Питання 3. Вчення соціалістів-утопістів

Учення соціалістів-утопістів формувались на базі класичних економічних ідей. Представники цього напряму (як і класики) визнавали залежність між економічним розвитком та іншими сторонами життя суспільства, уважаючи, що основою економічних відносин є форма власності на засоби виробництва. З удосконаленням форми власності, як вони стверджували, удосконалюватиметься виробництво, розподіл і суспільство в цілому. Але були і відмінності з класиками, зокрема щодо предмета політичної економії і методів дослідження.

Класична школа, використовуючи абстрактний метод, досліджувала економічні закони, котрі діють на всьому глобальному економічному просторі, стверджуючи, що вільна дія цих законів забезпечується приватною власністю на засоби виробництва і сприяє економічному прогресу.

Соціалісти-утопісти погоджувались з цими висновками. Справді, приватна власність є основою конкуренції, а прагнення до збільшення власності сприяє активізації її власників. Але вони зосереджувалися на тих проблемах суспільства з приватною власністю, виникнення яких провокується вільною дією економічних законів, а саме: суспільній нерівності, нагромадженні багатства меншістю суспільства і зубожінням більшості, соціальних заворушеннях, економічній неспроможності масового споживача – все це стримує економічний прогрес суспільства.

Тому економічні дослідження соціалістів-утопістів є спробою дати загальну соціальну картину розвитку капіталістичного суспільства та окреслити способи свідомої побудови нового суспільства.

Історичні умови виникнення утопічного соціалізму в Західній Європі на початку ХІХ ст., зокрема існування класичного вчення, справили великий вплив на пошуки способів побудови справедливого суспільства. Західноєвропейському утопічному соціалізму притаманні нові риси: матеріалізм – розуміння того, що економічні підвалини суспільного розвитку мають вирішальне значення для трансформування суспільства; реформізм, тобто відмова від насильницьких методів запровадження реформ. Але, як і їхнім попередникам, представникам цього напрямку притаманний ідеалізм – віра в те, що суспільство можна трансформувати цілком свідомо (іноді революційним шляхом, іноді – переконанням), та комунітаризм (декларування пріоритетності суспільних інтересів над індивідуальними).

Особливості англійського утопічного соціалізму – ідея побудови справедливого суспільства не обмежувалась певним рівнем його соціалізації. Вона передбачала дальше перетворення суспільства на комуністичне. Але шлях до комунізму мав пролягати через соціалізм, заснований на асоціації – об’єднання сформоване на базі виробництва.

Роберт Оуен (1771 – 1858) основним ворогом суспільства вважав приватну власність, яка, на його думку, зашкоджує самим власникам. На заміну приватній власності і особистій зацікавленості повинні прийти суспільна власність, спільна праця, рівність у правах та обов'язках. Гроші, як знаряддя експлуатації, повинні бути відмінені і замінені квитанціями, які б показували кількість праці робітника, витраченої на виготовлення товару. За отриманою квитанцією робітник може підібрати собі рівний за кількістю праці потрібний йому товар.

Розуміння асоціації Оуеном дещо відрізняється від Фур'є. Асоціації Оуена – це первинні ланки суспільної системи, і відносини між асоціаціями – акціонерні, а всередині їх – суспільні. Асоціація за власністю – це акціонерне товариство, але розподіл у ньому здійснюється не за факторами, а за соціалістичним принципом – за працею та із суспільних фондів споживання, а згодом, з формуванням комуністичного суспільства – за потребами (у Фур'є – всередині асоціації відносини акціонерні, а між асоціаціями товарні).

У перспективі асоціації Оуена мали б перетворитися на єдину суспільну асоціацію, об’єднатися на базі усуспільнення власності. У Фур'є в перспективі асоціації як виробничі ланки зберігатимуться, але відносини між ними стануть акціонерними (загальносуспільна корпоратизація).

Роль держави у трансформуванні суспільства – формування „сприятливого соціального середовища” для розвитку комуністичних відносин.

Заслуговує уваги і практична діяльність вчення Оуена. У 1800 р. він став співвласником і менеджером невеликого підприємства у Шотландії. Через 2 роки підприємство стало приносити сталий прибуток, робітники "примушувались" до чистоти, порядку, дисципліни. Водночас створювались дитячі садки, школи, культурний центр з бібліотекою, служби соціального забезпечення тощо.

У чисто комерційному плані підприємство процвітало. Оуен зміг навіть сплатити робітникам повну заробітну плату за період вимушеного простою у період кризи. Підвищилась трудова і соціальна активність трудівників. Зникли крадіжки, пияцтво, злодійство. Реальний дохід був вищий, ніж на інших підприємствах. Робочий день був 10,5 годин замість 16.

Однак весь цей успіх, обмежений одним селищем, залежав від особи керівника. Коли після конфлікту з іншими співвласниками Оуен був вимушений поїхати, все повернулося. У цьому експеримент Оуена закінчився невдачею.

Оуен розкритикував закон народонаселення Мальтуса, довівши, що розвиток продуктивних сил значно випереджає зріст населення, а причиною убогості є не недостача продуктів харчування, а неправильний їх розподіл.

У чисто науковому плані погляди Сен-Сімона, Фур'є й Оуена знаходились на обочині економічної науки. Вони мали елементи глибокої критики існуючого в той час суспільного ладу і деякі цікаві здогадки про напрям майбутнього суспільного розвитку, але в цілому не мали серйозних теоретичних обґрунтувань. Виправити цей недолік взявся Карл Маркс, якому, за його власною думкою, вдалося перетворити утопічний соціалізм його попередників в "науковий" соціалізм.

Утопічний соціалізм Сен-Сісмонда

Клод Анрі Сен-Сімона (1760-1825) намагався зрозуміти суть світової історії. Вважав, що у своєму історичному розвитку людство проходить три етапи (формації) – рабовласницький, феодальний, промисловий. Перехід від етапу до етапу здійснюється взаємодією зростання знань й удосконалення господарства, створюючи історичний прогрес. Рабство прогресивніше в порівнянні з первісним ладом, феодалізм – в порівнянні з рабством. Найбільш прогресивний – промисловий лад, перехід до якого, однак, ще не повністю завершений. Кожна формація, у свою чергу, проходить дві стадії: органічну (рівноважну) і критичну (рівновага порушена). В органічній стадії у влади знаходиться клас, який має найбільше господарське значення на даний період часу. У критичній стадії на владу претендує інший клас, економічна сила якого зростає. У результаті політичної боротьби між ними виникає нова суспільна формація.

Доки (тобто на початку XIX ст.) у влади у промисловій формації знаходяться не промисловці, а непродуктивна (торгівельна) буржуазія. Тимчасово панує приватна власність, анархія і індивідуалізм. Однак майбутнє цієї формації належить крупному індустріальному виробництву і промисловому класу (союзу підприємців, робітників і вчених). Крупна промисловість буде керуватися з єдиного центру за єдиним планом, розробленим вченими. Конкуренцію замінить асоціація. Усі будуть зобов'язані працювати, а праця кожного буде оцінюватися за принципом – від кожного за здібностями, кожному за його працю.

Центральне місце у вченні Сен-Сімона займає проблема трансформації власності. Центральне поняття його теорії – „колективізм”, а саме кооперування. Перехідна економічна модель суспільства – це асоціація кооперативів із соціалістичним принципом розподілу. Згодом ця асоціація (завдяки всезагальній націоналізації власності) має перетворитись на єдиний кооператив, і тоді в суспільстві діятиме закон розподілу за потребами.

Однак для створення такого справедливого суспільства недостатньо змінити одні тільки матеріальні умови життя, необхідно ще й духовне перевиховання людей.

Держава – основний суб’єкт реформацій, але після повного трансформування суспільства держава відімре, як інституція, а управління здійснюватиметься колективно вповноваженими індустріалами.

Найвідомішими послідовниками Сен-Сімона були О. Тьєрі, брати Родрігеси, Анфантен і Базар, які намагалися на практиці втілити в життя його ідеї.

Історична концепція Ш. Фур’є (1772 – 1837), так само, як і в Сен-Сімона, передбачає безперервні зміни економічного устрою суспільства, залежно від розвитку форм промисловості. Спираючись на історичний метод дослідження, робить висновок, що люди можуть свідомо комбінувати запропоновані історією суспільні форми, будуючи таке суспільство, яке їм потрібно, досягаючи стану „соціальної гармонії” (ідеалізм).

На відміну від Сен-Сімона, Фур'є заперечує ідею політичної боротьби, революції, бо вона грабує багатих, але тільки для того, щоб збагатити інтриганів. Як і весь соціалістичний напрямок, заперечує ринок.

Приватна власність, на його думку, породжує анархію, конкуренцію, створює нерівномірний розподіл багатства і розтринькання ресурсів. Торгівля через конкуренцію веде до монополії і тим самим до "торгівельного феодалізму". Експлуатацію робітників він бачить насамперед в їх обмані як покупців. Суспільство поділяється на багатих і бідних, що призводить до економічних криз.

Вихід з цієї складної ситуації Фур'є бачив у переході до суспільної власності. Формулює постулат про акціонерні товариства – фаланги (перехідна економічна модель). Власність усуспільнюється не у масштабах всього суспільства, а тільки у масштабах трудових товариств – фаланг, в яких разом живуть, працюють і відпочивають трудові колективи чисельністю в 1-2 тисячі чоловік. Отриманий прибуток частково зараховується на трудові акції кожного, частково надходить в суспільний фонд споживання.

У фалангах робітники зможуть змінювати вид роботи кілька разів на день, працювати стане легше. На заміну конкуренції, за якою перемога одного є поразкою усіх інших, прийде змагання, у якому переможцями будуть усі. Поступово зникне протилежність між фізичною і розумовою працею.

На думку Фур'є, потрібні для організації фаланг гроші повинні дати капіталісти, які теж стануть членами фаланги, акціонерами. А весь вироблений продукт буде ділитися у відношенні 5:4:3 між працею, акціонерним капіталом і знаннями. Роль держави у Фур'є незначна, тому його часто називають попередником анархізму.

Між концепціями усуспільнення Сен-Сімона і Фур'є існує відмінність: у Сен-Сімона вияв колективізму – кооператив, общини, у Фур'є – добровільне об’єднання індивідуалів, корпорація. Задовго до того, як почалися процеси корпоратизації виробництва Фур'є передбачає її наслідки і ті можливості, які вона забезпечує.

Як і інші утопісти, Фур'є завдання реформування суспільства покладає на державу – інституцію спроможну відстоювати загальносуспільні інтереси.

Найвідомішими послідовниками Ш. Фур'є були Консідеран і Годен, які намагалися на практиці втілити в життя його ідеї.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА УКРАЇНИ З ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ. ДО СЬОГОДЕННЯ

ТЕМА 7. РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В ПЕРІОД МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Дата добавления: 2014-01-07