство може застосовувати різні підходи до калькулювання витрат, складаючи зовнішню та внутрішню звітність. При складанні зовнішньої фінансової звітності традиційно застосовують каль­кулювання повних витрат (калькулювання повної виробничої собівартості).

Калькулювання повних витрат — метод калькулюван­ня, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат. Розглянуті вище системи обліку витрат за замовленнями і за процеса­ми є прикладом калькулювання повних витрат.

Калькулювання змінних витрат – це метод калькулювання, який передбачає включення в собівартість продукції лише змінних виробничих витрат. Отже, принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробни­чих накладних витрат. У разі використання системи калькулювання змінних витрат не тільки опе­раційні витрати (на управління, збут тощо), а й постійні виробничі витрати розглядають як витрати періоду і списують за рахунок прибутку. Зрештою у собівартість незавершеного виробництва і готової продукції включають тільки змінні виробничі витрати.

Система калькулювання змінних витрат дає змогу визначити маржинальний дохід, широко застосовуваний для аналізу прибутковості й прийняття управлінських рішень. Маржинальний дохід — різниця між доходом від прода­жу продукції (товарів, робіт, послуг) та змінними витратами підприємства.

Маржинальний дохід відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу то­що) у покриття постійних витрат та формування прибутку. З урахуванням цього цей показник можна виразити так:

МД = ПВ + ОП,

де МД – маржинальний дохід,

ПВ – постійні витрати,

ОП – операційний прибуток.

Система калькулювання змінних витрат надає інформацію, необхідну для прийняття поточних рішень щодо оптимізації виробничої програми; ціноутво­рення; придбання чи вироблення комплектуючих виробів; розширення або ско­рочення виробництва певної продукції тощо. Ця система калькулювання має як прибічників, так і критиків, оскільки в неї є і переваги, і вади.

1.7.1. Мета і методи аналізу взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток»

Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" — метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяль­ності та прибутку підприємства з метою визначення:

- обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

- величини прибутку за певного обсягу продажу;

- впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток під­приємства;

- оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" здійснюють за допомогою різних методів, які можна об’єднати у дві групи: математичні та графічні. Серед математичних методів використовується метод рівняння та маржинальний метод.

Серед графічних: графік беззбитковості, графік взаємозв’язку «обсяг-прибуток», графік маржинального доходу. Важливим елементом аналізу взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" є аналіз беззбитковості. Аналіз беззбитковостіпобудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точку беззбитковості у грошо­вих одиницях можна вивести з рівняння:

ПР = ПВ + ЗВ +ОП, (1.1)

де ПР – виручка від продажу продукції підприємства;

ПВ – постійні витрати;

ЗВ – змінні витрати;

ОП – операційний прибуток.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:

ТБг = ЗВ + ПВ,

де ТБг – точка беззбитковості в грошових одиницях.

Дата добавления: 2014-01-07