Тиск крові та його вимірювання

Тиск крові в судинах утворюється внаслідок роботи серця. Менша частина енергії від скорочення серця витрачається на рух крові по судинах, а більша — на переборення опору, з яким кров зустрічається в артеріях, артеріолах, капілярах, венах. Опір руху крові зумовлюється її в'язкістю та тертям частинок крові об стінки судин. Внаслідок опору судин і еластичності артерій більша частина енергії, що утворюється під час серцевих скорочень, переходить у потенціальну енергію, енергію еластичної напруги судин.

Тиск крові в судинах (Р) залежить від об'єму крові (Q), яка до них надходить, і від опору її відтоку (R). Ця залежність виражається формулою Р = QR.

Кров'яний тиск поступово зменшується від артеріального до венозного кінця системи. Це пов'язано із значним збільшенням загального діаметра судин в артеріолах і капілярах у зв'язку з розгалуженням їх і як наслідок зменшенням загального периферичного опору. Найбільший тиск крові в аорті. Під час систоли він досягає 173 гПа, в крупних артеріях — 133...160 гПа, в артеріолах 40...53 гПа, капілярах — 20...33 гПа, венах — ІЗ...20 гПа, порожнистих венах — 2,7...6,7 гПа, під час видиху — на 4...8 гПа нижче від атмосферного.

У великих артеріях тиск крові змінюється протягом серцевого циклу. Він збільшується під час систоли. Тому тиск крові, що розвивається в артеріях під час систоли, називають максимальним, або систолічним, а під час діастоли — мінімальним, або діастолічним, а різниця між ними називається пульсовим тиском. В артеріолах та капілярах кров рухається рівномірно і тиск її постійний. Це пояснюється еластичністю та більшим опором їх.

Вимірювання тиску крові. Існує два методи вимірювання тиску в судинах: прямий І непрямий. При прямому методі в судину вводять порожнисту голку, яка з'єднується з манометром. Цей метод в основному застосовується в експериментах на тваринах. Він досить точний, У людей, як правило, застосовують непрямий метод. Суть його полягає у вимірюванні ртутним манометром або апаратом Ріва — Рочі тиску, який необхідно прикласти до стінки судини, щоб припинити рух крові по ній. Для цього на плече накладають порожнисту гумову манжету, з'єднану з манометром, І за допомогою гумової груші накачують в неї повітря. Після того, як тиск повітря в манжеті стане вищий, ніж тиск крові в плечовій артерії, рух крові в ній припиняється. Якщо тепер поступово випускати повітря з манжети, то в момент, коли тиск в ній стане трошки нижчий за рівень систолічно-артеріального тиску, кров починає проходити по артерії. При цьому в судині виникають звукові явища — тони, які добре вислуховуються за допомогою фонендоскопа; величина тиску реєструється манометром. Цей метод вимірювання артеріального тиску дістав назву методу Короткова. Тиск повітря в манжеті, при якому появляються перші звуки в артерії, відповідає систолічному тискові, а тиск, при якому звукові явища в артерії зникають, відповідає діастолічному. Метод Короткова, який базується на вислуховуванні тонів у судинах, дає значну похибку — до 6,7...ІЗ гПа. Тому в наш час розроблено більш чутливий метод вимірювання артеріального тиску — метод механокардіографії, в якому коливання стінок артерій сприймаються спеціальними датчиками, перетворюються на коливання світлового потоку і реєструються на фотоплівці. У дорослих людей середнього віку в нормі систолічний тиск у плечовій артерії дорівнює 146... 160 гПа, а діастолічний— 80... 106 гПа. Зниження систолічного тиску нижче 133 гПа називається гіпотонією, а його підвищення більше 186 гПа — гіпертонією. Але у здорових людей у віці 60 років і більше систолічний тиск 193 гПа і діастолічний 113 гПа вживається нормальним. На артеріальний тиск, як і на частоту серцевих скорочень, впливають багато різних факторів. В положенні лежачи артеріальний тиск дещо нижчий, ніж у положенні стоячи. Він знижується під час сну і підвищується після споживання їжі, при різних емоціональних станах (гнів, страх, переляк).

Дата добавления: 2014-01-07