Додатковий

1. Банки и банковские операции / Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

2. Бухвальд Бруно. Техника банковского дела. – М., 1994. – 315 с.

3. Одегова О. Совершенствование законодательства о безналичньїх расчетах в злектронной форме // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 11. - С. 25-29.

4. Симовьян С.В. Банковские платежные карты как средство предупреждения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем / Нац. ун-т внутр. дел. - X.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2003. - 234 с.

5. Сарбаш С.В. Договор банковского счета: проблеми доктрини и судебной практики. - М: Статут, 1999. - 272 с.

6. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорнина. – М.: Юристь, 1999. – 448 с.

7. Финансовый менеджмент в коммерческом банке и в индустрии финансовых услуг / Джозеф Синки-мл.; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 1018 с.

8. Щербакова Г.Н. Банковские системы развитых стран. – М.: Экзамен, 2001. – 224 с.

9. Дмитренко О.А. Юридическая конструкция безналичньїх денеґ // Підприємництво, господарство і право. - 2006. —№ 3.- С. 57-61.

10. Дмитренко О.А. Деякі питання господарсько-правового регулю­вання розрахункових відносин // Вісн. госп. судочинства. - 2006. - №3.- С. 196-201.

1. Правове регулювання розрахункових відносин. Співвідношення понять «розрахунки» і «безготівкові розрахунки»

Законодавством визначено, що обов'язок платника (по­купця, замовника або іншого споживача) розрахуватися зі своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (вико­нану роботу, надані послуги) виникає в результаті укладання відповідного договору (поставки, купівлі-продажу, підряду тощо). Отримувач коштів (поставщик, виконавець, підрядник тощо), в свою чергу, також зобов'язаний вико­нувати свій обов'язок щодо цього договору, який є зустріч­ним по відношенню до обов'язку платника. Тому права й обов'язки сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги повинні роз­глядатися в якості самостійних правовідносин, незалежно від договору, з якого вони виникли. В Україні, як і в інших державах світу, багато уваги при­діляється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми використання грошових коштів розрізняють дві сфери розрахунків:

1) сфера готівкових розрахунків, яка обслуговується законними грошовими знаками держави;

2) сфера безготівкових розрахунків, яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі та в формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек тощо). Серед зазначених виділяють міжбанківські розрахунки, які обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Правові засади організації безготівкових розрахунків в Україні визначені в законі України «Про банки і банківську діяльність» та ін. В найбільш повному виді організація безготівкових розрахунків визначена в Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженій постановою Правління НБУ від 9 березня 2001 р. № 135. Вимоги цієї Інструкції розповсюджу­ються на підприємства різних форм власності, фізичних осіб, усі банки, розрахункові палати та розрахунково-касові центри.

Організація безготівкових розрахунків базується на ряді принципів, зміст і склад яких можуть змінюватися залежно від економічної ситуації в країні.

При здійсненні безготівкових розрахунків в Україні враховуються такі принципи:

1) підприємства всіх форм власності повинні зберігати свої грошові кошти в банках на рахунках і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків у безготівковому порядку шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок отримувача;

2) момент здійснення платежу повинен бути максимально наближений до відвантаження товарів або надання послуг;

3) платежі з рахунку підприємства здійснюються банком, чи згодою власника рахунку і з дотриманням черговості, встановленої керівником підприємства, установи. Без згоди платника списання коштів з його рахунку допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством;

4) господарюючі суб'єкти мають право вибору форми розрахунків та способу платежу з числа передбачених чинним законодавством;

5) господарюючі суб'єкти мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків.

Взаємовідносини між банком і клієнтом щодо розрахунково-касового обслуговування здійснюються на підставі договору.

Дата добавления: 2014-01-07