Системний підхід

Система є спосіб рішення проблем. Ю.І. Черняк

Недоліком освітніх систем є те, що вони являють собою засіб обробки молодого покоління за допомогою ідей, прийнятих старшим поколінням. Р. Хантфорд

Сучасна наука має тенденцію аналізу і дослідження не окремих сторін об'єкта вивчення, а розгляд елементів об'єкта у зв'язку з їх місцем і роллю в цілісній системі.

Поняття «система» походить від грецького — 8увїета — ціле. За визначенням філософського словника система — це об'єднання деякого розмаїття в єдине і чітко поділене ціле, елементи якого стосовно до цілого та інших частин займають відповідні їм місця.

Системний підхід — являє собою створену на базі багатовіково­го досвіду людства концепцію рішення завдань, що слабо формалі­зуються, мають більшу кількість факторів, які треба враховувати при їх рішенні в умовах відсутності достатньої й достовірної інфор­мації про них [61, с. 42]. Системний підхід дозволяє виявити й дос­лідити ті елементи системи, діяльність яких знаходиться не на на­лежному рівні, нейтралізувати внутрішні і зовнішні впливи з метою утримання функціонування системи у визначеному стані [36, с. ІЗ].

В узагальненому вигляді можна сформулювати такі головні принципи системного підходу (за Торокіним А., с. 42):

• проблеми, завдання, сукупності сил і засобів, що їх вирішують, уявляються у вигляді системи;

• кожна система є підсистемою іншої, більш складної системи, яка впливає на меншу (і навпаки) (так, урок є елементом системи загального курсу викладання базової дисципліни, а той в свою чер­гу є елементом системи загальної освіти школяра);

• система має ієрархічну структуру, елементами і зв'язками якої не можна нехтувати;

• система як ціле набуває властивостей, що відсутні у її частин [61,с.42].

Навчальний процес являє собою складну соціально-педагогічну систему, елементами якої є цілі, зміст, методи, форми, результат навчання та учасники навчального процесу (вчителі та учні). Якщо

вносяться активні зміни у функціонування якого-небудь елемен­та, — це відчуває вся система. У педагогічній практиці відомі при­клади, коли з'являлися і згасали окремі інновації, так як при цьо­му не відбувалося змін в інших елементах системи (згадаємо, наприклад, педагогів-новаторів з їх специфічними методиками та технологіями навчання, які не знайшли широкого розповсюджен­ня). Тому оновлення навчального процесу повинно відбуватися в усіх його складових. Особливо це актуально під час здійснення освітніх реформ. Змінилися цілі освіти, структура навчального року, система оцінювання навчальних досягнень учнів — необхід­но оновлювати і ставлення до відбору змісту навчального матеріа­лу, до організації навчально-виховного процесу, до взаємовідносин « вчитель-учень».

Дата добавления: 2014-01-07