Необхідність профілактики девіантної поведінки як ранньої профілактики злочинності

Термін «девіація» латинського походження (deviatio – відхилення). Це поняття має охоплювати будь-яку поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих соціальних норм.

Девіантна поведінка – це поведінка, що порушує істотні соціальні норми, які захищають життєво важливі для суспільства відносини, а відтак завдає істотної шкоди і тому засуджується значною кількістю людей.

Процес профілактики можна поділити на три етапи. Перший етап – профілактика девіантних дій. Другий етап – профілактика деліктів. Третій етап – профілактика злочинів.

Зрозуміло, що відхилення від нормативних систем, не санкціонованих державою, менш суспільно небезпечне, ніж відхилення від нормативної системи права. Це пов’язано з тим, що, як ми вже зазначали, всі нормативні системи захищають систему цінностей суспільства, яка відповідає тому чи іншому рівню розвитку. Держава, санкціонуючи нормативну систему права, прагне захистити вищі, декларовані в цьому суспільстві цінності. Тому, говорячи про меншу суспільну небезпеку девіантних дій, маємо на увазі те, що порушується цінність, яка в ієрархії цінностей посіла значно нижче місце, ніж ті, що захищено правом. На цьому етапі ресоціалізація особи проводиться методами, які вироблені педагогічною наукою. Серед форм виховання превалює переконання.

Другий етап передбачає профілактику правопорушень. Важливість цього етапу полягає в тому, що особа, умовно кажучи, «проскочила» етап профілактики девіантних дій, а отже, зазвичай, має стійкі установки на порушення нормативної системи права. Тому арсенал засобів виховної роботи на цьому етапі мусить бути жорсткішим. Серед форм виховання домінує примус, але примус адміністративного характеру.

На останньому етапі уповноважені суб’єкти методами, які властиві їм та дозволені чинним законодавством, упроваджують профілактичні заходи, спрямовані на превенцію злочинності. Для цього етапу характерна жорстка регламентація арсеналу профілактичних дій та порядку їх впровадження.

Зрозуміло, що кримінологічна профілактика, як і будь-яка профілактика, мусить спиратися на науково обґрунтований прогноз. При цьому сама профілактика повинна бути поділена на загальносоціальну та індивідуальну. Відповідно і методики прогнозування мусять бути і загальносоціальними, і індивідуальними.

Нині триває творчий пошук, спрямований на створення методик індивідуального кримінологічного прогнозування, який спирається на теоретичні засади, що їх сформулював віце-президент кримінологічної асоціації України, академік Академії правових наук А. П. Закалюк. Зазначимо їх.

1. Однією з найважливіших форм реалізації прикладної функції кримінології є індивідуальне кримінологічне прогнозування, на якому ґрунтується процес індивідуальної профілактики.

2. Згідно з типологічною методологією, теоретично виявляють типи кримінальної зараженості особи та емпірично встановлюють прогностично вагомі показники і їх питому вагу в процесі формування злочинця.

3. Деформації системи цінностей особи головно формуються під впливом дисфункцій інститутів соціалізації.

4. Основними інститутами соціалізації підлітка нині є сім’я, школа, засоби масової інформації (насамперед телебачення, а згодом прогнозується Інтернет), безпосереднє соціальне оточення (виробничий або навчальний колектив, група дозвіллєвої діяльності).

Особливе кримінологічне значення мають неформальні (неофіційні) групи підлітків у сфері неорганізованого дозвілля, поведінка яких нерідко набуває антисуспільного злочинного характеру. Культивування в таких групах пияцтва, наркоманії, статевої розбещеності та інших соціоаномалій (девіантних відхилень) часто дістає передкримінальний і кримінальний (деліквентний) характер. Як передкримінальні виступають особистісні вияви поведінки, за якими з більшою чи меншою вірогідністю можна стверджувати про можливе скоєння злочинів (прогнозувати делінквентність) і застосовувати профілактичні заходи.

Висновки. Філософсько-профілактичні заходи мають бути спрямовані на думки і дії неповнолітнього так, щоб стверджувати тезу про світ як постійно онтологічний стан. Тобто про те, що він непорушний, перебуває у стані початкового створення й гармонії. Наявні ж порушення, здійснювані людиною, – це недопустимі похибки, які частково руйнують Всесвіт. У випадку перевищення допустимості цих похибок руйнується цілісність Всесвіту, що може призвести до загибелі людства. Зокрема, щораз більша кількість правопорушень – пряма дорога до такої загибелі.

Отже, філософія профілактики правопорушень серед неповнолітніх має пропедевтичний аспект. Сімейна та шкільна пропедевтики безпосередньо впливають на формування особи і правову соціалізацію. Метою правової пропедевтики є виховання правомірної поведінки неповнолітньої особи, правова профілактика не тільки її дій, а й думок, почуттів та свідомості. До цього зобов’язує нас і складна криміногенна ситуація, і, зрештою, природний обов’язок людини XXI ст.

Питання і завдання для самоконтролю

1.У чому полягає філософія виховання та формування правомірної поведінки людини?

2. Розкрийте зміст філософії профілактики правопорушень.

3. Що таке філософсько-правова пропедевтика для неповнолітніх.

4. Дайте природно-правову характеристику габітології.

5. Яке ваше бачення філософії порядку у громадських місцях та його співвідношення з порядком у Всесвіті?

Дата добавления: 2014-01-07