Функціональна структура

Континуальність

Однією із досить важливих ознак фітоценозу як складної системи є неперервність і мінливість структури. Ця властивість проявляється у таких

формах:

- Межі між елементами просторової структури нечіткі, дифузні. Яруси,

мікроценози тощо наче „перетікають" один в одного.

-Межі між елементами просторової структури із часом змінюються, тобто постійно перебувають у динаміці, представляючи одну з форм саморозвитку фітоценозу. Одні комплекси збільшуються, розростаються, інші - зменшуються, поступаються місцем, яруси змінюють межі й середню висоту, намети підростають, окремі мікроценози чи фрагменти фітоценозів стають більш самостійними або, навпаки, зникають.

-На межі фітоценозу у його структурі спостерігається більш-менш поступовий перехід до структури іншого фітоценозу.

Чим слабше проявляються перераховані властивості, тим вища дискретність, або перервність структури фітоценозів; навпаки, чим сильніший їх прояв, тим вища структурна континуальність, або дифузність. Континуальність певною мірою притаманна фітоценозам усіх типів рослинності і є основою для розгляду фітоценозу як просторово змінного об'єкта, який досить важко визначити в природних умовах та описати.

Континуальність структури фітоценозу є вираженням континуальності рослинності в цілому. Рослинність завжди представляє собою систему складних, часто помітно протяжних, більш-менш поступових переходів, безкінцеве „перетікання" одного поєднання рослин в інше, або так званий рослинний континуум.

Дискретність та континуальність у структурі угруповань є взаємодоповнюючими та взаємопов'язаними величинами.

Дослідження функціональної структури фітоценозу, як вважає Б.М, Міркін, фактично виходить за межі ботанічних досліджень, і переходить у завдання дослідження екосистем, в основі яких функціонують фітоценози. Але можна коротко викласти деякі закономірності функціональних взаємозв'язків рослин у межах фітоценозів.

Важливими, складно й стійко організованими функціональними елементами біогеоценозів виступають консорції (термін уведений Л.Г. Раменським, 1950). Консорції - функціональні одиниці живої частини біогеоценоза (тобто біоценоза), в які об'єднуються компоненти різних рівнів

організації та царств, пов'язані в процесі життєдіяльності в єдину систему завдяки трофічним і топічним зв'язкам.

Основою створення і розвитку консорції виступає рослина певного виду, яка для консорції є едифікатором. Едифікатори створюють специфічне фітосередовище і водночас об'єднують в собі і навколо себе значні ресурси фітоценозу. Чим важливішим за роллю і потужнішим є едифікатор консорції у рослинному угрупованні, тим стійкішою й складнішою є дана консорція Наприклад, з деревом дуба у широколистяному лісі трофічними зв'язками пов'язані: з групи консументів - кілька видів грибів, велика кількість специфічної ґрунтової біоти, безхребетні шкідники дуба, білки, сойки, кабани, які живляться жолудями; топічними зв'язками (рослина виступає лише як місце існування) - лишайники, мохоподібні чи водорості на стовбурі або у пристовбуровій смузі, дуплогнізді птахи і звірі, деякі рослини з групи едифікаторофілів. Весь комплекс організмів, існування яких залежить від визначального елемента - рослини, разом із цією рослиною і є консорцією. Консорція є „міні-зрізом" екологічної піраміди цілої екосистеми, її найменшою реально діючою одиницею.

Консорції займають певну територію. Ця територія обмежена просто­ром, на який поширює свій середовищетвірний вплив рослина - організатор консорції, або так званим фітогенним полем. Чим вищі конкурентні властивості виду даної рослини і чим сильніший його едифікаторний вплив, тим просторішим є фітогенне поле і тим більша територія консорції.

Складніші, багатокомпонентні, більш замкнені консорції з багатьма облігатними взаємозв'язками між організмами зустрічаються у тривало існуючих, складених у процесі історичного розвитку рослинного покриву певної території природних корінних екосистемах, у першу чергу, у лісах. Водночас, консорції різних груп складності можна знайти у найрізноманітніших за структурою і походженням типах рослинності, навіть у культурфітоценозах.

Консорції часто організовуються не поодинокими особинами рослин-середовищеутворювачів, а цілими їх синузіями. Зокрема, переважна частина зоо- та мікрорізноманіття екосистеми пасовищного типу приурочена до синузії едифікаторних та/або домінуючих рослин. З моховими і лишайниковими синузіями пов'язані специфічні комплекси мікроорганізмів - водоростей, грибів та актиноміцетів, дрібних безхребетних. Із синузією ефемероїдів пов'язані комахи, які прокидаються навесні раніше за інших, з синузією дернинних злаків у степах - значна частина ґрунтової мікобіоти, мохи, комахи-фітофаги, гризуни та ін.

Одним з прикладів розкриття консортивних зв'язків є дослідження впливу деревних порід на ґрунтову мікобіоту та фітоедафон насаджень (Біннікова, Шеховцов, 2005). При цьому чітко спрямованого впливу фактора деревної породи на багатство ґрунтової мікобіоти та фітоедафону лісонасаджень не виявлено, що, ймовірно, може бути пояснене подібним екологічним типом досліджуваних лісів. Натомість, встановлений взаємно протилежний характер зміни чисельності видів грибів і водоростей в екологічних та еколого-фітоценотичних рядах лісонасаджень за вологістю і складом порід. Інакше, в процесі коливань показників факторів екотопу може виникати селективна перевага то для однієї, то для іншої групи мікронаселення ґрунту. Це показує неоднозначність взаємозв'язків навіть у досить сталих лісових консорціях та фрагментарність знань про останні.

Повнота уявлення про консорції має значний екологічний та природоохоронний зміст, адже сталість консорції залежить від існування та життєдіяльності кожного з її компонентів без виключення. Зникнення одного

компонента впливає на життєдіяльність кількох інших компонентів, зміна або зникнення кількох компонентів ставить під загрозу збереження усієї консорції. Зникнення основи консорції - рослини-організатора - призведе до цілковитого руйнування усіх трофічних і топічних зв'язків, зникнення чи переселення взаємопов'язаних із рослиною організмів. Отже, збереження консорцій як одиниць екосистем є однією з головних умов збереження останніх, і навпаки, руйнування зв'язків в екосистемах є наслідком руйнування їхніх функціональних елементів - консорцій.

Уявлення про консорції дозволяє краще зрозуміти твердження про те, що будь-який вид рослин або тварин не можливо достатньо ефективно охороняти і відновлювати без збереження й відновлення його сталих взаємозв'язків з іншими організмами в цілісній екосистемі.

Цікавий факт: переважна більшість адвентивних, занесених людиною, рослин взагалі не організовують консорцій на перших етапах своєї появи і втручання у місцеві екосистеми. Адвентивні види часто є настільки екзотичними для місцевого біорізноманіття, що серед природної біоти даної території відсутні організми, пов'язані з новими рослинами - їхні шкідники, хвороби, травоїдні тварини тощо. Можливо, це одна з причин швидкого розселення багатьох адвентивних рослин на новій території та їхнього перетворення на надокучливі або досить шкідливі організми. У майбутньому в будь-якої занесеної рослини статус „недоторканості" з часом припиняється. Проблема в тому, що часу для цього потрібно дуже-дуже багато.

Дата добавления: 2014-01-07