Класифікація способів презентації

Презентація результатів наукових досліджень забезпечує їх просування в науці і практиці. Вона виконує такі найважливіші функції: ознайомлення і популяризації досягнень науки, установлення контактів з іншими ученими і дослідницькими колективами, створення умов для впровадження отриманих розробок у практику. Деякі результати науки одночасно являють собою і спосіб презентації. Так, конференція, з одного боку, являє собою деякий результат науки, а з другого – спосіб презентації наукових досліджень. Цеж характерне для рад, колоквіумів, симпозіумів, конгресів та ін. Таким чином, презентація і наукові дослідження не протилежні, а органічно пов'язані один з одним. Більше того, нормальний розвиток науки є досить важким без презентаційної діяльності, що виконує різноманітні функції стосовно науки: забезпечує комунікації між ученими, між ученими і практиками, наукою і бізнесом, наукою і політикою; прискорює просування досягнень науки в практику; забезпечує їхню практичну перевірку тощо.

У презентації виділяються дві сторони: змістовна, що зводиться до тієї інформації, що представляється, і технологічної, що включає способи доведення цієї інформації до учасників презентаційної комунікації. Головне призначення презентації полягає в доведенні інформації до учасників презентаційного процесу. У структурі презентації виділяються презентатори, тобто ті, хто презентує; об'єкт і предмет презентації, методи презентації і ті, кому призначена презентація. У практиці вироблені різноманітні способи презентації (табл. 6.4).

Підстава класифікації	Види презентації
Суб'єкт презентації	1. Індивідуальна презентація, що проводиться однією людиною. 2. Колективна презентація,здійснювана групою за допомогою розподілу ролей
Тип тих, кому презентують	1. Публічна презентація,що передбачає участь у ній представників ЗМІ. 2. Непублічна презентація, у якій не беруть участі ЗМІ
Мета презентації	1. Ознайомлювальна презентація, спрямована на ознайомлення учасників із предметом презентації. 2. Упроваджувальна презентація, орієнтована на стимулювання впровадження процесів
Наявність інтересу тих, кому презентують	1. Зацікавлена презентація, що проводиться для зацікавлених осіб. 2. Незацікавлена презентація, що призначена для незацікавлених учасників
Об'єкт презентації	1. Науково-дослідна презентація, коли презентуються результати наукового дослідження. 2. Науково-технічна презентація, коли презентуються науково-технічні зразки. 3. Публікаційна презентація, коли презентуються наукові видання
Характер презентації	1. Репродуктивна презентація,коли відбувається проста передача інформації слухачам. 2. Адаптаційна презентація, для якої характерна вільна орієнтація в матеріалі. 3. Творча презентація, яка спрямована на активізацію творчого мислення слухачів.
Спосіб задоволення потреби тих, кому презентують	1. Комерційна презентація,що передбачає можливість придбання предметів презентації. 2. Некомерційна презентація, що передбачає тільки ознайомлення з предметами презентації або безкоштовне їх одержання.
Спосіб комунікації	1. Усна презентація, в основі якої лежить словесне повідомлення про предмет презентації. 2. Інтернет-презентація, коли використовується Інтернет як спосіб комунікації. 3. Письмова презентація, яка передбачає розсилання письмових повідомлень.

Презентацію варто сприймати як ту чи іншу різною мірою керовану технологію. При цьому одні види презентації є технологіями, які більшою мірою залежні від презентатора, а інші мають нормативний характер і потребу в чіткому засвоєнні правил і процедур. Не можна виходити на трибуну з доповіддю, не знаючи регламенту конференції, а захист дисертації навряд чи буде успішним, якщо дисертант не вивчив його процедуру і не обміркував свої дії.Сама технологія презентації містить у собі кілька операцій:

1. Визначення і максимальна конкретизація мети. Так, якщо мова йде про захист дисертації, то мета полягає в тому, щоб одержати максимальну підтримку при голосуванні членів спеціалізованої вченої ради.

2. Підготовка презентації: написання сценарію презентації, складання плану, конспекту, вибір форми і стилю виступу, підготовка відповідей на можливі й агресивні запитання, підготовка демонстраційних матеріалів (плакати, слайди, макети, зразки виробів, відеоролики і т.ін.), підготовка приміщення і технічних засобів.

3. Проведення презентації, що, як відзначає С.Б.Ребрик, складається із чотирьох функціонально різних частин: Вступ. Завдання – сподобатися, привабити аудиторію, викликати увагу, повагу й інтерес (спочатку до своєї персони, а потім і до теми виступу); обов'язково сказати, про що і навіщо піде розмова і який регламент. Основна частина. Завдання – окреслити ситуацію, як Ви її бачите, перелічити можливі засоби поліпшення і потім запропонувати свій спосіб вирішення проблеми і для цього закликати до відповідних рішень і дій, показавши переваги своєї пропозиції і досяжність результату. Висновок. Завдання – резюмувати свої пропозиції та їх переваги, звертаючись до аудиторії вже як до ознайомленої з Вашою ідеєю в цілому.

Відповіді на запитання. Завдання – усунути заперечення і непорозуміння, розкрити деякі деталі, пов'язавши їх по можливості з перевагами своєї пропозиції.

Серед основних проблем презентації виділяють:

1) непідготовленість, надмірні надії на досвід та імпровізацію, що здатні "витягнуть віз" презентації;

2) надлишок інформації, багатослівність, що заважають представленню слухачам головного;

3) невдалий спосіб її подачі (манірність, невиразність, відчуженість, заглибленість у себе та ін.).

При проведенні презентації необхідно враховувати такі рекомендації:

1. На презентацію, якщо є така можливість, запрошувати зацікавлених у ній осіб, попередньо повідомивши про її місце, час, мету і корисність.

2. Інформація, що пропонується, має бути максимально простою, але не спрощеною, враховуючи рівень підготовленості аудиторії.

3. Текст доповіді необхідно не читати, а виголошувати. Щоб домогтися цього, необхідно спочатку кілька разів уголос прочитати текст і удосконалити в аспекті усного мовлення після кожного прочитання. Після досягнення необхідної свободи у вимові і запам'ятовування тексту його потрібно кілька разів виголосити, намагаючись вкластися у відведений часовий інтервал. Обов'язково продумайте у виступі можливості імпровізації. Після цього текст готовий до вимови.

4. При проголошенні тексту важливо звернути увагу на нормальну динаміку. Занадто швидка мова (160–180 слів на хвилину) може розцінюватися як невпевненість у собі або незібраність, а занадто повільна мова (60–80 слів на хвилину) – як відсутність інтересу, "втлумачування для тупих", зарозумілість, нестача знань і впевненості і навіть як слабкість здоров'я. Нормальна мова повинна перебувати в діапазоні 100–130 слів на хвилину. Мова має поєднувати в собі різні динаміки, що дає змогу краще структурувати і запам'ятовувати інформацію. Голосність мови повинна варіюватися. Голос оратора має викликати довіру слухача.

5. Під час презентації важливо дати відповіді на всі запитання, що виникли у присутніх.

6. У процесі презентації необхідно звернути увагу на її прагматичну мету і забезпечити її досягнення.

7. При її проведенні потрібно використовувати сучасні технічні засоби подачі інформації.

8. Презентацію необхідно заздалегідь ретельно спланувати, підготувати наочний і роздатковий матеріали.

9. Необхідно поможливості "оживляти" презентацію, уникати монотонності мови, використовувати привабливі мовні звороти, помірну жестикуляцію, уважність, довірчість тону, ввічливість і поважне ставлення до присутніх.