Ринок цінних паперів та його учасники

Основним об’єктом операцій на РЦП є цінні папери. Фінансовим активам (ресурсам), які обертаються на цих ринках, притаманні такі властивості, як ліквідність, ринковий ризик та прибутковість.

Ліквідністю фінансового ресурсу є його здатність перетво­рюватися на гроші. Визначаючи ступінь ліквідності, звичайно враховують час за який можна перетворити певний фінансовий ресурс на гроші, і витрати, пов’язані з таким перетворенням. Найвищий рівень ліквідності мають гроші. Для перетворення на гроші ощадного рахунку в комерційному банку потрібен час на оформлення документів і пересилання вимоги поштою. Продаж казначейського зобов’язання потребує і часу і, як правило, оплати брокерських послуг. Тому ощадні рахунки ліквідніші, ніж казначейські зобов’язання. При продажу акцій, крім оплати брокерських послуг, можуть виникнути додаткові витрати, спричинені зниженням ціни акцій. Оскільки ринкові ціни казначейських зобов’язань стійкіші, ніж вартість акцій, ліквідність казначейських зобов’язань вища, ніж акцій.

Загальний стан ринку цінних паперів характеризується фондовими індексами та їх динамікою. У фінансових публікаціях (засобах інформації) публікуються біржові та позабіржові фон­дові індекси для міжнародного ринку акцій в цілому, а також для регіональних та національних ринків зокрема.

Основними учасниками ринку цінних паперів є:

Емітенти цінних паперів – це держава в особі уповнова­женого органу, юридична особа й у випадках, передбачених за­конодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що виплива­ють з умов їх випуску.

Торговці цінними паперами – це суб’єкти, які вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів – ця діяльність визнається виконання торговцем цінними паперами за доручен­ням, від імені і за рахунок емітента обов’язків по організації пе­редплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов’язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери;

б) комісійну діяльність по цінних паперах – це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними па­перами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;

в) комерційну діяльність по цінних паперах – це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними па­перами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Активним учасником ринку цінних паперів в Україні є Національна депозитарна система, яка складається з двох рівнів:

Верхній рівень – це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть розрахунки для зберігачів та здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Нижній рівень – це зберігачі, які рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Основними учасниками Національної депозитарної системи є:

Депозитарії цінних паперів – це спеціалізована посередницька організація, яка забезпечує збереження й облік цінних паперів, обслуговує угоди, пов’язані з їх обігом. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, із якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Зберігачі цінних паперів – це організації, які мають дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітенту з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Клірингові депозитарії – це організації, які отримують, звіряють та поновлюють поточну інформацію готують бухгалтерські та облікові документи, необхідні для виконання угод щодо цінних паперів, визначають взаємні зобов’язання, що передбачає взаємозалік, забезпечують та гарантують розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Національним банком України та Міністерством фінансів України.

Реєстратори власників цінних паперів – це організації, які проводять перелік за станом на певну дату власників іменних цінних паперів, належних їм іменних цінних паперів, що є складовою системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників і кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів.

Органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками реєстраторів. Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати десяти відсотків. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість власників цінних паперів не перевищує кількості, визначеної Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Учасники ринку цінних паперів можуть об’єднуються в саморегулівні організації. Це організації професійних учасник, ринку цінних паперів, які створюються згідно з Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку Україні за принципом – одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності.

Саморегулівна організація повинна об’єднувати не мені ніж 25% кількості професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють певний вид (види) професійної діяльності за винятком саморегулівних організацій організаторів торгів та установ, що здійснюють розрахунково-клірингову діяльність.

Основними завданнями саморегулівних організацій є:

– встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення діяльності з цінними паперами, норм та правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців;

– сприяння умовам здійснення підприємницької діяльності членами саморегулівної організації;

– розробка та впровадження заходів щодо захисту прав членів саморегулівної організації, розгляд скарг клієнтів – членів саморегулівних організацій, які входять до їх складу, що­до порушення професійними учасниками ринку цінних паперів вимог чинного законодавства;

– впровадження ефективних механізмів розв’язання спорів між членами саморегулівної організації та між членами саморегулівної організації та їх клієнтами;

– ініціювання вдосконалення нормативної та законодавчої бази ринку цінних паперів;

– представництво інтересів членів саморегулівної організації та інших учасників ринку цінних паперів в органах державної влади, судах, інших організаціях з метою захисту їх інтересів.

Дата добавления: 2014-01-06