Боргова складова фінансової безпеки держави

Основні поняття і терміни

Боргова стратегія та механізм забезпечення боргової безпеки держави

Критерії та індикатори оцінки боргової безпеки держави

Боргова складова фінансової безпеки держави

ТЕМА 6. БОРГОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

6.3. Ризики та загрози боргової складової національним економічним інтересам та фінансовій безпеці держави (приклад України)

Боргова безпека, державні запозичення, державний борг, загальна платоспро­можність, бюджетна ліквідність, міжнародна ліквідність, кредитний рей­тинг, індикатори та порогові значення індикаторів стану боргової безпеки дер­жави, ризики державного боргу, загрози боргової складової національним економічним інтересам, управління державним боргом, стратегія управління державним боргом, механізм забезпечення боргової безпеки держави.

Розкриваючи зміст даного питання необхідно звернути увагу і чітко уяснити два ключових канали впливу боргової складової на фінансову безпеку держави:

- по-перше, з’ясувати вплив державних запозичень і державного боргу на фінансову безпеку держави;

- по-друге, розкрити макроекономічні наслідки та ризики для фінансової системи держави корпоративного зовнішнього боргу.

У контексті першого аспекту, зазначимо, ще кілька десятків років тому економіки державного боргу у якості самостій­ного напрямку економічної науки не існувало. Однак, латиноамериканська боргова криза (мова іде про боргові кризи у Мексиці, Аргентині, Бразилії) у другій половині 70-х років минулого століттязумовила необхідність не тільки пошуку ефективних заходів подолання, але і розробку способів і методів попередження кризи заборгованості («ініціатива Бейкера» (1986), «план Бреді» (1989) тощо), якими тепер доводиться користуватися повсякчасно. Питання запобігання фі­нан­со­вим кризам, які викликаються надмірною заборгованістю та необхідність вирі­шення боргової проблеми найбідніших країн постійно знаходяться на порядку ден­но­му роботи не лише спеціалізованих структур («Паризький клуб», «Лондонсь­кий клуб»), але і основних міжнародних фінансових установ – МВФ та МБРР. Довелося зіштовхнути­ся з цією проблемою і Україні, коли у 1998 році саме агресивна політика розміщення ОВДП серед нерезидентів відіграла роль каталізатора фінансо­вої кризи.

Дуже важливу роль у забезпеченні боргової безпеки держави відіграє здорова макроекономічна політика. Натомість необґрунтовані кроки у бюджетно-податковій, грошово-кредитній або валютно-курсовій політиці викликають занепокоєність фінансового ринку, невпевненість інвесторів щодо їх майбутніх доходів. Як наслідок, останні вимагають вищої премії за ризик. Крім того, вимушене утримання від прийняття довгострокових рішень не сприяє формуванню національного ринку капіталів, що підвищує залежність економіки країни від зовнішніх запозичень і, відповідно, ризиків глобального характеру. Таким чином, можна стверджувати, що навіть розвинута система управління державним боргом не може запобігти виникненню кризи при слабкій макроекономічній політиці.

Тому з метою забезпечення боргової безпеки держави необхідно намагатися досягти економічної прийнятності та обґрунтованості рівня і темпів зростання державного боргу та можливості його обслуговування, не відступаючи від цільових орієнтирів щодо вартості й ступеню ризиків, незалежно від розвитку подій на ринку в межах своєї макроекономічної політики.

Розкриваючи другий аспект боргової складової фінансової безпеки держави, зауважимо, що до східно-азійських валютних криз 1997-1998 років в економічній науці вважалося, що зростання корпоративного боргу не може спричинити небезпеку для економіки країни, якщо державний борг та інші макроекономічні індикатори перебувають у прийнятних межах. Проте східно-азійські валютні кризи, які вибухнули несподівано, довели, що це переконання невиправдане. Хоча природа цих криз дотепер остаточно не з’ясована, зрозуміло, що одним із ключових чинників їх розвитку став надмірний корпоративний зовнішній борг. Незважаючи на досить прийнятні макроекономічні показники, зростання корпоративного зовнішнього боргу спричинило підвищення рівня уразливості економіки до екзогенних шоків, унаслідок чого незначна волатильність на світових ринках та коливання в настроях портфельних інвесторів спровокували стартовий поштовх до початку ланцюгової реакції різкого припинення притоку капіталу, колапсу довіри і масштабного реверсу фінансових потоків. Це, в свою чергу, призвело до негативного сальдо рахунка капіталу й вимушеної девальвації валютного курсу, різкого падіння ціни активів і майже цілковитої неплатоспроможності банківської системи, зниження ВВП на 10-15%. Валютна криза відрізнялася надзвичайним масштабом, швидкістю та величезним впливом, який вона справила на світову економіку. Вона підштовхнула Міжнародний валютний фонд до внесення суттєвих змін до методології аналізу вразливості економік до зовнішніх шоків і стимулювала включення до розгляду критеріїв та індикаторів боргової безпеки параметрів корпоративних зовнішніх запозичень. Навіть через десять років ці кризи є предметом обговорення у таких аспектах: як провал фінансової глобалізації, як демонстрація небезпек відкритості економіки до потоків капіталу та ризиків накопичення зовнішніх боргів корпоративним сектором.

Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доціль­но розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній, бага­то­рів­не­вій системі фінансово-економічної безпеки держави. Врахо­ву­ю­чи альтерна­тивні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави найчастіше розуміють (у вузькому розумінні) певний критичний рівень дер­жав­ної заборгованості, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи кра­їни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забез­пе­чи­ти певний рівень фінансової неза­леж­ності держави, зберігаючи при цьому еко­но­міч­ну можливість країни здій­сню­вати виплати на погашення ос­нов­ної суми і від­сот­ків (відповідно до зафік­со­ва­ного у кре­дит­ному контракті графіку платежів), підтримуючи на­леж­­ний рівень платоспро­мож­ності та кредитного рейтингу.

У широкому розумінні (саме такий підхід знайшов відображення у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України) боргова безпека держави визнача­єть­ся не лише критичним рівнем державної заборгованості, а загальним рівнем дер­жав­ного (внутрішнього і зовнішнього) боргу та рівнем корпоративного зовнішнього боргу з урахуванням вартості їх обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та збереження оптимального співвідношення між ними. При цьому загальний рівень запозичень має бути достатнім для вирішення нагальних соціально-економічних потреб і не загрожувати втратою суверенітету й руйнуванням вітчизняної фінансової системи.

Таким чином, виконання умов боргової без­пе­ки спрямо­ву­єть­ся на задо­во­лення еко­но­міч­них потреб держави у фінан­со­вих ре­сур­сах із враху­ван­ням того, що перевищення цього кри­тич­но­го рівня може призвести до незво­рот­них процесів щодо мож­ли­вос­тей повернення боргів, їхнього обслуго­ву­ван­ня, до так званої боргової кризи або кризи ліквідності, чи одно­век­тор­ної фінан­сової, еко­номіч­ної і навіть полі­тич­ної за­леж­нос­ті від кредиторів.

Дата добавления: 2014-01-07