Особливості проведення уроків для вчителя інформатики

Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Нормальний розвиток особистості в цьому віці характеризується працьовитістю, прагненням до пізнання і досягнень, розвинутими пізнавальними і комунікативними навичками.

Аномальний розвиток особистості характеризується почуттям (комплексом) неповноцінності, слабкістю трудових навичок, запобіганням труднощів і змагань, прагненням підкоритися кому-небудь або чому-небудь.

Розвиток мислення в молодшому шкільному віці

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток інтелекту. Розвиток мислення перетворює сприйняття і пам'ять у регульовані, довільні процеси.

Розвиток йде від переважно конкретного мислення в першому класі до уміння здійснювати формальні операції, зв'язані з розвитком здатності до узагальнення, абстрагуванню.

Понятійне мислення

Особливу роль у формуванні в молодших класах представлень і понять учнів грає робота над виділенням ознак, предметів, об'єктів.

Важливо навчити дітей відрізняти в об'єкті не тільки яскраві, зовнішні ознаки (які самі упадають в око), але і знаходити істотні ознаки, без яких він не може бути підведений під дане поняття, що виражають його сутність, відрізняють від інших.

Критерієм оволодіння поняттям є уміння правильно використовувати його в розмові. Третьо-класники повинні вміти співвідносити обсяги понять, встановлювати ієрархію понять, відношення понять.

Розумові операції

Формування понятійного мислення йде через розвиток розумових операцій: аналіз, синтез, порів-няння, узагальнення, класифікація.

Аналіз - розумова операція, що представляє собою уявне розчленовування цілого на його складові частини, окремі ознаки.

Діти опановують умінням виділяти і встановлювати такі зв'язки між поняттями, як порядок слідування, протилежність, частина і ціле, функціональні відношення і причинно-наслідкові. Причому в останньому учні молодшої школи простіше знаходить зв'язок від причини до наслідку, ніж навпаки. Він не може аналізувати наслідок і знаходити причини, що приводять до зазначеного факту.

Синтез – мислительна (розумова) операція, зворотна аналізові, являє собою уявне об'єднання частин предмета, окремих ознак, притому ознак істотних, у єдине ціле.

Молодшому школяреві проводити аналіз легше, ніж синтез. Синтетична діяльність у молодшому шкільному віці розвивається від простого підсумовуючих (наприклад, перерахування рослин, тварин) до системного (наприклад, перелічувати елементний склад названих систем і називати відносини між елементами.

Порівняння - розумова операція, що представляє собою встановлення подібності або відмінностей предметів по істотних або несуттєвих ознаках.

Молодшому школяреві при порівнянні маловідомих предметів легше знайти відмінності, а при порівнянні добре відомих об'єктів – подібність.

Класифікація - розподіл об'єктів по класах, при якому кожен клас має своє постійне місце.

Класифікацію проводять тільки по одній ознаці. Зроблена класифікація по істотних ознаках - основна, по несуттєвим - допоміжна.

Узагальнення - об'єднання істотних і несуттєвих ознак, зв'язків, відносин, предметів і явищ.

Розвиток навичок узагальнення йде від широкого (наприклад, рослини, комп'ютери) до усе більш диференційованого (наприклад, кімнатна рослина, персональний комп'ютер).

Розвиток уваги.

На початку навчання в школі в дитини ведучим видом уваги є мимовільна увага. Дитина залучає все яскраве, незвичайне, нове. Керувати своєю увагою дитина ще не вміє, не може змусити себе зосередитися на нецікавому, важкому. У процесі навчання в дітей починає формуватися довільна увага, ця активна увага, вона регулюється вольовим зусиллям. Вищою ступінню довільності уваги є здатність учня керуватися самостійно поставленими цілями.

У навчальному процесі довільність уваги, поводження виражається в умінні чітко додержуватися указівок учителя, зразку, зосереджувати увагу на неясному, незрозумілому, прикладати вольове зусилля для досягнення далекої мети.

У процесі навчання в дітей розвиваються властивості уваги: обсяг, розподіл, стійкість, переключення.

Обсяг уваги в молодшого школяра невеликий, дитина не може удержати в полі уваги таку кількість об'єктів, яку може дорослий.

Розподіляти увагу між різними видами діяльності молодшому школяреві важко. Дитина збивається, якщо одночасно слухає пояснення вчителя і виконує завдання в зошиті.

Характерною рисою уваги молодшого школяра є його нестійкість, він легко відволікається. Довго виконувати яку-небудь роботу молодший школяр не може - починає займатися іншими справами. Тому види діяльності повинні чергуватися, бути різноманітними.

У процесі навчання в школі учнем легше швидко переключати увагу з одного об'єкта на іншій, спочатку вони це роблять із труднощами.

Розвиток пам'яті.

Під впливом навчання пам'ять у дітей у молодшому шкільному віці розвивається в двох напрямках:

Підсилюється роль і питома вага словесно-логічного, значеннєвого запам'ятовування (у порівнянні з наочно-образним);

Дитина опановує можливістю свідомо керувати своєю пам'яттю і регулювати її прояви (запам'ятовування, відтворення, пригадування).

У зв'язку з відносною перевагою діяльності першої сигнальної системи в молодших школярів більш розвинута наочно-образна пам'ять.

Діти краще зберігають у пам'яті конкретні дані: події, особи, предмети, факти, чим визначення і пояснення. Вони схильні до механічного запам'ятовування, шляхом механічного повторення, без усвідомлення значеннєвих зв'язків.

Вони часто заучують дослівно! Це пояснюється тим, що механічна пам'ять розвинута в них добре, і тим, що молодший школяр не вміє диференціювати задачі запам'ятовування (що треба запам'ятати дослівно, а що загалом), ще погано володіє мовою, йому легше завчити все, чим відтворювати своїми словами. Діти ще не вміють організовувати значеннєве запам'ятовування, не вміють розбивати матеріал на значеннєві групи, виділяти опорні пункти для запам'ятовування, складати логічний план тексту.

До переходу в середню ланку в учня повинна сформуватися здатність до запам'ятовування і відтворення змісту, суті матеріалу, доказів, аргументації, логічних схем, міркувань. Дуже важливо навчити школяра правильно ставити мету для запам'ятовування матеріалу. Саме від мотивації залежить продуктивність запам'ятовування. Якщо учень запам'ятовує матеріал з установкою, що цей матеріал знадобиться незабаром, то матеріал запам'ятовується швидше, пам'ятається довше, відтворюється точніше.

Таким чином, у процесі навчання відбувається наступна динаміка в розвитку пам'яті: запам'ятовування стає осмисленим, довільним у силу формування самоконтролю. Діти опановують прийомами запам'ятовування (від багаторазового прочитування всього матеріалу до чергування прочитування з відтворенням), розподілом тексту на значеннєві частини, співвіднесенням, зіставленням частин тексту.

Спочатку молодші школярі легше запам'ятовують наочний матеріал. Поступово в процесі навчання, зростає роль словесно-логічного запам'ятовування. При запам'ятовуванні словесного матеріалу діти краще запам'ятовують слова, що позначають назви предметів, чим слова, що позначають абстрактні об'єкти (поняття).

Організація навчальної діяльності

У зв'язку з постійним відновленням знань в області інформатики, ефективним методом навчання стандартним видам діяльності можна вважати поетапне формування розумових дій учнів у процесі навчання. Виділяється п'ять основних кроків:

«розповісти»,
«показати»,
«зробити разом»,
«спостерігати»,
«зійти з дороги».

Організація процесу засвоєння понять

Найбільш актуальним є питання, зв'язане із процесом засвоєння понять. У початковій школі ми не говоримо з дітьми про поняття і поле понять, а здійснюємо цілеспрямоване первинне формування представлень про об'єкт, його ознаках і діях, про слово і число, як об'єктах уваги, пізнання, порівняння, аналізу і т.д. Це дозволяє поступово підвести школяра до усвідомлення поняття і усіх функцій поняття, про що цілеспрямовано буде йти мова в п'ятому і шостому класах.

Для інформатики характерне введення на кожнім уроці від 3 до 5 нових понять. Засвоєння знань про світ відбувається через сприйняття, усвідомлення і запам'ятовування. Відповідно процес засвоєння школярем нових понять відбувається як би в три етапи (I етап – розуміння, II етап - осмислення, III етап – використання).

Етапи	ДІЇ ВЧИТЕЛЯ:	ДІЇ УЧНЯ:
1 етап: розуміння нового поняття	Вживає термін (поняття) при поясненні нового мате-ріалу	Термін (поняття) у пасив-ному словнику школяра. Діти не оперують з терміном - тільки розуміють його значення.
2 етап: уявне (пасивне) використання	Дає усну або письмову вправу: пізнати і виділити	Пізнають, виділяють, що позначаються даним термі-ном явища, підбирають загальні поняття до власного прикладу
3 етап: активне використання поняття	Дає вправу на підбір за-гального поняття до запро-понованого власного при-кладу	У процесі виконання вправ термін переводиться з пасив-ного словника в активний

Реалізація цього процесу йде через формування вмінь узагальнювати поняття, обмежувати поняття, класифікувати їх та ін., тобто на основі цілеспрямованого аналізу об'єкта дослідження, (його моделі), виділяється істотне і несуттєве, що узагальнюється, а потім на основі узагальненого способу вирішуються власні задачі.

Так, на прикладі часткового випадку діти виділяють істотні ознаки лінійних алгоритмів, потім застосовують як спосіб при створенні інших алгоритмів.

Дата добавления: 2014-01-07