Відхилення та допуски форми поверхонь

Допуски форми та розташування поверхонь

Лекція № 17

Степінь (квалітет) точності— сукупність допусків, які відпо­відають одному рівню точності для всіх номінальних розмірів. Степені позначають числами — порядковими номерами. Для визначення допуску розміру в кожному степені точності всі розміри розбиваються на інтервали. Для кожного інтервалу встановлюють постійне значення допуску. Підрахований за рі­вняннями системи будь-який допуск називається допуском си­стемиабо стандартним допуском.

Стандартні допуски використовуються в шкалі для визна­чення точності обладнання, способів обробки, засобів та мето­дів вимірювання тощо.

Відхиленням форми поверхні чи профілю називається від­хилення реальної поверхні або реального профілю від форми номінальної поверхні чи номінального профілю.

Реальна поверхня - це поверхня, що обмежує деталь та відокремлює її від навколишнього середовища.

Реальний профіль - це профіль, що отримується при пере­тині реальної поверхні деталі площиною (переважно перпенди­кулярною до поверхні).

Номінальна поверхня - це ідеальна поверхня, номінальна форма якої задана кресленням чи іншою технічною докумен­тацією.

Номінальний профіль - профіль номінальної поверхні (може бути поздовжній, поперечний).

Відлік відхилень форми поверхні здійснюють від прилеглої поверхні, яка:

- має форму номінальної поверхні;

- доторкається до реальної поверхні;

- розміщена поза матеріалом деталі так, щоб відхилення від найбільш віддаленої точки реальної поверхні в межах нормо­ваної ділянки мало мінімальне значення.

Аналогічно оцінюється відхилення форми від прилеглого профілю.

Параметром для кількісної оцінки відхилення форми згідно з ГОСТ 24642-81 є найбільша відстань від точок реальної по­верхні по нормалі до останньої в межах заданої ділянки l до прилеглої поверхні.

Числові значення відхилень форми та розташування повер­хонь встановлює ГОСТ 24643-81.

До реального профілю можна провести декілька прямих, що дотикатимуться до нього, наприклад, А — А, В — В, С — С (див. рис. 1).

Рис. 1. Можливі дотичні прямі

Ці прямі будуть мати різні відхилення від реального профі­лю: δ, δ₁, δ₂. Але найменше відхилення δ має тільки пряма С-С наслідком чого є те, що вона є прилеглою прямою.

Прилегла пряма - це пряма, що доторкається до реального профілю та розміщена поза матеріалом деталі так, що відхи­лення її від найбільш віддаленої точки реального профілю в межах нормованої ділянки є мінімальним.

Прилегла площина - це площина, що доторкається до ре­альної поверхні та розміщена поза матеріалом деталі так, що відхилення від неї до найбільш віддаленої точки реальної по­верхні має мінімальне значення.

Прилегле коло вала (отвору) - це коло мінімального (макси­мального) діаметру (2*r), що описане навколо реального профі­лю зовнішньої (вписане в реальний профіль внутрішньої) по­верхні обертання (див. рис. 2).

Рис. 2. Схема визначення прилеглого кола

Допуском форми називається найбільше допустиме значен­ня відхилення форми.

Поле допуску форми - це область в просторі або на площи­ні, всередині якої повинні розташовуватись всі точки реальної поверхні або реального профілю в межах нормованої ділянки. Розрізняють такі відхилення форми (рис. 3):

Рис. 3. Позначення відхилень форми

1. відхилення від площинності:

- випуклість;

- ввігнутість;

2. відхилення від прямолінійності:

- випуклість;

- ввігнутість;

3. відхилення від циліндричності;

4. відхилення профілю поздовжнього перерізу:

- конусоподібність;

- бочкоподібність;

- сідлоподібність;

5. відхилення від круглості:

- овальність;

- огранка.

Дата добавления: 2014-01-07