Лекція 1. Предмет і метод економічної теорії

Вступ

Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки вимагає від фахівців поглиблених теоретичних економічних знань, вивчення основних законів і принципів функціонування ринкового господарства. У системі економічних дисциплін основи економічної теорії займає провідне місце, оскільки вона виступає методологічною базою для всієї системи економічних наук, розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, що реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності. Економічна теорія дає можливість вивчати закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення своїх безмежних потреб. Розкриваючи і формуючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства.

Мета навчальної дисципліни полягає у формуванні в майбутніх спеціалістів нової системи економічних знань, які б відповідали умовам переходу України до ринкових відносин; формуванні навиків, необхідних для аналізу реальних економічних процесів; прийнятті обґрунтованих рішень з приводу економічних проблем; розкритті суті соціально-орієнтованої ринкової економіки, логіки функціонування ринкових відносин у конкретних господарських системах, соціально-економічних суперечностей підприємницького господарювання.

Курс економічної теорії покликаний формувати у студентів економічне мислення. Студенти повинні:

- вільно володіти економічною термінологією;

- знати загальні основи економічного життя суспільства;

- знати механізм дії економічних законів і механізм використання їх дії в процесі господарської діяльності;

- вміти аналізувати економічні процеси та явища;

- розкривати об’єктивні економічні зв’язки між предметами та явищами;

- вміти використовувати економічні знання в повсякденній діяльності;

- вміти застосовувати набуті знання для вирішення практичних економічних завдань.

Змістовий модуль 1.Загальні засади економічного розвитку

1. Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, шко­ли і течії в економічній теорії.

2. Предмет економічної теорії і його тлумачення різними школами. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна і нормативна економічна теорія.

3. Економічні закони, принципи і категорії.. Система еко­номічних законів.

4. Методи пізнання економічних явищ і процесів. Загальні та специфічні методи наукового пі­знання та їх використання. Функції економічної теорії.

Питання перше. Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, шко­ли і течії в економічній теорії.

Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Джерело економічної науки слід шукати у вченнях мислителів Стародавнього Сходу. Стародавньоіндійські „Закони Ману”(IV-III ст.до н.е.) відмічали існування суспільного розподілу праці, відносин власності і підпорядкування.

Подальший розвиток економічні знання отримали в Стародавній Греції. Погляди стародавніх грецьких мислителів Ксенофонта, Платона, Аристотеля можна охарактеризувати як теоретичні вихідні пункти сучасної економічної науки.

Економічні погляди мислителів Стародавнього Риму (Варрона, Калумелли, Сенеки) були продовженням економічної думки Стародавньої Греції.

Як наука, тобто як систематизоване знання про сутність, цілі і завдання економічної системи, економічна теорія виникла в XVI-XVII ст. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного поділу праці, розширення внутрішніх і зовнішніх ринків, інтенсифікація грошового обороту.

Основні етапи розвитку економічної науки (з ХVІІ до кінця ХІХ ст.)

Меркантилізм (представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм) – основним джерелом багатства вважали сфери обігу, торгівлю; багатство ототожнювали з накопиченням золотих і срібних монет. А. Монкретьєн написав «Трактат про політекономію» (1615р.).

Фізіократи (Ф. Кене, А. Тюрго, В Мірабо, Д. Норе) – перенесли акцент дослідження на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільському господарстві.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Засновники: У.Петті, А.Сміт, Д. Рікардо, Міль. Вони зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер виробництва; започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Марксизм або політична економія праці (засновники Маркс, Енгельс). Досліджували систему законів капіталістичного суспільства з позиції робітничого класу.

Маржиналізм (представники: К.Менгер, Ф. Візер, Л. Вальрас, У. Джевонс) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх (“мах” чи “міn”) величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну в зв’язку зі зміною інших явищ.

Сучасні напрямки економічної теорії:

1) неокласицизм – заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити рівновагу між сукупним попитом і пропозицією. Засновники теорії – Маршалл і Пігу. Послідовники – Фрідмен, Лаффер. Даний напрям охоплює багато шкіл і концепцій (монетаризм, теорію суспільного вибору, теорію реальних очікувань);

2) кейнсіанство (засновник англ. економіст Дж. Кейнс) – це теорія, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту та інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики (антикризове та анти циклічне регулювання, перерозподіл доходів, збільшення соціальних виплат);

3) інституціоналізм (представники Веблен, Мітчелл, Коммонс) – розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціально–психологічних факторів. Об’єктами вивчення для них є “інститути”, під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки;

4) неокласичний синтез (представники Д. Хікс, П. Самуельсон) – це узагальнююча концепція, яка обґрунтовує принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошує на необхідності руху до змішаної економіки.

Питання друге. Предмет економічної теорії і його тлумачення різними школами. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна і нормативна економічна теорія.

При вивченні предмету економічної теорії з ціллю більш чіткого його осмислення доцільно виділити:

- сферу дослідження – економічне життя або середовище, в якому здійснюється господарська діяльність;

- об’єкт дослідження – економічні явища;

- суб’єкт дослідження – людина, група людей, держава;

- основне завдання економічної теорії – дати не просто опис економічних явищ, а показати їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, тобто розкрити систему економічних явищ, процесів і законів.

Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її дослідження змінюється й уточнюється.

Визначення предмета економічної теорії різними школами (авторами).

1. Давньогрецькі та давньоримські мислителі - вчення про закони домашнього господарства;

2. Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія - наука про створення, примноження та розподіл багатства нації;

3. Марксисти - наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства;

4. Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:

· А. Маршал - сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту;

· П. Самуельсон (неокласичний синтез) - дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів;

· Е. Долан - діяльність людей за умов рідкісності ресурсів;

· К.Р.Макконелл - ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

Таким чином, Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи:

- основи економічної теорії (політекономія);

- мікроекономіка;

- мезоекономіка;

- макроекономіка;

- мегаекономіка.

Позитивна та нормативна економічна теорія.

В залежності від того на яких принципах будується економічна теорія розрізнять в ній два напрямки: позитивну економічну теорію і нормативну.

Позитивна економічна теорія – напрямок в економічній теорії в якому події і факти фіксуються, але при цьому не вважається за потрібне розкривати причинно-логічні зв’язки, шукати причини і наслідки цих подій.

Нормативна економічна теорія – напрямок в економічній теорії, який базується на методі встановлення причинно-наслідкових зв’язків подій і явищ в економічному житті. Розглядає господарське життя як безперервний потік, в якому йде еволюція від відносно простих до все більш складних форм.

В галузі дослідження господарських процесів, які мають місце в суспільстві виокремлюють різні за своїм призначенням сфери – сферу економічної теорії та сферу прикладних досліджень, вивчення закономірностей окремих напрямків господарської діяльності – економіку певних галузей (промисловості, сільського господарства, сфер діяльності (статистика) тощо. Всього існує близько 50 економічних наук різного профілю.

Економічна теорія є методологічною основою для всіх економічних наук. Вивчаючи основні, фундаментальні закони економічного розвитку вона дає їм можливість концентрувати увагу на часткових проблемах та особливостях розвитку окремих галузей.

Економічна політика – система ідей, цілеспрямованих дій та заходів, які проводить держава з метою досягнення стратегічної мети (стабілізації економіки, надання їй певних темпів розвитку, зростання добробуту населення тощо). Економічна політика найбільшого і стабільного ефекту досягає в тому разі, коли опирається на надійну теоретичну базу – економічну теорію.

Питання третє. Економічні закони, принципи і категорії.. Система еко­номічних законів.

Економічні категорії – це поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит і т. д.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно–наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

Існує система економічних законів, яка включає в себе:

- всезагальні закони – функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб і т. д.);

- загальні закони – функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки);

- специфічні закони – функціонують лише у межах однієї економічної системи;

- стадійні закони – функціонують на певних стадіях економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду).

Рівні використання економічних законів:

І - науково – теоретичний (на основі результатів наукового аналізу економічних процесів і явищ відкриваються і формулюються економічні закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвитку економіки);

ІІ - державно – управлінський (державна влада, спираючись на закони економічної теорії і провідні концепції, розробляє відповідні нормативні акти та положення, створює програми економічного розвитку та форми і засоби їх виконання);

ІІІ - господарсько – практичний (використання економічних законів у практиці господарювання економічних суб’єктів).

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Порівнюючи економічні принципи із законами, то перші носять менш обов’язків характер.

Питання четверте. Методи пізнання економічних явищ і процесів. Загальні та специфічні методи наукового пі­знання та їх використання. Функції економічної теорії.

Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і принципів у їхньому зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей (закон єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні і закон заперечення заперечення).

Наукова абстракція як метод полягає у поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів.

Аналіз і синтез. При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Індукція і дедукція. Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного.

Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один одним. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей.

Економічне моделювання – формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Види економічних моделей: макро – і мікроекономічні; абстрактно – теоретичні і конкретно – економічні; статичні і динамічні; коротко – і довгострокові.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Він дає змогу попередити помилки і провали в економічній політиці держави.

Дата добавления: 2014-01-07