Ідентифікація небезпек

Квантифікація небезпек

Номенклатура небезпек на виробництві

Нормування небезпек

По характеру дії на людину небезпеки можна розділити на 2 групи:

чинники, які залежно від дозування шкідливі або небезпечні, але непотрібні для життя і діяльності людини;

чинники, які при виході за допустимі рівні є небезпечними, але здатні надавати корисний і навіть необхідний ефект для людини.

Принципи нормування небезпек:

- Повне виключення дії небезпеки;

- Регламентація гранично допустимої інтенсивності дії небезпеки;

Допущення більшої інтенсивності дії при скороченні тривалості дії;

Регламентація інтенсивності дії з урахуванням накопичення негативного ефекту за тривалі періоди.

Рівні дії на організм людини

Летальні рівні:

мінімальні смертельні (одиничні випадки загибелі);

аболютно смертельні;

середньосмертельні (загибель більше 50% організмів).

Порогові рівні:

поріг гострої дії;

поріг специфічної дії;

поріг хронічної дії.

Номенклатура небезпек — перелік небезпек, характерних для виробничого об'єкту і систематизованих за певною ознакою.

Номенклатура небезпек в алфавітному порядку за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я полягає із понад 100 чинників. На основі загальної номенклатури небезпек складаються номенклатура небезпек окремих об'єктів (цехів, виробництв).

Квантифікація (лат. quatum — скільки) — кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для навколишнього середовища, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найбільш поширеною оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.

Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. В процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і ін. параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Методи виявлення небезпек діляться на:

інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

експертний (направлений на пошук відмов і їх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);

соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);

органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування - зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (по монотонності звуку) чіткості роботи двигуна і ін.

Дата добавления: 2014-01-07