Розрахунок середньозваженої вартості капіталу

Припустимо, що співвідношення «борг: власний капітал» є близьким до оптимального. Це означає, що підприємство не в змозі суттєво зменшити вартість капіталу за рахунок зміни цього співвідношення. Необхідно дотримуватися такої процедури:

1. Визначитися щодо усіх наявних джерел капіталу, звичайних акцій, привілейованих акцій, облігацій тощо. Звернути увагу на ті з них, що їх інколи називають «безкоштовним капіталом» (наприклад, товарний кредит) і виключити їх з розрахунків.

2. Визначити поточну ринкову (а не балансову) вартість кожного джерела капіталу. Розрахувати питому вагу коштів, отриманих з кожного джерела у загальній величині коштів. Це процентне відношення дає коефіцієнт, який має бути використаний щодо кожного із джерел капіталу.

3. Розрахувати поточну вартість для кожного із джерел капіталу, очищену від податків.

4. Розрахувати середньозважену вартість капіталу множенням вартості кожного із джерел капіталу, очищеної від податків, на від­повідне значення питомої ваги і доданням отриманих результатів.

Індивідуальними, або власними, джерелами капіталу підприємства можуть бути новий акціонерний капітал і позичка. Припускається, що співвідношення «борг: власний капітал» як перед залученням коштів, так і після нього є помірковано оптимальним. Під визначенням «помірковано оптимальний» розуміється, що зміна у співвідношенні «борг: власний капітал» сама по собі не призведе до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення «борг: власний капітал» впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного із джерел коштів не може розраховуватися незалежно. Наприклад, збільшення заборгованості може призвести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу має відносно невеликий вплив на вартість капіталу [11].

Як видно з рис. 2.1, крива вартості капіталу щодо гірингу має форму блюдця. Допоки існуюче значення показника гірингу підприємства і новий коефіцієнт гірингу знаходяться у межах плоскої частини блюдця, наведені вище розрахунки є дійсними. Але якщо коефіцієнт гірингу до або після залучення коштів знаходиться поза межами плоскої частини блюд­ця, зміна гірингу може сут-
тєво вплинути на середньозважену вартість коштів і цей факт необхідно враховувати у розрахунку середньозваженої вартості капіталу після залучення нових коштів.

Оцінювання грошових потоків за проектом. Часто, оцінюючи інвестиційні пропозиції, менеджери використовують інформацію з різноманітних джерел, які завжди узгоджуються між собою. Виникає потреба у ретельній перевірці інформації щодо інвестиційної пропозиції перед поданням її для подальшого детального розгляду.

Основні види грошових потоків, які необхідно включати в процес оцінювання інвестиційних пропозицій наведено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 ТИПИ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Етап	Процес	Об’єкт
На початку	Інвестування капіталу Інші витрати Оборотний капітал	Виробничі будівлі, обладнання Люди, маркетингові дослідження Акції, кредит
У процесі реалізації проекту	Зростання обсягів продажу Зниження собівартості Податкові знижки Оборотний капітал
По закінченні	Ліквідаційна вартість	Акції, дебіторська заборго­ваність, та інші витрати Виробничі будівлі, обладнання

Передусім треба визначити базові критерії, за якими грошові потоки поділяються на такі, що стосуються проекту і такі, що не стосуються його (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Категорії грошових потоків

Відмінності між грошовим потоком і балансовим прибутком. Необхідно розрізняти поняття «грошовий потік» і «балансовий прибуток» (табл. 2.2). Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нараху­ванням амортизації, виплатою процентів і дивідендів. Якщо розглядати грошовий потік і прибуток протягом усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі різнитиметься. З огляду на вартість грошей у часі, розподіл платежів у часі відіграє надзвичайно велику роль. Чисті грошові потоки виявляють різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їх відпливом. Вони показують, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, які ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку, що визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію.

Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки її вже було враховано як відплив капіталу на першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само доцільно враховувати процентні платежі, оскільки їх враховано у дисконтній ставці, використовуваній для дисконтування грошових потоків.

Таблиця 2.2 ВІДМІННОСТІ МІЖ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ
І БАЛАНСОВИМ ПРИБУТКОМ

Показник	Грошовий потік	Балансовий прибуток
Дохід	Коли надходять кошти	Коли відбувається продаж
Експлуатаційні витрати	Коли перераховуються кошти	Коли здійснюються витрати
Амортизація	Не включається	Ураховується на рахунку прибутків і збитків
Податкові знижки	Податкові знижки враховано як грошові потоки	Включено в розрахунок податків
Податки	Коли податки сплачуються (часовий лаг — один рік)	Визначаються за розрахунку податків

Відмінності між грошовим потоком від інвестиційного проекту і балансовим прибутком пояснюються ще й таким: по-перше, кошти, що знаходяться на рахунку прибутків і збитків на першому році і підлягають оподаткуванню, вираховуються з прибутку цього самого року, проте на практиці більшість податків сплачується наступного року; по-друге, у рахунку прибутків і збитків не враховуються витрати оборотного капіталу.

Існує два шляхи визначення грошових потоків для подальшого їх використання в інвестиційному аналізі:

― за неопрацьованими первинними даними;

― за уніфікованими формами фінансової звітності: звітом за по прибутками і збитками та балансом.

Віднесення грошових потоків до інвестиційного проекту. На сьогодні багато які нові інвестиційні проекти переобтяжені сторонніми витратами, що значно ускладнює визначення доцільності реалізації інвестиційного проекту. Так, здійснюючи аналіз, не варто враховувати в інвестиціях частку накладних витрат. Така практика призводить до відхилення потенційно прибуткових інвестиційних проектів, оскільки компанія сама по собі може мати велику корпоративну структуру або ж занадто багато напрямів діяльності. Якщо центральні органи управління на підприємстві налічують 50 осіб і не треба збільшувати управлінський персонал для реалізації нового інвестиційного проекту з виробництва нового продукту, то немає потреби у додаткових витратах на центральні органи управління.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки:

1. Існують чотири критерії, за якими визначаються грошові потоки, що мають відношення до аналізу інвестиційних проектів і тому повинні братися до уваги за оцінювання інвестицій. По-перше, грошові потоки мають бути у грошовій і тільки грошовій формі; по-друге, вони мають показувати зміни; по-третє, вони мають включати як матеріальні витрати і вигоди, так і нематеріальні витрати і вигоди, які можна конвертувати у грошову вартість.

2. За оцінювання інвестицій ураховуються інформація та прогнози щодо грошових потоків, а не інформація про прибуток від виробничої діяльності. Грошові потоки визначаються тоді, коли кошти надходять до підприємства або коли йдуть від нього, тоді як прибуток від продажу враховується, коли він отриманий (не обов’язково тоді, коли клієнт дійсно платить), а витрати — коли вони відбуваються (не має значення, коли постачальники отримають платежі або коли сплачуються податки). Амортизаційні відрахування додаються до експлуатаційних витрат, які не беруться до уваги за розгляду грошових потоків.

3. Ураховуються лише ті грошові потоки, які мають безпосереднє відношення до інвестиційного проекту. Отже, оцінюються не розподілені накладні витрати, а альтернативні витрати, які визначають вартість альтернативного використання активів, застосовуваних в інвестиційному проекті.

4. Визначаючи грошові потоки, що мають відношення до інвестиційного проекту, до уваги беруться лише зміни у витратах. Незворотні витрати та витрати, що вже мали місце, в інвестиційному аналізі не використовуються. Якщо реалізація інвестиційного проекту дає змогу отримати податкові знижки, то така економія в оподаткуванні є приростом блага і має бути врахована під час здійснення інвестиційного аналізу.

5. Нематеріальні втрати і блага враховуються в інвестиційному аналізі у будь-якому разі за умови, що їх можна конвертувати у грошову форму, яка є загальноприйнятною.

Тема 3. Аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства та оцінювання його інвестиційної привабливості

Працюючи над темою, особливу увагу слід приділити таким питанням, як: цілі, завдання та моделі фінансового аналізу; оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства; джерела фінансування та розрахунок бюджету проекту; визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства-позичальника.

Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, перетворення та використання інформації фінансового характеру. Цілями його є:

· визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми;

· виявлення змін у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності у просторово-часовому плані;

· виявлення основних факторів, які спричинили зміни у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності;

· прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані та результатах діяльності фірми.

Фінансовий аналіз може розглядатися як складова і проектного аналізу, і фінансового менеджменту, отже, дії аналітика залежать від поставленої мети. Проектний аналіз вимагає обґрунтування вкладень з досягненням найкращих результатів, фінансовий менеджмент — постійної роботи менеджера щодо пошуку фінансових ресурсів.

З позицій проектного аналізу метою фінансового аналізу є визначення рентабельності та ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного та прогнозного фінансового стану підприємства.

Завданням фінансового аналізу є:

1) оцінення фінансового стану і фінансових результатів підприємства «без проекту» і «з проектом»;

2) оцінення потреб у фінансуванні проекту і забезпечення координації використання фінансових ресурсів у часі;

3) визначення достатності економічних стимулів для потенційних інвесторів;

4) оцінення, оптимізація та зіставлення витрат і вигод проекту в кількісному вимірі.

У фінансовому аналізі використовуються різні методи, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей, застосовувані у фінансовому аналізі, — дескриптивні, нормативні та предикативні.

Оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми. Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. Нижче наведено найчастіше застосовувану у світовій практиці так звану схему фінансових коефіцієнтів.

Показники ліквідності. Ліквідність — це здатність підприємства вчасно розрахуватися за борговими зобов’язан­нями шляхом перетворення всіх активів у грошові кошти. Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і мають підтримуватися на певному рівні протягом усьо-
го циклу проекту. Чисті оборотні активи розраховуються за формулою

Ліквідність характеризує можливість підприємства оплатити свої поточні пасиви. Її еквівалентом є

.

Найкраще, коли поточний коефіцієнт покриття більше 2, але він не повинен бути меншим за 1. Нормальним уважається значення коефіцієнта більше 1,5.

Цей коефіцієнт показує, яка частина оборотних активів може бути негайно перетворена в грошову форму і використана для погашення короткострокових зобов’язань,

Його еквівалентом є «кислотний тест» (Acid Test):

.

Цей коефіцієнт має бути не менше 1, інакше фінансовий стан підприємства оцінюється як незадовільний.

Для оцінювання ліквідності використовується також показник номінальної вартості власного капіталу. Якщо від активу (пасиву) відняти нематеріальні активи і позикові кошти (боргові зобов’язання), то одержимо значення номінальної вартості:

Цей коефіцієнт показує, чим підприємство справді володіє на поточний момент і в разі ліквідації.

Якщо нематеріальні активи дорівнюють нулю, то номінальна вартість власного капіталу дорівнюватиме чистій номінальній вартості активів:

Показник номінальної вартості власного капіталу іноді використовується у розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він визначає потенційну вартість власного капіталу.

Для оцінювання ліквідності використовується також коефіцієнти забезпеченості власного капіталу чистою номінальною вартістю активів:

Цей показник не може бути більшим за 1 і залежить від частки нематеріальних активів у активах підприємства.

Показники ліквідності на плановий період розраховуються виходячи з наявних на початок проекту показників фінансового стану. Аналіз ліквідності дає змогу зробити висновок стосовно того, чи погіршує (поліпшує) фінансовий стан підприємства проект, чи дотримуються рекомендовані нормативи.

Показники рентабельності. Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку.

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2014-01-07