Співвідношення банківського законодавства та законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність» законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З іншої сторони, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам закону України «Про банки і банківську діяльність».

Як же сумістити банківське законодавство та законодавство про банкрутство?

По-перше, у Законі України «Про банки і банківську діяльність» законодавець детально регламентує процедуру власне ліквідації банку, обходячи мовчанням можливості санації неплатоспроможного банку через судові процедури при провадженні у справі про банкрутство (мова йде про санацію у процедурі банкрутства). Санація неплатоспроможних банків відбувається поза судовими процедурами і здійснюється в процесі тимчасової адміністрації банку, яка впроваджується у банку на підставі окремої постанови Правління НБУ, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині регулювання санаційних процедур (ст.ст. 17,18,19, 20, 21 тощо) до банків не застосовується.

Особливості санації неплатоспроможних банків встановлені главою 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що передбачає призначення тимчасової адміністрації у разі істотної загрози платоспроможності банку. При цьому:

- тимчасова адміністрація здійснюється не арбітражним керуючим, а особою, яка має сертифікат НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку та іменується тимчасовим адміністратором (питання підготовки таких спеціалістів вирішуються згідно з такими нормативно-правовими актами, як «Положення про Кваліфікаційну комісію Національного банку України з питань сертифікації тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ», що затверджене постановою Правління НБУ від 16 липня 2001 р. № 271, «Положення про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку», що затверджене постановою Правління НБУ від 16 липня 2001 р. № 273, «Правила сертифікації осіб на право здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банків», що затверджене постановою Правління НБУ від 5 червня 2006 р. № 250);

- згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Також мораторій не поширюється на зобов'язання банку з перерахування органам Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на зобов'язання з повернення фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування розміщених на депозитних рахунках у банках тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів коштів цих фондів.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом;

- нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами;

- розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

- фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

- згідно зі ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність» тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів і документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов'язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс.

З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів[7];

- припиняється діяльність тимчасового адміністратора, серед інших підстав, у випадку відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора.

По-друге, у главі 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» детально описується процедура ліквідації банків, включаючи особливості порядку подання і розгляду судом заяви про визнання банку неплатоспроможним, виявлення кредиторів та розрахунки з ними, продаж майна банку-боржника тощо. Внаслідок такої детальної регламентації виключається застосування до регулювання процедури ліквідації банків відповідних норм про ліквідаційну процедуру Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

По-третє, не можуть застосовуватися до діяльності ліквідатора банку норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулюють статус та повноваження ліквідатора (арбітражного керуючого) у процесі банкрутства та ліквідації інших суб’єктів підприємництва. Ліквідаційну процедуру стосовно банків здійснюють спеціальні особи – ліквідатори банків, повноваження яких описані у наступному пункті цієї лекції.

Таким чином, до процедури ліквідації банків може застосовуватися лише невелика кількість статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (наприклад, статті про форму і зміст заяви про порушення справи про банкрутство, про склад грошових вимог, заборгованість стосовно яких є основою для звернення кредитора до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним тощо).

Дата добавления: 2014-01-07