Матеріали та вироби на основі вапняних в'яжучих речовин

Вапняні в'яжучі речовини використовують як для отримання дрібноштучних виробів, в тому числі силікатної цегли, так і великорозмірних виробів (бло­ків й панелей для стін та перекриттів).

Вироби та матеріали, відомі як силікатні, виготовляють формуванням зволоженої суміші вапняних в'яжучих та кварцового піску або інших заповнювачів із наступною термічною обробкою в автоклаві.

При виготовленні дрібноштучних силікатних виробів (цегли та каменів) як вихідну сировину застосовують вапно, що швидко гаситься. На більшості вітчизняних заводів для виробництва силікатної цегли й каменів використову­ють вапняно-кремнеземисті в'яжучі композиції, одержані одночасним помелом грудкового вапна й піску при співвідношенні компонентів, близьким до 1:1 за масою.

За міцністю силікатну цеглу та камені поділяють на марки: М75; М100; М125; М150; М175; М200; М250; М300; при цьому лицьові вироби повинні мати марки: цегла — не менше М125 і камені — не менше М100.

За середньою густиною силікатні вироби поділяють на три групи:

1)легкі із середньою густиною не більш 1450 кг/м³;

2)полегшені із середньою густиною 1451...1650 кг/м³;

3)важкі із середньою густиною понад 1650 кг/м³.

За морозостійкістю силікатну цеглу та камені поділяють на марки Р15, Р25, Р35 і Р50; морозостійкість лицьових виробів має бути не нижчою за Р25.

Втрата міцності зразків цегли та каменів при стиску після випробування їх на морозостійкість не повинна бути більшою ніж 25% для рядових виробів і 20% для лицьових.

Водопоглинання цегли та каменів має бути не менш як 6%.

Застосовують силікатну цеглу та камені для зведення кам'яних і армокам'яних конструкцій у надземній частині будівель із нормальним та вологим режимами експлуатації.

Не можна застосовувати силікатну цеглу для влаштування фундаментів і цоколів будівель нижче гідроізоляційного шару, які зазнають впливу ґрунтових і стічних вод. Також недопустимо використовувати силікатну цеглу та камені для мурування стін будівель із мокрим режимом експлуатації (лазні, пральні, пропарювальні відділення) без спеціальних заходів захисту стін від зволоження.

Під час тривалої дії високих температур (понад 500°С) силікатна цегла руйнується внаслідок дегідратації гідросилікатів кальцію, тому вона не придатна для мурування печей.

Щоб досягти архітектурної виразності фасадів будівель, іноді застосовують лицьову та кольорову силікатну цеглу чи камені. Вироби повинні тривалий час зберігати своє забарвлення під дією сонячного світла, при навперемінному зволоженні й висиханні, заморожуванні й відтаванні.

Кольорову силікатну цеглу застосовують: для облицювання фасадів житлових та громадських будівель; для виконання декоративних вставок, панно та інших архітектурних деталей у поєднанні з незабарвленою лицьовою силікатною цеглою; для оздоблення внутрішніх стін громадських будівель.

Вапняно-шлакову цеглу (ДСТУ Б В.2.7-36-95) виготовляють із суміші вап­на і гранульованого металургійного шлаку. Кількість вапна у суміші за об'ємом становить 3...12%, а шлаку - 88...97%.

Замінюючи шлак паливною золою ТЕС чи ДРЕС, виготовляють вапняно-зольну цеглу. Склад формувальної суміші у цьому випадку за об'ємом: вапна 2О...25% і золи 75...80%.

Для виготовлення вапняно-шлакової та вапняно-зольної цегли застосову­ють таке саме технологічне обладнання, що і для виробництва силікатної цегли.

Вапняно-шлакову й вапняно-зольну цеглу використовують при зведенні стін будинків висотою не більше трьох поверхів та для мурування стін верхніх поверхів багатоповерхових будинків.

Вироби з щільного силікатного бетону - штучного каменю, утвореного внаслідок затвердіння в автоклаві ущільненої суміші вапняно-кремнеземистої в'яжучої речовини, мінеральних заповнювачів (піску, щебеню чи гравійно-піщаної суміші) та води, виготовляють для промислового та сільського будівництва.

Номенклатура виробів включає переважно дрібноштучні матеріали (цегла, каміння, блоки тощо.

Для виготовлення виробів застосовують переважно дрібнозернисті силікатні бетони з використанням як заповнювача кварцового піску.

Вироби з щільного силікатного бетону не рекомендується застосовувати для влаштування фундаментів та інших конструкцій, що експлуатуються в умовах високої вологості.

Ніздрюваті силікатні вироби (газо-та піносилікати) (ДСТУ Б А. 1.1-41-94) поділяють на теплоізоляційні, середньою густиною до 500 кг/м³, що застосовують для утеплення будівельних конструкцій (стін, покриттів), теплових установок (пе­чей, котлів); конструкційно-теплоізоляційні середньою густиною 500...900 кг/м³, міцністю 2,5...7,5 МПа - в конструкціях зовнішніх стін у вигляді великих стіно­вих блоків та панелей; конструкційні, середньою густиною 900... 1200 кг/м³, міц­ністю 7,5...20,0 МПа, які випускають армованими у вигляді панелей перекриттів та покриттів. Вироби з ніздрюватих силікатних бетонів ефективніші, ніж анало­гічні за призначенням вироби з легких бетонів на пористих заповнювачах (теп­лопровідність 0,10...0,45 Вт/(м- К), морозостійкість понад 15 циклів).

Для виробництва піносилікатних виробів застосовують мелене вапно-кипілку із вмістом активного СаО не менше 70%. Чим вища активність вапна і тонкіший помел, тим менше його необхідно для приготування піносилікату.

З теплоізоляційного піносилікату виготовляють термовкладиші, які викорис­товують для утеплення стін, а також плити, сегменти та короби для ізоляції теп­лопроводів та інші теплоізоляційні вироби.

Для мурування несучих стін малоповерхових будинків застосовують дрібні офактурені блоки середньою густиною 600...700 кг/м³ з конструкційно-теплоізоляційного піно- та газосилікату. Піно- та газосилікат із середньою густиною -900... 1100 кг/м³ і міцністю при стиску - 6... 10 МПа застосовують при виготовленні великорозмірних виробів для зовнішніх (ГОСТ 11118) і внутрішніх стін (ГОСТ 19570), перекриттів житлових будинків, перегородок тощо.

Для покриттів промислових споруд застосовують конструкційний піно- та газосилікат при виготовленні армованих прямокутних плит. Такі плити порівня­но зі звичайними залізобетонними не потребують теплоізоляції і в той же час достатньо міцні та довговічні. їх укладають поверх залізобетонних чи металевих прогонів, а зверху вимощують шаром гідроізоляційних рулонних матеріалів.

Дата добавления: 2014-01-07