Метрологія - наука про вимір

Сучасна метрологія включає три складові: законодавчу метрологію, фундаментальну (наукову) і практичну (прикладну) метрологію.

З розвитком науки і техніки були потрібні нові виміри і нові одиниці виміру, що стимулювало у свою чергу удосконалювання фундаментальної і прикладної метрології.

Спочатку прототип одиниць виміру шукали в природі, досліджуючи макрооб'єкти і їх рух. Поступово пошуки перемістилися на атомний і внутрішньоатомний рівень. У підсумку уточнювалися "старі" одиниці (міри) і з'являлися нові. Так, в 1983 р. було прийнято нове визначення метра: це довжина шляху, який проходить світло у вакуумі за 1/299 792 458 частку секунди. Це стало можливим після того, як швидкість світла у вакуумі (299 792 458 м/с) метрологи прийняли як фізичну константу.

Виміром називають сукупність операцій, виконуваних за допомогою технічного засобу, який зберігає одиницю величини і дозволяє порівняти з нею вимірювану величину. Отримане значення величини і є результат вимірів. Цікаво відзначити відповідність із тлумаченням даного терміна філософом П. А. Флоренским, яке ввійшло в "Технічну енциклопедію" видання 1931 p.: "Вимір - основний пізнавальний процес науки і техніки, за допомогою якого невідома величина кількісно порівнюється із другий, однорідної з нею яка рахується відомою".

Одна з головних завдань метрології — забезпечення єдності вимірів - може бути вирішено при дотриманні двох умов, які можна назвати основними:

- вираз результатів вимірів у єдиних узаконених одиницях;

- встановлення припустимих помилок (погрішностей) результатів вимірів і меж, за які вони не повинні виходити при заданій імовірності.

Погрішністю називають відхилення результату вимірів від дійсного значення вимірюваної величини. При цьому слід мати у виду, що дійсне значення фізичної величини вважається невідомим і застосовується в теоретичних дослідженнях; дійсне значення фізичної величини встановлюється експериментальним шляхом у припущенні, що результат експерименту (вимір) у максимальному ступені наближається до дійсного значення.

Погрішності вимірів приводяться в технічній документації на засоби вимірів або в нормативних документах. Якщо врахувати, що погрішність залежить ще й від умов, у яких проводиться сам вимір, від експериментальної помилки методики і суб'єктивних факторів людини, у випадках, де вона безпосередньо бере участь у вимірах, то можна говорити про декілька складових погрішностях вимірів або про сумарну погрішність.

Узагальнює всі ці положення сучасне визначення поняття «єдність вимірів» - стан вимірів, при якому їх результати виражені в узаконених одиницях, а погрішності відомі із заданою ймовірністю і не виходить за встановлені межі.

Дата добавления: 2014-01-07