Вплив міжнародного туризму на національний бюджет

Розвиток індустрії туризму все більш наполегливо вимагає наукових досліджень. На Україні створюються наукові підрозділи (лабораторії, відділи і навіть інститут туризму), які розробляють різні аспекти розвитку такої галузі економіки, як туризм. В цій області складаються два напрямки: • прикладні дослідження (оцінка попиту з метою виявити можливості залучення туристів в той чи інший район, порівняльна оцінка туристичних ресурсів, розробка проектів комплексного розвитку окремих районів туризму і т. д.); • теоретичні (загальний аналіз проблем і перспектив розвитку індустрії туризму, аналіз географії туристичних потоків та факторів, що визначають їх інтенсивність, методологія оцінки ресурсів попиту і ефективності капітальних вкладень).

Дослідження туристичного ринку мають економічний і психологічний характер. Економічний аспект дослідження туристичного ринку припускає розрахунок економічного потенціалу регіону, що досліджується, розподілу національного доходу на душу населення, ступінь розвитку окремих галузей економіки. Крім того досліджується політика країни в відношенні розвитку туризму: стимулюються чи обмежується туризм, чи виділяються кошти на будівництво матеріально-технічної бази туризму, чи проводиться відповідна регіональна політика з боку держави.

Психологічний аспект дослідження враховує орієнтацію виробників туристичних послуг на той чи інший вид туризму, причини, які спонукають туристів відвідати ті чи інші туристичні об'єкти, а також найбільш благоприємні для туризму періоди року. Досліджується ефективність впливу реклами на вибір туристами тієї чи іншої країни. Для проведення досліджень в області туризму часто залучаються експерти різних туристичних організацій, які мають необхідний досвід. Використовуються також матеріали туристичних збірників інформаційних бюлетнів, журналів і т.д.

Крім того, велике значення при психологічному дослідженні має опитування туристів працівниками туристичних фірм. Однак ці узагальнені дані в основному інформаційні та призначені для орієнтування.

Вони лише приблизно показують, що більше всього цікавить туристів. Для отримання реальної оцінки перспектив розвитку туристичної індустрії необхідно проаналізувати всю сукупність факторів, що впливають на збільшення об'ємів туризму або на уповільнення його росту.

Важливим є визначити економічну ефективність розвитку міжнародного туризму для регіонів і держави в цілому. В першу чергу необхідно визначити роль і місце туризму в моделі державної регіональної політики. Побудова ринкових відносин, формування відкритого ринку, неможливе в умовах централізованого управління. Сьогодні став вже очевидним той факт, що без переносу акцентів ринкових перетворень в регіони, без децентралізації влади очікувати швидких позитивних зрушень неможливо. Відомо, що ефективною влада може бути тільки при оптимальному співвідношенні між централізацією і децентралізацією влади, коли держава бере на себе функції управління тільки стратегічними галузями виробництва, що забезпечують життєздатність держави. В зв'язку з цим виникає об'єктивно-обумовлена проблема "регіоналізації" економічних реформ, що в свою чергу вимагає чіткої державної політики по відношенню до регіонів. Справа в тому, що особливістю регіону є виконання ним не тільки виробничих, а й соціальних функцій. В цьому полягає принципова різниця між структурними ланками народногосподарського комплексу країни у відтворювальному процесі. Якщо галузь чи окреме підприємство є носіями виробничих відносин, то регіон є носієм і відносин з приводу невиробничого споживання. В кінцевому рахунку зміст регіонального відтворювального процесу полягає в забезпеченні добробуту населення, стану його здоров'я, створення незалежних умов для продуктивної праці і відпочинку людей, їх духовного розвитку. Така орієнтація відтворення потребує створення необхідних передумов для зміцнення і розвитку економічної, фінансової, правової бази системи самоуправління регіональних ланок. А це означає, що регіони повинні мати достатньо повноважень у регулюванні господарських і соціальних процесів, забезпечення комплексності їх соціально-економічного розвитку. Тому питання децентралізації влади, розширення соціально-економічних прав і відповідальності регіонів за вирішення своїх проблем має сьогодні стати ключовими в регіональній політиці держави. Ця політика повинна базуватись на забезпеченні практичної реалізації інтересів самої держави на регіональному рівні і одночасно внутрішніх інтересів самих регіонів в межах єдиної економічної системи. Необхідно відмітити, що саме відсутність чіткої, законодавчо визначеної і нормативно закріпленої державної регіональної політики призвела до виникнення загострення негативних явищ і процесів не тільки соціально-економічного, а й політичного характеру. Відсутність налагодженої, дієвої законодавчої бази взаємодії державних і регіональних органів влади, недосконалість фінансово-бюджетної і податкової політики призвели до малоефективних результатів по розширенню економічних прав і свобод регіонів. Масовими стали порушення встановленого порядку бюджетних взаємовідносин між різними рівнями, міжрегіональні зв'язки трансформувалися у форму примітивних бартерних обмінів, регіони почали використовувати не властиві їм і не передбачені діючим законодавством функції. Все це свідчить про необхідність проведення такої державної регіональної політики, яка була б побудована на балансі державних та регіональних інтересів, неухильному виконанні всіма її учасниками встановлених правил взаємовідносин.

Державна політика по відношенню до регіонів має бути спрямована на створення відповідних юридичних та економічних умов для їх саморозвитку на основі ефективного використання природно-ресурсного, національно-економічного, науково-технічного, трудового потенціалу територій з метою задоволення матеріальних і духовних потреб населення, підвищення його життєвого рівня, забезпечення гарантій екологічної безпеки. Така політика має базуватись на всебічному врахуванні регіональних особливостей історичних, природно-кліматичних, географічних, демографічних, соціально-економічних, культурних та інших реальних можливостей адаптації регіонів до нових умов господарювання. Треба виробити прийнятну для держави і регіонів формулу взаємовідносин, побудовану на принципах партнерства, а не протистояння, еквівалентності, а не утриманства, законопослушності, а не анархії.

Необхідність активної раціональної регіональної політики з боку держави обумовлює питання нового економічного регіонування України. Територія України є далеко неоднорідною як в історичному контексті, так і за рівнем соціально-економічного розвитку. Різні регіони відрізняються між собою природними і кліматичними умовами, національним складом населення, системами розселення, напруженістю екологічної ситуації, економічним та науково-технічним потенціалом, системою внутрішніх, міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв'язків, навіть етнічними зв'язками. В результаті сформувався відповідний територіальний поділ праці. Всі окреслені відмінності мають знайти своє відображення в новому економічному поділі праці. Нові підходи, щодо викладеного, знайшли своє часткове відображення в проекті Основ державної регіональної політики. В цьому проекті виділено дев'ять регіонів, серед яких Карпатський. До нього віднесено Закарпатську, Львівску, Івано-Франківську та Чернівецьку області. В цьому регіоні сформувалися індустріально-аграрний тип господарського комплексу з достатньо розвинутою промисловістю і багатогалузевим сільським господарством. Винятком є тільки Львівська область, яка більше наближається до промислово-розвинутих регіонів України. Якщо аналізувати структуру народногосподарського регіону, то провідне місце тут займають галузі машинобудування та металообробка (25%), харчова (28%), легка (16%), лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість (8,6%), що разом складає 77,6% всого господарства.

Внаслідок загальнонаціональної економічної кризи і прорахунків в соціальній політиці попередніх років, просліджується чітка тенденція до загострення соціальної ситуації в регіоні. Це яскраво видно на прикладі різкого погіршення демографічної ситуації, стрімко падає природний приріст населення, що впливає на факт зростаючої смертності, веде до загострення депопуляційних процесів.

Дата добавления: 2014-01-06