Причини революції

1.

Значення подій 1648 – 1957 рр.. для історії.

Березневі статті.

Етапи визвольної боротьби українського народу.

Причини та завдання революції.

План.

Сер. XVII - кін. XVIII ст.).

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

"Нова українська історія почалася зі спалаху, що перекраяв карту України, а заразом змінив усталений розклад політичних сил Центрально-Східної Європи... Ним стало останнє, наймасштабніше з козацьких повстань... "

Н. Яковенко. Нарис історії України. - С. 177.

В цей період спостерігається:

- відстоюванням самобутності народу і державної цілісності України;

- засоби досягнення поневолю­вачами своїх цілей: жорстокість, військові спустошення, брудна дипломатія, політичні зради, лицемірство.

- чітко прослідковуються хронологічні межі початку та кінця періоду: 1648-1649 р. - початок визвольної боротьби і відновлення української державності, 1795 р. - третій поділ Польщі і повторна ліквідація суверенних прав України.

- Колоніальна політика, яку проводив уряд Речі Посполитої стосовно України, викликала загрозу етноциду, тобто знищення самобутності українського народу, повне його ополячення та окатоличення і спричинила загальнонародний виступ, який переріс у національно-визвольну революцію. Причини революції наглядно показані на схемі (рис. 5.1):

Економічні	Соціально-політичні	Духовні
1. становлення філь­варкової системи гос­подарства з орієнтацією на ринок; 2. здача феодалами землі в оренду єврейсь­ким підприємцям; 3. зростання податків міського населення та збільшення повинно­стей; 4. конкуренція шляхти	1. зростання панщини і залежності селян від пана; 2. збільшення експлуа­тації селян, виснаження землі; 3. обмеження самовря­дування в містах і ви­тіснення з нього україн­ців; 4. обмеження козаць­ких вольностей, скорочення реєстру.	1. масове ополячення української еліти; 2. насильницьке на­вернення до католи­цизму через уніатство; 3. руйнування право­славних храмів, утиски за віру; 4. наступ на укра­їнську мову і школу.

Поряд із причинами революції існували фактори, які сприяли розвитку протистояння між владою і знедоленим народом. Це були ті можливості, на які могли розраховувати повстанці у своїй боротьбі:

> наявність козацтва, що володіє зброєю;

> набуття воєнного досвіду у попередній боротьбі (повстання Косинського, Наливайка, Федоровича, Павлюка, Гуні та інших);

> зростання самосвідомості українського народу;

> посилення єдності між козаками і селянами;

> слабкість королівської влади;

> наростання відцентрових тенденцій в Речі Посполитій
внаслідок феодалізації.

Головними завданнями революції були:

- повалення влади Речі Посполитої та створення власної держави;

- ліквідація феодальних порядків узагалі та кріпосного права зокрема;

- ліквідація уніатської церкви.

За своїм характером події 1648 - 1657 рр. є національно-визвольною, демократичною, антифеодальною революцією.

Оскільки вона проходила у збройній формі, то її ще називають визвольною війною.

А оскільки головною рушійною силою було козацтво, то її ще йменують козацькою революцією.

Через те що вождем революції був Богдан Хмельницький, то ці події ще називають Хмельниччиною.

Рушійними силами революції були:

- селянство - основна сила боротьби;

- козацтво - нереєстрові козаки, старшина, реєстрове козацтво (мали досвід збройної боротьби і керівництва);

-

- міщани, дрібна українська шляхта, нижче духовенство.

Майже все доросле населення України, за винятком великих полонізованих магнатів та шлях­тичів, частини вищого православ­ного духовенства, піднялося проти чужоземного гноблення.

Дата добавления: 2014-01-07