Розподіл земельних ресурсів

Найбільш складним питанням стратегії розподілу земельних ресурсів є вибір продукції для виробництва як джерела прибутку з урахуванням співвідношення між окремими продуктами. Виділяють п'ять таких співвідношень: 1) конкуренція; 2) взаємовиключення; 3) взаємодоповнення по ресурсах; 4) взаємодоповнення по доходах; 5) сполучені комбінації основної і побічної продукції.

Особливу увагу слід звертати на вибір між конкуруючими галузями з постійною та змінною продуктивністю. При цьому важливо враховувати співвідношення між урожайністю і посівними площами культур. Відрізняють три типи співвідношень: урожайність залишається постійною незалежно від зміни розміру земельної площі під даною культурою (наприклад, зерново-колосові); урожайність знижується в міру збільшення посівної площі культури (наприклад, цукрові буряки); урожайність зростає в міру розширення посівної площі культури.

Найбільш спрощений метод розподілу земельної площі між окремими культурами є метод порівняння співвідношень продуктивності галузі та продажних цін за продукцію.

В числі конкуруючих між собою культур можуть бути, наприклад, такі пари: ячмінь і пшениця, кукурудза і сорго на зерно, цукрові буряки і картопля, які закуповують на переробку, горох і квасоля на переробку, конопля й льон та інші. З метою відбору будь-якої пари культур, конкуру­ючих через обмеженість ресурсів у господарстві, необхідно передбачати величину абсолютного й відносного доходу, які можна одержати від кожної культури в будь-якій із конкуруючих пар. Ці відомості необхідні для того, щоб можна було оцінити вигідність заміни однієї культури ін­шою для збільшення доходу господарства. Враховують два показники: порівняльну врожайність і порівняльні ціни за продукцію.

Тобто у даному випадку коефіцієнт заміни однієї культури іншою по урожайності дорівнює оберненому співвідношенню цін за продукцію від вирощування цих культур.

Щодо решти чотирьох співвідношень розподілу земельних угідь, які згадані вище, то вони доповнюють аналіз розподілу конкуруючих культур.

Взаємовиключення співвідношень означає конфлікт між галузями. Такі конфлікти можуть бути економічного або біологічного характеру. Економічний — коли деякі галузі зменшують величину грошових надходжень або підвищують витрати виробництва і цим скорочують дохід від виробництва іншої продукції. Біологічний зумовлюється хворобами й шкідниками рослин.

Взаємодоповнюючі галузі забезпечують більш високі доходи при відповідному рівні постійних витрат.

Метод вирівнювання маржинальних прибутків з розрахунку на виробничу одиницю полягає в тому, що він дозволяє розподілити кількість гектарів земельної площі або інших виробничих одиниць таким чином, щоб кожна галузь давала однаковий маржинальний прибуток на останню додаткову виробничу одиницю. Методика розподілу ресурсів способом вирівнювання маржинальних прибутків на виробничу одиницю включає в себе шість послідовних операцій.

1. Визначити розмір маржинального прибутку за мінусом суми змінних витрат для кожної наступної виробничої одиниці, яка добавляється в кожну галузь при її розширенні.

2. Розрахувати кількісне співвідношення між числом виробничих одиниць, які використовуються, і маржинальним прибутком; визначити рівень, від якого прибуток починає скорочуватись у міру розширення даної галузі.

3. Розмістити окремі галузі в порядку зростання або зниження прибутку (в розрахунку на виробничу одиницю) відносно початкового, розподілу ресурсів.

4. Визначити вплив зменшення розміру маржинального прибутку на зміни в прибутковості окремих галузей; встановити рівень, на якому маржинальний прибуток у двох або декількох галузях стає однаковим.

5. Розрахувати, скільки виробничих одиниць може бути використано в кожній галузі за умови, коли рівень маржинального прибутку в них однаковий.

6. Вирішити питання про те, як розподілити загальні ресурси господарства (земельні площі або інші виробничі одиниці), згідно із співвідношенням між прибутком і кількістю виробничих одиниць, які встановлені у попередніх п'яти операціях.

Агрегативним методом називають розрахунок маржинального прибутку від виробництва за умови розширення посівної площі та зниження через це урожайності цієї культури. Аналогічні розрахунки виконують по кожній із культур, які вирішено вирощувати в господарстві.

Суть даного методу полягає в тому, що перерозподіл виробничих одиниць на користь більш вигідних культур проводиться доти, доки прибуток на додаткову виробничу одиницю не дорівнюватиме прибутку на початкову одиницю в іншій, наступній за прибутковістю галузі. При цьому принцип вирівнювання маржинальних прибутків забез­печує такий розподіл земельних ресурсів, при якому чистий дохід на останню маржинальну виробничу одиницю в кожній із галузей, які порівнюються, буде однаковим.

При аналізі структури посівних площ слід передбачати не лише економічну ефективність окремих культур, але й інші умови, такі як вимоги прийнятої у господарстві системи сівозмін, план реалізації продукції, потреби тваринництва в кормах, забезпе­ченість трудовими та іншими лімітуючими виробничими ресурсами тощо.

Одним із способів узагальнення результатів аналізу структури посівних площ може бути використано лінійне програмування для визна­чення оптимального співвідношення посівних площ окремих культур з урахуванням наявних ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07