Буття людини як реальний процес її існування

План

Тема 11. Антропологія

Види істин

Види істин	Сутність	Приклади
Абсолютна істина	повне вичерпне знання про дійсність або елемент знань, який не може бути хибним у майбутньому	-встановлені факти, - дати подій, - дати народження і смерті «Земля обертається навколо Сонця»
Відносна істина	знання, яке може бути змінене, уточнене або спростоване в ході подальшого розвитку науки	-класична механіка І. Н’ютона; - теорія відносності А. Ейнштейна
Конкретна істина	якість істини, яка спирається на узагальнення конкретних умов існування того чи іншого явища	Вода закипає при t- 100 Со, (при умові, що це звичайна вода, нормальний тиск)
Об’єктивна істина	зміст людських знань, яке не залежить від волі та бажань суб’єкта	-Існують Земля, Місяць, Сонце, зорі, планети та ін.; -Земля існувала до людини; -світ матеріальний; -людина мислить за допомогою мозоку

Таким чином, наші знання на кожній даній ступені розвитку науки обумовлені історично досягнутим рівнем пізнання, розвитку техніки, промисловості та ін. Подальший розвиток пізнання і практики змінюють людські уявлення про природу, вони поглиблюються, уточнюються, удосконалюються.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає гносеологія?

2. Як в сучасній гносеології визначаються суб’єкт і об’єкт пізнання?

3. Які рівні і форми має мислення?

4. Які існують форми чуттєвого пізнання?

5. Як філософія розглядає роблему пізнання?

6. Які є два етапи в процесі пізнання?

7. Які групи методів можна виділити в науковому пізнанні?

8. Яким чином пов’язані філософські і загальнонаукові методи?

11.1.Буття людини як реальний процес її існування

11.2. Історичний генезис соціальних спільнот: єдність індивідуального і соціального

11.3. Людина в системі цінностей

11.4. Роль творчості і практики в житті людини

Ключові поняття і терміни:

Соціоантропогенез, прогрес, регрес, особистість, типи особистості, людина, рід, плем’я, народність, нація, цінності, мораль, звичаї, жах, сором, честь, гідність, творчість, практика, сенс життя

Жодне з відомих нам живих істот, крім людини, нездатне мислити, задатися питанням про буття, про цілісність світу, про своє місце в ньому. Індивідуальне буття людини досить суперечливе, бо вона дивиться на світ через призму свого буття, свідомості, знання. Філософія обґрунтовує питання про місце людини у світі, її призначенні, природі і сутності, але філософські позиції різняться між собою. У своєму розвитку людина пройшла довгий шлях розвитку, який називається антропосоціогенезом (гр. «antropos»- людина, «genesis»- походження) – процес виникнення і розвитку людини як живої та соціальної істоти.

Причини і наслідки антропосоціогенезу:

1) перехід від біологічної до соціальної взаємодії з середовищем був умовою виживання людини;

2) здатність людини до змін обумовлена біологічними задатками: унікальним мозоком, прямоходінням, розвиненою кистівкою руки, здатної до трудових операцій, особливою гортаню, здібною до членороздільних звуків;

3) створення проектів та їх втілення у життя (знаряддя, техніка тощо);

4) поява колективної праці та розподілу продуктів праці;

5) поява спілкування, наслідком якого стала організація суспільних дій, збереження і передача інформації, формування і розвиток мови;

6) організація суспільства, яке за формою і діями відійшло від стадної форми об’єднання живих істот.

У розумінні сутності антропосоціогенезу виникає питання про співвідношення біологічного і соціального в людині, тобто природу людини. У філософській літературі склалися дві позиції з цього питання:

1) природа людини цілком соціальна;

2) природа людини не тільки соціальна, але й біологічно навантажена.

Дата добавления: 2014-01-07