Класифікація видів аудиторської вибірки

№ за/п	Ознаки класифікації	№ за/п	Види аудиторської вибірки
1.	Репрезентативність	1.1. 1.2.	Представницька Непредставницька
2.	Призначення в процесі аудиту	2.1. 2.2. 2.3.	Ідентифікаційна Дослідна (робоча) Контрольно-аналітична
3.	Спосіб відбору	3.1. 3.2.	Імовірнісна Неімовірнісна
4.	Кількісний склад вибірки	4.1. 4.2.	Мала Звичайна
5.	Принцип повернення вибраних одиниць у генеральну сукупність	5.1. 5.2.	Повторна Безповторна
6.	Послідовність здійснення вибір­ки	6.1. 6.2.	Первинна (основна) Повторна (додаткова)

Вибірковий ризик виникає тоді, коли тестується не вся генера­льна сукупність. Завжди існує ймовірність, що вибірка не була представницькою через те, що певні одиниці, які містять суттєві помилки, аудитор не перевірив.

Невибірковий ризик має місце тоді, коли аудиторські тести не виявляють існуючі у виборці винятки. Цей вид ризику виникає через неправильне застосування аудиторських процедур або незнання про факт існування певних винятків.

Отримання представницької вибірки необхідне на різних стаді­ях і етапах аудиту. На етапі попереднього обстеження суб'єкта пе­ревірки буває доцільним здійснити ідентифікаційну вибірку, яка дає змогу отримати необхідні відомості про об'єкти дослідження. Наприклад, при ознайомленні з обліковими реєстрами доцільно вибрати декілька з них для отримання інформації про спосіб скла­дання, форму і вид подання даних, правильність заповнення тощо.

На дослідній стадії, коли відбувається підготовка сукупностей даних для аудиту, формується дослідна (робоча) вибірка, на основі якої здійснюють записи в робочі документи і роблять оцінку досто­вірності бухгалтерського обліку та звітності. Саме на основі цього виду аудиторської вибірки отримується більшість аудиторських доказів.

На завершальній стадії аудиторського процесу часто виникає необхідність уточнення окремих моментів, доповнення інформації про певні об'єкти аудиту, контролю раніше проведених процедур тощо. Для розв'язання згаданих проблем використовують контрольно-аналітичну вибірку, призначену для виявлення наявності можли­вих помилок і недоробок, здійснених на попередніх етапах аудиту.

Надійність будь-якої вибірки визначається тим, як вона отрима­на. За способом відбору аудиторська вибірка буває імовірнісною і неімовірнісною. Надійнішою вважають першу, однак для її отри­мання необхідні спеціальні технічні засоби (комп'ютерні програми, таблиці випадкових чисел тощо).

Імовірнісна вибірка характерна тим, що кожна одиниця вибір­кової сукупності мала рівні шанси бути вибраною. Така вибірка дає змогу застосовувати кількісні методи оцінки результатів аудиту. Це дуже важливо при перевірці сучасних бухгалтерських систем і під­твердженні достовірності фінансової звітності.

Неімовірнісна вибірка часто залежить від суб'єктивних факто­рів, котрі можуть мати місце при здійсненні відбору одиниць сукуп­ності. Наприклад, деякі аудитори з більшою ймовірністю відбира­ють для перевірки записи у реєстрах, що містяться вгорі та внизу сторінки, а деякі — ті, що розташовані в середині.

Системно-орієнтований аудит і аудит, оснований на ризику, вимагає формування імовірних вибіркових сукупностей для визна­чення величини кожного з компонентів ризику, властивих аудитор­ському процесу.

За ознакою кількісного складу розрізняють малу вибірку і зви­чайну. Такий поділ зумовлюється тим, що в математичній статисти­ці існують різні способи розрахунку середньої і граничної помил­ки для малої (до 20 одиниць) і звичайної вибірки.

Мала вибірка переважно застосовується в управлінському (опе­раційному) аудиті, наприклад, при перевірці якості продукції, коли це пов'язано зі знищенням або пошкодженням одиниць продукції, що перевіряється (контроль якості електроламп та ін.). Мала ви­бірка використовується також при проведенні інвентаризацій та в інших ситуаціях. Дуже часто ідентифікаційна вибірка, розглянута раніше, за кількістю є малою.

Звичайна вибірка не обмежується кількістю одиниць і відпові­дає основному принципу вибіркового контролю, який полягає у тому, що точність вибіркових даних підвищується при збільшенні вибір­ки. Тому звичайна вибірка має більший ступінь надійності для аудиторських оцінок, ніж мала.

За принципом повернення вибраних одиниць у генеральну сукуп­ність виділяють повторну і безповторну вибірки. Повторна утворює­ться тоді, коли вибрані одиниці знову повертаються в генеральну сукупність і мають шанс бути вибраними в черговий раз. Отже, загальна чисельність одиниць генеральної сукупності в процесі ви­бірки залишається незмінною. Така вибірка дуже рідко застосову­ється в аудиті, а лише при перевірці одиниць сукупності послідов­но за декількома критеріями.

Найпоширеніша безповторна вибірка. Вона не передбачає по­вернення один раз вибраних одиниць у генеральну сукупність. Наприклад, вибираючи рахунки-фактури для вибіркового контро­лю, аудитори відкладають вибрані документи окремо. Ці рахунки-фактури вже не мають шансів бути ще раз вибраними.

При виявленні недостатності обсягу вибірки проводять додатко­вий відбір одиниць сукупності для досягнення необхідного рівня репрезентативності. За ознакою послідовності відбору вибірку поді­ляють на первинну і повторну.

Первинна (основна) вибірка утворюється внаслідок процедури від­бору згідно з попередньою оцінкою аудиторами рівня представництва певних одиниць у вибірковій сукупності. Оскільки в процесі аудиту можуть бути виявлені нові факти, що мають вплив на рішення аудито­рів про обсяг і склад вибірки, може бути проведений додатковий відбір.

Повторна (додаткова) вибірка використовується для доповнення основної і не має самостійного значення, оскільки одиниці додатко­вої вибірки оцінюються разом з одиницями основної.

Якість отриманої вибірки і, відповідно, точність аудиторського висновку залежить від того, наскільки правильно використано спо­соби і прийоми вибіркового дослідження.

Оскільки прийоми аудиторського вибіркового дослідження дуже різноманітні, а їх визначення у різних джерелах неоднозначні, доцільно систематизувати й узагальнити ці прийоми. Тому пропону­ється класифікація прийомів аудиторського вибіркового контролю, яка містить у собі найбільш відомі способи і прийоми, що викори­стовуються в зарубіжній і вітчизняній практиці (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Дата добавления: 2014-01-06