Методичні вимоги, спільні для учасників і керівника психокорекційної групи

Результативність групового психокорекційного процесу

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

– розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

– засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

– набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

– вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

– розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

– розвиток уміння перетворювати себе на об’єкт дослідження;

– вміння об’єктивувати запрограмованість власної поведінки;

– розуміння власного життєвого плану.

Керівник повинен своєю поведінкою в групі представляти ідеальну модель члена групи, тобто він має підкорятися певним спільним з членами групи вимогам.

Зворотний зв’язок. Бажано говорити іншому члену групи про те, як емоційно сприймається контакт із ним, які почуття викликає його поведінка.

Необхідно привчати учасників групи бути активними учасниками групового процесу, а не його спостерігачами. Активно слухати – означає бути уважним до інших людей у процесі спілкування, що передбачає врахування жестів, міміки, змін інтонацій голосу, виразу обличчя.

Позитивний потенціал особистості. Важливо допомогти учасникам групи відкрити в собі позитивні сторони, що стимулюватиме їх саморозкриття.

Конфронтація. Необхідно навчати вмінню йти на зіткнення, але зі збереженням взаємоповаги. Конфронтація доцільна в тому випадку, коли поведінка суб’єкта порушує принципи функціонування групи або є демонстративною. Керівник має враховувати, що мотивом конфронтації в групі не завжди є бажання надати допомогу. Приводом може стати нудьга, прагнення домінувати, помститися тощо.

Метою конфронтації є розвиток суб’єкта, а не об’єктивування його недоліків.

Уміння ставити запитання. Слід упередити без осібний спосіб звертання, що є непродуктивною формою поведінки. Питання повинні стимулювати до роздумів.

Уміння надавати підтримку. Підтримка повинна бути доречною. Загальна помилка у поспішності наданні підтримки. Це може призвести до закріплення демонстративно-ігрової поведінки.

Встановлення взаємного зв’язку.

Співпереживання. Вміння відчувати і розуміти світ іншого, сприяє процесу групового навчання.

Пізнавальна обробка досвіду. Важливо, щоб члени групи усвідомлювали необхідність інтегрування функцій мислення й почуттів у процесі групового пізнання. Останнє відрізняється своїм емоційним аспектом. Але при цьому в тіні не повинні залишатися в тіні пізнавальні аспекти. Для цього треба оволодіти новими пізнавальними поняттями, які допоможуть проникнути в глибинні аспекти психіки.

Вміння підводити підсумок. Важливо, щоб клієнти після кожного заняття аналізували результати своєї роботи, своїх змін, зміни в динаміці групи в цілому. Керівник групи повинен вказувати на те, що необхідно зробити на наступному занятті або в перспективі роботи.

Брати на себе відповідальність. Члени групи повинні навчитися брати на себе відповідальність за самостійне вирішення своїх ускладнень, проблем.

Вміння сприймати людину такою, якою вона є. Керівник зобов’язаний встановлювати безумовне позитивне ставлення до особистості учасника групи, навіть за умови конфронтації з окремими проявами його поведінки.

Дата добавления: 2014-01-07