Брестська церковна унія 1596 р

Люблінська унія 1.07.1569 р.

Причиною унії став поступовий занепад Великого князівства Литовське. Внаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558 – 1583) воно опинилося на межі воєнної катастрофи і змушене було піти на поступки Польщі, яка настирливо добивалася приєднання Литви.

Умови Люблінської унії.

- спіль­ні король, сейм, сенат, гроші;

- польська та литовська шляхта отримувала право володіти землями в будь-якій частині держави;

- Литовське кня­зівство частково зберігало ознаки своєї колишньої дер­жавності – печатку, герб, фінанси, адміністрацію та вій­сько, урядовою залишалася руська мова, а правовою основою – Литовський статут.

Наслідки Люблінської унії.

- українські землі, на відміну від литовських, не забезпечили собі окремий статус у новій державі;

- на українську територію поширювалися через Польщу нові форми соціального та правового життя, у тому числі принципи корпоративної організації суспільства, шляхетської демократії, міського самоврядування тощо;

- суспільна верхівка зазнала відчутного впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стала полонізація української шляхти;

- втягнення України до міжнародної економічної системи призвело до остаточного закріпачення селян, постійного зростання експлуатації підневільного населення, формування фільваркової системи, зосередження торгівлі в руках шляхти;

- православним українцям заборонялося займати вищі державні посади: у містах православні українці усувалися від участі у самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися певними ремеслами, обмеження торгівлі і т. д.);

- запроваджувалася польська мова та латинь, як мови освіти, судочинства, діловодства.

З часу розколу християнства 1054 р. відбувалися неодноразові спроби возз’єднання церков. 1274 р., в Ліоні підписана міжцерковна унія проти монголо-татарської загрози; 1439 р. у Флоренції Константинополь прагнув за­ручитися підтримкою західного світу в боротьбі з турка­ми. Львівський єпископ Гедеон Балабан на з’їзді в Белзі (1590) став ініціатором підписання нової унії. До нього приєдналися луцький, турово-пінський та холмський єпископи. У 1595 р. Папа Климент VIII офіційно визнав унію.

У 1596 р. в Бресті церковна унія була офіційно проголошена.

Умови Брестської унії.

- утворення греко-католицької церк­ви, яка підпорядковувалася Папі Римському;

- виз­нання православними основних догматів католицької церкви;

- цер­ковні обряди залишилися православними, а церковно­слов’янська мова – мовою богослужіння;

- уніатське ду­ховенство, як і католицьке, звільнялося від сплати по­датків;

- уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади, уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті;

- православна церква в Речі Посполитій була заборонена.

Наслідки Брестської унії.

- розкол в українському суспільстві (проти унії православне духовенство, шляхта, братства, козаки);

- полемічна література (І. Вишенський «Послання до єпископів»);

- значна роль уніатської церкви в подальші часи, як фактор українського відродження на Західній Україні.

Таким чином, на п. XVI ст. українські землі були поділені між сусідніми державами: Литвою (Волинь, Східне Поділля, Середнє Подніпров’я, Київщина), Польщею (Галичина, Холмщина, західне Поділля), Угорщиною (Закарпаття), Молдавським князівством (Буковина), Московським князівством (Чернігово-Сіверщина).

Дата добавления: 2014-01-07