Класи виробничих і складських приміщень з вибухової та пожежної небезпеки

Державний пожежний нагляд

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ НА ГАЛУЗЕВИХ ОБ'ЄКТАХ

Державний пожежний нагляд (далі - держпожнагляд) - це наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов'язана з здійсненням контролю за виконанням та додержанням вимог та вирішення інших встановлених законодавством питань у цій сфері.

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Основні обов'язки власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємствах перераховані в ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку".

Контроль за забезпеченням пожежної безпеки на підприємствах здійснюють органи державного пожежного нагляду. Центральним органом виконавчої влади є - Державна інспекція техногенної безпеки України (далі - Держтехногенбезпеки), який є правонаступником Державного департаменту пожежної безпеки і Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки - урядових органів, що діяли в системі МНС, і діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Державний пожежний нагляд здійснюється на відповідних рівнях - центральному, територіальному та місцевому. При цьому до складу територіальних органів Держтехногенбезпеки входять як структурні підрозділи:

- органи державного пожежного нагляду;

- органи державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

- інші структурні підрозділи.

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціального вогнища, поширюється в часі і просторі. Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває. Якщо вони і не створюють прямої загрози життю і здоров'ю людини (наприклад, лісові пожежі), то завдають шкоди навколишньому середовищу, призводять до значних матеріальних втрат.

Пожежна небезпека - можливість виникнення та (або) розвитку пожежі. Нормативна ймовірність виникнення пожежі складає 10^-6 на рік на пожежонебезпечний вузол об'єкта, а нормативна ймовірність впливу небезпечних і шкідливих факторів пожежі на людей - 10^-6 на рік на одну людину.

Пожежовибухонебезпека виробництв характеризується сукупністю умов, здатних викликати і розвинути пожежу або вибух певних масштабів.

Пожежна небезпека виробничих будівель залежить від кількості і здатності до горіння речовин і матеріалів, що у них знаходяться або використовуються, а також від пожежної небезпеки технологічних процесів і особливостей конструкції самого будинку (приміщення). Технологічний процес визначає ймовірність виникнення і розміри пожежі або вибуху. Конструкції будинків обумовлюють межі поширення пожежі та її наслідки.

Оцінка пожежовибухонебезпеки полягає в тому, щоб визначити можливості руйнівних наслідків пожежі і вибухів на об'єктах, а також небезпечних факторів цих явищ для людей. Існує два методи визначення пожежовибухонебезпеки:

- детермінований - базується на нормуванні технологічного проектування;

- ймовірний - припускає недопущення впливу на людей шкідливих факторів пожежі з імовірністю, що перевищує нормативну.

За вибухонебезпечністю та пожежною небезпекою приміщення і будівлі згідно з НАПБ Б.03.002-2007 діляться на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- та повітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило-повітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В - (пожежонебезпечна). Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питоме пожежне навантаження для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м² кожна перевищує 180 МДж/м².

Категорія Г. Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Речовини та матеріали, зазначені вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питоме пожежне навантаження для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м² кожна не перевищує 180 МДж/м², а також, негорючі речовини або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, що не відносяться до категорій А, Б і В. До цієї ж категорії дозволяється зараховувати приміщення, в яких розміщені горючі речовини в системах змащення, охолодження і гідроприводу обладнання та яких не більше 60 кг в одиниці обладнання (при тиску не більше 0,2 МПа), а також кабельні електропроводки в обладнанні, окремі предмети меблів па місцях.

Залежно від категорії виробництва вибирають ступеня вогнестійкості будівель і приміщень, а також розробляють заходи щодо запобігання виникнення вибухів і пожеж па виробничих процесах.

Крім вибухопожежонебезпечний класифікації приміщень існують вибухонебезпечні і пожежонебезпечні зони в приміщеннях. Вибухонебезпечна зона - це обмежений простір у приміщенні або за його межами, де існують або можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші.

Класифікація вибухонебезпечних зон здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок", а пожежонебезпечних зон згідно з «Правила улаштування електроустановок» (ПУЕ).

Газо-пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0,1,2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вона може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи, тобто ситуації, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів, але виділені горючі гази і пари горючих речовин можуть створити з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то рідко, і триває недовго.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно, або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися нечасто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Пожежонебезпечна зона - це обмежений простір всередині або поза приміщенням, в межах якого постійно або періодично знаходяться горючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. Пожежонебезпечні зони діляться на чотири класи: П-1, П-II, П-ІІа, П-III.

Клас П-I - зони приміщень, в яких зберігаються (використовуються) горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-II - зони приміщень, де можливе утворення горючого пилу або волокон з нижньою межею поширення полум'я більше 65 г/м³ до об'єму повітря.

Клас П-ІІа - зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини. Горючий пил і волокна відсутні.

Клас П-III - зовнішні установи і зовні розташовані зони, де зберігаються або використовуються горючі рідини з температурою спалаху більше 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Згідно з п 4.2.7. Правил пожежної безпеки в Україні для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинна бути визначена категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також класи зон, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщень та ззовні, при цьому на полі вказівного знака зверху позначена категорія пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.03.002-2007, а під нею - клас зони.

Дата добавления: 2014-01-07