Платоспроможність і ознаки банкрутства підприємства

Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями своєчасно здійснювати чергові платежі та дотримуватися грошових зобов'язань за рахунок наявних грошей і грошових засобів і активів, які швидко мобілізуються.

До платіжних засобів відносять суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що досить легко реалізувати. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Використовують аналітичний баланс — нетто, ущільнений шляхом групування однорідних за складом елементів балансових статей в окремі групи: нерухоме майно, поточні активи і т.п.

Найбільш мобільною частиною оборотних засобів є грошові кошти й цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готовій продукції, товарах відвантажених та інші. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх у грошові засоби.

Існує три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких здійснюють відповідно за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Банкрутство – це нездатність задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, робіт, послуг, зобов'язань платежів у бюджет, в позабюджетні фонди через незадовільну структуру балансу підприємства.

Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли навіть за рахунок майна не може бути забезпечено своєчасно виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. При позитивній платоспроможності підприємства вартість майна може дорівнювати загальній сумі платіжних зобов'язань або перевищувати її.

Зовнішньою ознакою банкрутства є призупинення поточних плате­жів, коли підприємство не забезпечує або заздалегідь не здатне забезпе­чити виконання вимог кредиторів.

Негативні явища в організації фінансів можуть бути зумовлені змінами в статтях балансу як у пасиві, так і в активі. Для кожної статті балансу існують відповідні оптимальні розміри, і небезпечним можуть бути як збільшення, так і зменшення балансових сум, а також взагалі різні зміни у структурі балансу.

В активі: 1. Негативним фактором є також збільшення дебіторської заборгованості в активах підприємства. 2. Для оцінки стану підприємства необхідно також проаналізувати дані про виробничі запаси.

В пасиві: 1.Сигналом неблагополуччя може бути збільшення заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам; 2. Старіння кредиторських рахунків; 3. Заміна дебіторської заборгованості кредиторською.

Статті про доходи й прибутки підприємства також можуть сигналізувати про неблагополуччя. Негативним буває зменшення обсягу реалізації продукції, однак погано також іноді, й коли він швидко збільшується. Останнє може свідчити про ріст позичкових зобов'язань, підвищення напруги з готівкою тощо.

Здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називають ліквідністю.

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання за рахунок реалізації поточних активів.

Система показників ліквідності:

Коефіцієнт грошової платоспроможності визначається як відношення грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до позичкових коштів.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності визначається як відношення суми грошових коштів, дебіторської заборгованості та вартості готової продукції до позичкових коштів.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності визначається як відношення поточних активів до позичкових короткотермінових коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт строковості) визначається як відношення грошових коштів та активів, що швидко реалізуються, до короткострокової заборгованості. Він відображає, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу.

Уточнений коефіцієнт ліквідності — визнається як відношення грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості короткострокових зобов'язань.

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів до короткострокових зобов'язання, яке дає змогу з'ясувати: якою мірою кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання.

Оборотний капітал — визначається як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань. Підприємство має оборотний капітал доти, поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнт маневреності — це відношення оборотного капіталу наявності джерел власних засобів. Він відображає, яка частина власних засобів вкладена в найбільш мобільні активи.

Кінцеві висновки відносно фінансової стійкості та ліквідації підприємства можуть бути зроблені за результатами внутрішнього аналізу поточних аналізів і короткострокових зобов'язань. При цьому аналізується окремі показники.

Доля активів, що важко реалізується, у загальній величині поточних активів визначається як відношення вартості залежалих запасів матеріалів, продукції, що важко реалізується, простроченої дебіторської заборгованості (за даними бухгалтерії) до поточних активів.

Співвідношення активів, які важко і легко реалізуються. Цей показник разом із попереднім характеризує "якість" поточних активів.

Середній період надання кредиту, який визначається таким чином:

середній залишок заборгованості * тривалість періоду

період кредиту = сума обороту

Сумарний оборот являє собою дебетовий оборот за період, що реалізується, по рахунках 60 — "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 64 - "Розрахунки по авансах одержаних", 90 — "Короткострокові позики банку" та ін.

Тривалість періоду: рік - 360 днів; квартал - 90 днів місяць - 30 днів.

Середній залишок визначається як сума залишків заборгованості на початок і кінець періоду, поділена на 2.

Для інвесторів і кредиторів важливими є показ­ники про структуру джерел засобів та їх використання, й такі, що характеризують фінансовий стан підприємства:

1. коефіцієнт або процент незалежності. Він розраховується як відношення джерел власних засобів до валюти балансу (якщо процент, то множиться на 100).

2. коефіцієнт фінансової стійкості:

Кф.с. = джерела власних засобів + довгострокові запозичені засобі

валюта балансу-нетто

3. коефіцієнт фінансування як відношення власних джерел до позичкових: якщо він менше 1, то це може свідчити про небезпеку платоспроможності.

4. Коефіцієнт інвестування розраховується як відношення джерел власних засобів + довгострокові кредити до основних засобів та інших вкладень.

5. Коефіцієнт забезпечення необоротних активів — відношення основних засобів + позаоборотні активи (підсумок розділу 1 активу балансу) до власних засобів.

6. Співвідношення оборотного й необоротного капіталу розрахо­вується шляхом поділу оборотного капіталу на суму необоротного.

7. Рівень функціонування капіталу визначається як відношення загальної суми активів за мінусом короткострокових і довгострокових інвестицій до загальної суми активів балансу.

8. Для точної його оцінки користуються коефіцієнтом імовірності банкрутства (Кб):

резерви + фонди спецпризначення й цільового

Кб = оборотний капітал *1,2 + фінансування + нерозподілений прибуток *

усього активів усього активів

* 1,4 + результат від реалізації * 3,3 + статутний фонд ___ * 0,6 +

усього активів зобов'язання в цілому

+ чиста виручка від реалізації * 1,0

всього активів

Загальну оцінку стану підприємства дають на базі аналізу його ділової активності, що характеризують коефіцієнти оборотності та рентабельності.

Коефіцієнт загальної оборотності свідчить про те, скільки разів за період здійснюється повний цикл виробництва і обігу. Оборотність основних засобів визначає ефективність використання основних вироб­ничих засобів (фондів). Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує швидкість їх реалізації. Коефіцієнти оборотності капіталу відображають швидкість обороту вкладеного власного капіталу, постій­ного та функціонуючого капіталу.

Розрізняють дві групи коефіцієнтів: рентабельності капі­талу і рентабельності продажу. Коефіцієнти рентабельності капіталу відображають, наскільки ефективно підприємство використовує свій капітал.

Аналіз фінансового стану підприємства повинен здійснюватись, урахуванням не лише балансових даних, але й інформації аналітичного обліку, нормативів тощо.

Дата добавления: 2014-01-07