Тема 5. Склад і структура видатків державного бюджету України

1. Роль видатків бюджету у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку.

2. Класифікація бюджетних видатків. Оптимізація структури видатків бюджету, її критерії.

3. Склад видатків бюджету на економічну діяльність, їх роль і місце у розвитку економіки.

4. Бюджетні інвестиції, їх види.

5. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування.

6. Конкурсний відбір об’єктів бюджетного інвестування, його завдання і критерії.

7. Бюджетне фінансування економіки за рахунок цільових державних позик.

8. Бюджетні кредити підприємствам.

9. Порядок дотування збиткових підприємств, фінансове оздоровлення державного сектора і ліквідації збитковості.

10. Операційні витрати, їх склад і призначення. Роль і місце бюд­жету у фінансуванні операційних витрат.

11. Видатки бюджету на науку.

12. Організація наукових досліджень і джерела їх фінансування. Фінансування фундаментальних дослід­жень у наукових установах Національної академії наук України, у відомчих наукових закладах та вищих навчальних закладах.

13. Склад та структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення.

14. Фінансування житлово-комунального господарства.

15. Соціальне страхування. Види соцстрахування. Соціальні фонди.

16. Пенсійне забезпечення громадян в Україні. Пенсійний фонд. Основні завдання його діяльності та функції.

17. Система освіти в Україні. Джерела фінансування освіти.

18. Склад і структура видатків на освіту.

1. Роль видатків бюджету у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку

За економічною сутністю видатки бюджетів відображають роз­подільні і перерозподільні процеси централізованого фонду грошових коштів держави та їх цільове використання для забезпечення суспіль­них потреб. Вони спрямовуються на задоволення найважливіших по­треб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави та судової влади тощо.

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, перед­бачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення бор­гу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; при­дбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетно­го відшкодування. За загальноприйнятим твердженням, видатки — це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її постійне існування і відображають економічні відносини, що пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного дохо­ду, яка концентрується у бюджеті.

Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:

необхідність утримання державних установ;

рівень розвитку регіонів держави;

зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;

форми надання бюджетних коштів;

інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі.

Видатки бюджетів відображають кількісну і якісну характеристи­ки. Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна — загальний обсяг. Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприк­лад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кіль­кісну, тобто суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держа­ви. Це призводить до негативних наслідків, а саме — до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутріш­нього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

Значні видатки зведеного бюджету України на соціально-куль­турні заходи потребують підвищення ефективності використання бюджетних коштів та необхідність підвищення рівня і якості послуг цих заходів. Останнє зумовлює необхідність встановлення оптимізації мережі за­кладів та установ згаданої соціально-культурної сфери, що фінансу­ються з державного і місцевих бюджетів. Очевидно, програми та захо­ди, що не належать до пріоритетних, доцільно перевести на фінансування за рахунок позабюджетних ресурсів. Важливим є також визначення переліку платних і безоплатних послуг, які можуть нада­ватися бюджетними установами й організаціями, та завершення про­цесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які форму­ються: на страховій основі, від державного бюджету. При цьому доцільним вважається розвиток страхових систем формування соціальних бюджетів.

Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави та підтримка пріоритетних галузей економіки, зо­крема структурної перебудови економіки. Україна зможе посісти на­лежне місце в Європі і світі за умови опанування інноваційного шля­ху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що фор­мується нині. Відтак основою стратегічного курсу держави, його базо­вим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

Отже, видатки бюджетів різних рівнів відображують економічні відно­сини, що виникають у зв´язку з розподілом фінансових ресурсів дер­жави та їх використанням за галузевим, територіальним та цільовим призначенням. Це грошові кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідними бюджетами. Видатки бюджетів безпосередньо пов´язані з доходами. З одного боку, обсяг видатків обмежується бюджетними надходженнями, тобто доходами, які визначаються економічними можливостями держави. З іншого боку, видатки можуть впливати на доходи, сприяючи розвитку вироб­ництва, науково-технічному прогресу тощо.

2. Класифікація бюджетних видатків. Оптимізація структури видатків бюджету, її критерії.

Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй.З метою приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стан­дартів статистики фінансів, згідно з методологією ООН у Бюджетному кодексі Укра­їни видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

— функціями, для виконання яких потрібні видатки (функціональна класифікація);
— економічною характеристикою операцій (економічна класифікація);
— ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація);
— бюджетними програмами (програмна класифікація).

Функціональна класифікація видатків дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різного функціонального призначення з метою їх аналізу і, таким чином, прогнозувати видатки на наступні роки. Для відповідності міжнародним стандартам статистики державних фінансів з 2002 року запроваджена нова функціональна класифікація видатків бюджету. Цю класифікацію видатків бюджету розроблено на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй. Класифікація поділяється на розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначають засоби досягнення цих загальних цілей, наприклад, розділ 09 — "Освіта"; підрозділ 0920 — "Загальна середня освіта"; групи: 0921 — "Загальноосвітні навчальні заклади", 0922 — "Загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати", 0923 — "Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади".

В економічній класифікації видатки поділяють за предметними ознаками — заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що дозволяє виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів. Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які поділяють на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та кредитування з вирахуванням погашення. Роз'яснення до застосування економічної класифікації видатків, надає Державне казначейство України.

Поточні видатки — це платежі, не призначені для придбання капітальних активів. Капітальні видатки включають придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.

Кредитування з вирахуванням погашення включає платежі з бюджету, внаслідок яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Це платежі для виконання державної економічної політики, які не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.

Відомча класифікація витрат відображає розподіл бюджетних призначень з головними розпорядниками коштів бюджетів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи реєструють усіх розпорядників коштів. Метою відомчої класифікації видатків є оптимізація кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудова чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які систематизовані переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Метою такого підходу є оцінка ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету. Для досягнення цих цілей з 2002 року в Україні започатковано програмно-цільовий метод складання бюджету.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і відбір програм на стадії стратегічного планування. Таку роботу виконує головний розпорядник коштів, і в період формування бюджетного запиту та підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік. Якщо у функціональній класифікації виділено розділи, підрозділи чи групи, які лише визначають загальну категорію видатків з бюджету, то у цьому випадку кожна програма має чітко визначені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732 "Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади" відповідає кілька програм, таких як "Медична допомога, що надається українською спеціалізованою лікарнею "Охматдит", "Медико-соціальні послуги ветеранам війни та воїнам-інтернаціоналістам", "Утримання та лікування психічно хворих осіб, які потребують особливого догляду".

Планування видатків на підставі програм — це система рішень щодо розробки, аналізу, впровадження та розподілу ресурсів. Програмна класифікація видатків у цьому випадку має базуватися на конкретних комплексних програмах з чітко визначеними цілями та завданнями, а механізми та методики оцінки використання бюджетних коштів дадуть змогу оцінювати результативність та ефективність таких програм за встановленими критеріями. Державний бюджет України із застосуванням програмної класифікації видатків державного бюджету вперше було сформовано на 2002 рік. Досвід використання програмно-цільового методу засвідчив, що на цьому етапі відсутні критерії визначення ефективності тієї чи іншої програми, тому визначити переваги програмного бюджетування (підготовки, складання, затвердження та виконання бюджетів) досить складно.

3. Склад видатків бюджету на економічну діяльність, їх роль і місце у розвитку економіки.

Зменшення обсягів бюджетного фінансування видатків в економіку викликане тим, що участь держави у виробничих інвестиціях зводиться до мінімуму за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень, а також послідовного виконання програми приватизація державної власності.

У ринковій економіці напрямок коштів Державного бюджету в народне господарство відіграє істотну роль, оскільки,

по-перше, функціонування державного сектора економіки вимагає розробки державних інвестиційних програм;

по-друге, для стабілізації економіки й розвитку підприємництва необхідна ефективна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій і т.д.

Необхідність видатків на розвиток економіки обумовлена:

- структурною перебудовою економіки;

- державним регулюванням темпів і пропорцій економічного розвитку;

- значною часткою державної власності;

- фінансовою підтримкою великих господарських комплексів: топливно-

- енергетичного, аграрно-промислового, металургійного;

- державною підтримкою наукомістких і технологічно складних, виробництв;

- конверсією оборонного комплексу;

- капітальними вкладеннями в соціальну сферу.

По функціональній класифікації видатків бюджетів до видатків на народне господарство ставляться:

- видатки на житлово-комунальне господарство;

- видатки на промисловість і енергетику:

- видатки на будівництво:

- видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації й інформатику:

- видатки на інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю (фінансування Державної космічної програми, утримування Національного центра керування й випробування космічних коштів, фінансування Державної програми "Гідрографія",туризм та готельне господарство)

- Дослідження і розробки в галузях економіки

- видатки на охорону навколишнього природного середовища і ядерну безпеку (на охорону й раціональне використання водних ресурсів, земель, створення захисних лісових і полезахисних лісосмуг, на утримання місцевих природоохоронних органів і т.д.);

- видатки на попередження й ліквідацію надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

Сучасні умови розвитку ринкових відносин в Україні потребують здійснення регулювання темпів та пропорцій розвитку економіки. Це зумовлено тим, що, по-перше, в умовах переходу до ринку такі базові галузі економіки, як паливно-енергетичні (вугільна, нафтова, газова, енергетика), металургія, аграрний сектор економіки не мають до­статніх фінансових ресурсів для належного розвитку. Тому державна фінансова підтримка їм конче необхідна. По-друге, без державної фінансової підтримки не можуть розвиватися такі наукомісткі і техно­логічно складні виробництва, як машинні комплекси під різні про­мислові та новітні ресурсозбережні технології.

Дата добавления: 2014-01-07