Класифікація методів, способів та прийомів фінансового аналізу

Історія розвитку фінансового аналізу

Теорія, методологія, методика, способи і прийоми фінансового аналізу складалися поступово. Аналітико-синтетичний процес, який стосується суспільних явищ, явищ виробництва і обміну, соціально-економічного пристрою суспільства привів людську думку до того, що саме виробництво підпорядковано могутнім суспільним чинникам і глибинним законам суспільного розвитку.

Історія економічної науки йде в стародавні століття (учення мислителів Стародавнього Сходу – Конфуцію і др.; Стародавній Греції – Ксенофонта, Платона, Аристотеля; Стародавнього Риму – Варрона, Сенека та ін.).

В середні віки з'явилося саме поняття “політекономія”. Ця дефініція була введена в науковий обіг французом Антуаном Монкретьеном де Ваттевілем в його книзі «Трактат з політичної економії» (1615 р.) Далі розвиток політична економія одержала в працях У. Петті, Д. Рікардо, А. Сміта, С. Сисмонді та ін.

Фінансовий аналіз як наука сформувався порівняно недавно. В цьому відношенні він відрізняється від статистики і бухгалтерського обліку, які мають багатовікову історію. По історії розвитку бухгалтерського обліку і статистики є достатньо солідна література дореволюційного і післяреволюційного періоду, тоді як по аналізу господарської діяльності немає фундаментальних праць аж до 20-30-х років ХХ століття. Проте, в дореволюційній Росії були окремі аналітичні розробки, які відносилися до часу зародження капіталістичних відносин.

Історію розвитку фінансового аналізу в Україні, можна поділити на такі періоди: стан аналізу в царській Росії (частиною якої була і Україна), його розвиток в післяреволюційний період та в період переходу до ринкових відносин.

Далі – самостійно

Зміст і основна цільова настанова фінансового аналізу – оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу.

Метод фінансового аналізу – це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М = [К,І,Р], (1.1)

де К – система категорій;

I – науковий інструментарій;

Р – система регулятивних принципів.

Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Перший рівень класифікації виділяє формалізовані і неформалізовані методи аналізу.

До першої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони складають другий рівень класифікації. До формалізованих методів належать:

- класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування;

- традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці;

- методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінант ний, дисперсійний, факторний, коваріаційний тощо;

- економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу;

- методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування тощо;

- методи економічної кібернетики і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Неформалізовані методи засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика:

- експертні оцінки найчастіше використовуються для надання кількісної оцінки якісним характеристикам;

- імітаційне моделювання дозволяє досліджувати можливі зміни об’єкту на прикладі умовної моделі;

- системи показників дають змогу проводити аналіз за певними напрямками: система показників для оцінки фінансової стійкості; рентабельності; інвестиційної привабливості тощо;

- аналітичні таблиці використовуються для узагальнення та підвищення наочності матеріалу, що надається.

Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і управління фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі елементи уже використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування, машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу, обробки рядів динаміки тощо.

Практика фінансового аналізу виробила його основні прийоми. Серед них можна виділити шість:

- горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції на результат у цілому;

- аналіз трендів – порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто, основної тенденції зміни показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

- факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник.

Під час проведення аналізу, для характеристики різних аспекті діяльності підприємств застосовуються як абсолютні показники, так і відносні фінансові коефіцієнти. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник в підсумку групи абсолютних показників, що його включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних по сутності абсолютних показників або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за часовим рядом значення показників даного підприємства, що відносяться до минулих періодів.

Дата добавления: 2014-01-07