Поняття філософії правової профілактики, її аспекти

Особливе значення процес розвитку особистості набуває в підлітковому й ранньому юнацькому віці, коли підліток чи юнак починає усвідомлювати себе як об’єкт самопізнання й самовиховання. Становлення особистості відбувається у процесі виділення дитини з єдності «дитина – батьки». Розвиток особистості відбувається за такими напрямами, як ускладнення та ієрархізація регулятивних механізмів життєдіяльності, інтерпретація зовнішніх ресурсів, становлення механізмів самореалізації і самодетермінації. Цей процес формування автономної особистості має два поворотні пункти: у дошкільному віці, коли в дитини з’являється усвідомлення свого Я, та відчуття здатності протистояти зовнішньому тискові, відчуття себе суб’єктом своїх дій, формується їх полімотивованість і співвпідлеглість («перше народження особистості»); у підлітковому віці, коли складається самосвідомість, формується здатність будувати своє життя і свій характер відповідно до індивідуальних уявлень про себе і світ та згідно з власною системою цінностей, зміщення рушійних сил власного розвитку ззовні у середину («друге народження особистості»). Внаслідок дії цих специфічних виявів автономізації особистості в неї поступово складається система внутрішньої саморегуляції життєдіяльності, яка виступає основою її психологічної структури та забезпечує їй більший чи менший ступінь незалежності від зовнішніх впливів і потреб організму. Тому винятково важливе значення у формуванні особистості неповнолітніх має виховання та навчання як цілеспрямовані юридичні процеси.

Система освіти України передбачає розвиток особистості дитини, підлітка, юнака, а також демократизацію та гуманітаризацію навчально-виховного процесу в усіх типах навчальних закладів. Згідно із цим процесом відбувається зміна мети виховання й навчання, що передбачає не сукупність знань, умінь і навичок, а вільний розвиток особистості людини. Передусім це стосується можливостей вільного орієнтування особистості в питаннях розуміння елементарних правових норм, змісту правопорушення як предмета пізнання дійсності.

Для неповнолітнього (як особи, яка не стала дієздатною) важливим є розуміння об’єктивного й суб’єктивного віку правопорушення. Об’єктивність передбачає розуміння завданої шкоди суспільству, окремим людям, довкіллю тощо. Молода особа мусить усвідомити, що своїми діями (незалежно від обставин) вона може порушити гармонійність наявного порядку, втручаючись у цілісність світобудови, руйнуючи природні зв’язки.

Суб’єктивна сторона правопорушення означає невміння особистості підлітка розпоряджатися власною свобідною волею, його нездатність ухвалювати самостійні правові рішення через низьку самосвідомість. Ось чому досягнення мети в самореалізації власного Я в неповнолітніх часто має протиправний характер.

Для того щоб запобігти негативній соціалізації особистості неповнолітніх, не допустити скоєння ними правопорушень (зокрема й не усвідомлюваних) потрібна систематична правова профілактика. Зупинімося на її філософському змісті.

Філософія правової профілактики має щонайменше два розуміння: як системи раціональних заходів і як ірраціональний режим. Раціональні заходи здебільшого ґрунтуються на позитивному праві, знанні й дотриманні його норм, а ірраціональний режим – на природному праві, що також вимагає належного знання й дотримання.

Тому філософія правової профілактики в першому випадку – це система раціональних заходів правової соціалізації неповнолітніх, спрямованої на деонтологічний процес особи з метою підтримання правової гармонії в суспільстві. Тобто раціональні заходи профілактики можна побудувати лише на чинному законодавстві шляхом правового виховання, на поясненні можливих антимоній позитивного права, що часто викликає в неповнолітніх двоякий вибір поведінки. Ці заходи спрямовують на активну правову соціалізацію підлітка, його обізнаність із законами, що забезпечують йому свідоме ставлення до життя, до своїх посильних обов’язків. Іншими словами, правова соціалізація забезпечує належний деонтологічний процес неповнолітній особі, запобігаючи тим самим скоєнню правопорушень.

Окрім того, філософія правової профілактики дає змогу неповнолітньому усвідомити, що своїми неправомірними діями він порушує правову гармонію, встановлену суспільством, панівною державною владою. Правову гармонію тут варто розуміти як наявний правовий порядок у державі, вимоги до громадян тощо.

У другому випадку філософія правової профілактики – це ірраціональний режим свобідної волі у правовому просторі неповнолітнього, який підтримує синергетичні правові процеси з метою утримання онтологічного стану цілісності Всесвіту. Так, ірраціональний режим встановлюється не позитивним, а природним (і надприродним) правом. Людина до створення цього режиму не причетна, а лише усвідомлює, що існують природні і надприродні сили, на які неможливо впливати. Коли людина намагається порушити гармонію цих сил, настають природні санкції у вигляді катаклізмів, нещасть, невезінь, горя, хвороб тощо. Такого усвідомлення неповнолітній може досягнути шляхом виявлення власної свобідної волі як необхідності людського існування. Свобідна воля на відмінну від свавілля має правові межі, які неповнолітня особа сама для себе встановлює, відповідно до ступеня правової соціалізації, духовно-моральної кореляції дорослих тощо. При цьому правовий простір містить у собі багато (множину) параметрів, які впливають на поведінку. Сюди зараховують й елементи суб’єктивного боку правопорушень.

Синергетичні правові процеси – це дія природного й надприродного права у вигляді природно-правового хаосу. Ці процеси не потребують дій людини, вони самоорганізувальні та саморегулювальні. Неповнолітньому бажано усвідомлювати, що саме ірраціональність дає змогу пояснити правову синергетику. Раціональне мислення може навіть зашкодити такому праворозумінню, виходячи зі стану неповнолітності.

Дата добавления: 2014-01-07