Безперервність навчання. Врахування вікових особливостей дітей у навчально-виховному процесі предметів художньо-естетичного циклу

Не можна людину навчити на все життя, Ті треба навчити вчитися все життя.

Дайте дитині дозріти в дітях. Д.Дідро

Дітям, особливо підліткам, необхідна впевненість у свідомості того, що вони роблять.

Навчання відбувається все життя. Починається воно в сім'ї, продовжується в дитячому садочку, початковій, середній та старшій школі. Для багатьох наступним етапом є навчання в професійних

технічних та вищих навчальних закладах, яке теж може мати своє продовження у набутті післядипломної освіти або переходу до нау­кової діяльності (аспірантури, докторантури). Домінантною ланкою при цьому є самоосвіта, на яку повинні спиратися всі інші. Для реалізації безперервної освіти необхідне цілеспрямоване озброєння методологією рішення практичних завдань, розвиток процесів ви­роблення конструктивних рішень, критичної оцінки і самооцінки діяльності; виникають завдання інтеграції і спадкоємність компо­нентів навчального процесу на всіх етапах безперервного навчання, в усіх його ланках. Кінцевою метою системи безперервної освіти є підвищення якості, рівня діяльності людини в тійчи іншій сфері, стимулювання постійного професійного зростання і розвитку осо­бистості [32,с. 133].

Образотворча діяльність супроводжує людину від молодшого до зрілого віку. Навчання цієї діяльності починається у дитячому сад­ку і продовжується в середньому загальноосвітньому закладі у 1 — 7 класах. Для безперервності цього процесу необхідні узгодження навчальних програм, методів та форм навчання з урахуванням віко­вих особливостей. Особливої уваги цей процес вимагає на пере­хідних вікових етапах, а саме; дитячий садок — початкова школа;

початкова школа — середня школа.

Викладаючи образотворче мистецтво, вчитель не завжди замис­люється над тим, що окрім спрямованого навчання відбувається природний розвиток якості образотворчої діяльності, змінюється уява, сприйняття світу, ставлення до власної творчості.

Проблеми уяви, образотворчої діяльності у дитячому віці розг­лядаються в педагогічній і психолого-педагогічній науці та прак­тиці. Вчені, практики-вчителі, батьки визначають, що в ранньому дитячому віці малювання складає головний вид творчості. Малю­ки полюбляють малювати, їм подобається сам процес. Але з часом така зацікавленість згасає, відбувається розчарування та охолод­ження. З чим це пов'язано? Л.С. Виготський вважає, що знижен­ня цікавості дітей до малювання ховає за собою перехід цієї діяль­ності у нову, вищу стадію розвитку, яка стає доступною дітям тільки при сприятливих зовнішніх стимулах, таких, наприклад, як вик­ладання образотворчого мистецтва в школі, наявність художніх образів вдома, чи при особливій обдарованості до цього виду твор­чості [11, с. 66].

Дата добавления: 2014-01-07