Назва видання

Том 20

Серія заснована в 1999 р.

Редакційна рада серії: С.В.Білоножко,

І.М.Бірюльов, О.Р.Давлєтов

Якию випуски серії мають нумерацію, то її наводять після назви серії чи підсерії. Цифри, що позначають порядок книги в серії, наводять зі словами "Випуск", "Номер", "Том" чи без них.

Відомості про серію розмішують на титульному аркуші, чи на контртитулі, чи на авантитулі, на титульному аркуші у надзаголовкових даних, на звороті титульного аркуша, на завершальній сторінці

Загальні вимоги. Стандарт забороняє випуск видання без назви чи з малоінформативною назвою, шо визначає тільки вид або підвид видання ("Каталог", "'Праці", "Путівник" тощо), вимагаючи доповнювати таку назву назною організації, що відповідає за випуск видання. Наприклад Бюлетень Національного банку України.

Головна вимога —точність назви, бо інакше автор може сприйняти видання не за те, яким воно є насправді.

На титульному аркуші книжки, що вийшла в 1990 р., було, наприклад, надруковано:

Рейнер Марія Рильке

Борис Пастернак

Марина Цвєтаєва

ЛИСТИ 1926 РОКУ

Такий заголовок може означати тільки одне, у цій епістолярній збірці листи, відправлені трьома авторами протягом 1926 року. Насправді ж у ній було надруковано лише листування в зазначеному році між ними і деякі листи інших близьких їм людей. Отже, книжку доцільно було б назвати: Листування 1926 року.

Або ж, про що може розповісти читачеві назва книги "Довженко-публіцист" без зазначення автора. Чи це збірник творів про Олександра Петровича, чи збірка публіцистичних творів самого Довженка. Може бути й те, й інше. Із анотації та змісту випливас, що це — саме збірка публіцистичних творів О.Довженка. Однак про це читач може дізнатися, лише прочитавши анотацію. Ясна річ, видавництво мало б зазначити О.П. Довженка як автора книжки і назвати її "Збірка публіцистичних творів".

Громіздкі заголовки досвідчені видавці та автори розділяють на основні заголовки і підзаголовки.

Форма наведення назви. Назву видання наводять на титульному аркуші в тому вигляді, як вона встановлена або затверджена автором чи видавцем. Види назв. Розрізняють такі види:

1. Основна назва — назва, що відображає зміст твору (видання), розмішується першою та виділяється графічно і поліграфічними засобами.

2. Інша (друга) назва — друга назва твору (видання), граматично не пов'язана з першою. Інша назва містить відо-що пояснюють чи уточнюють основну назву, Наприклад:

Т. Захарченко, Н.Земзюліна, О.Нестеров

У ПОХОДІ ЗА ВОЛЕЮ

СЕЛЯНСЬКО-ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ У 1919 РОЦІ

Обидві назви рівноправні, якщо не вважати перевагу наведеної першою.

Проста назва — назва із одного речення.

Складна назва — назва із двох та більше речень, розділених крапкою, коли не розпочинають з нового рядка

Альтернативна назва — друга частина основної назви видання, що з'єднана з першою частиною сполучником чи (“або") в значенні "тобто" і яку, коли назву складають малими літерами, розпочинають з великої літери, а сполучник відокремлюють від першої частини комою- Наприклад: Утоплена, або Русалчина лчина ніч (М.Старицький ).

Спльна назва — назва багатотомного чи серіального видання, зазначена у всіх томах / випусках.

Паралельна назва — основна назва іншою мовою і іншій графіці, що наведена поруч із назвою мовою видання.

Назва-цитата -- назва, яка є дослівним уривком з будь-якого твору і яка образно передає суть видання (твору). Таку назву беруть у лапки, позначаючи пропущені слова або незакінченість цитати трьома крапками. Це підкреслює запозичення назви.

Незакінчена назва — назва, що закінчується трьома крапками, які вказують на незавершеність речення.

4. Підзаголовкові дані

Склад і послідовність підзагаловкових даних. Відомості, що розмішують під назвою видання — підзаголовкові дані – найважливіша частина оформлення титульного аркуша.

На титульному аркуші слід розміщувати такі підза головкові дані:

1) тематичний підзаголовок (пояснює, уточнює назву);

2) літературний жанр або вид (підвид) видання (монографія, роман);

3) відомості про зв'язки з іншими виданнями (наприклад,відомості про основне видання в окремо випущеному додатку);

4) читацьку адресу (у виданнях дитячої літератури –-зазначення вікових особливостей);

5) ім'я укладача,

6) відомості про мову, з якої зроблено переклад, і в моновиданні – - про перекладача (перекладачів);

7) відомості про редакторів, редакційну колегію;

8) імена художника і фотографа;

9) відомості про особливості відтворення видання —"Факсимільне видання" чи "Репринтне видання";

10) відомості про затвердження видання як навчальногочи офіційного,

11) відомості про повторність видання (перевидання), перероблення та зміни у ньому;

12) відомості про загальну кількість томів, на яку розраховано багатотомне видання;

13) порядковий номер томів, частин, книг, розділів (їх наводять арабськими цифрами), у виданнях матеріалів конференцій, з'їздів, симпозіумів, нарад тощо — місце і дату (число, місяць, рік) їх проведення.

У випадках, коли одна й та сама особа є не тільки укладачем, а й автором вступної статті, коментарів чи інших частин і елементів апарату видання, відомості про це об'єднують і розмішують їх на титульному аркуші чи на його звороті.

Наприклад: Укладач, автор вступної статті та приміток В О. Гончаренко.

Послідовність підзаголовкових даних. Їх посліджовність може змінювати ся зі зміною складу даних, який змінюяється т а залежить, насамперед, від виду чи підвиду конкретного видання і деяких інших його особливостей.

Загальний принцип наведення підзаголовкових дани х такий: від харак теристики самого видан ня до від омостей пр о учасників створення і підготовки видання (за низхідним ступенем їх важливості). Послідовність підзаголовкових даних така:

1. Відомості, що стосуються змісту і форми твору чи кількох творів, які публікуються:

а) тематичний підзаголовок;

б) рід літератури (лірика, драма) чи жанр твору (роман,повість, вірші, поеми, оповідання).

2. Відомості про вид видання за інформаційними ознаками (за ДСТУ 3017) і читацьке призначення видання:

а) вид або підвид видання (довідник, курс лекцій, енциклопедичний словник тощо);

б) читацька адреса (для працівників друку, для молодших школярів тощо).

3.Відомості про особливості (характер) видання (переклад, перероблення, переказ, факсимільне видання, репринтне видання, додаток до основного видання тошо).

4.Відомості про учасників створення і підготовки видання:

а) перекладача (перекладачів);

б) укладача (укладачів);

в) відповідального (науковою) редактора;

г) редколегію;

д) художника і фотографа ілюстрованого видання.

5. Відомості про затвердження видання як навчальногочи офіційного.

6. Відомості про перевидання (порядковий номер видання — 3-тє видання; зміни порівняно з попереднім виданням — перероблене, доповнене, виправлене тощо).

При цьому відомості про перевидання можуть передувати відомостям про тих учасників створення і підготовки видання, які працювали тільки над цим перевиданням. Наприклад:

ЛИСИЧКА ТА ЖУРАВЕЛЬ

Українська народна казка в обробці Івана Франка

Для дошкільного віку

2-ге видання

Художник Н.А.Сердюкова

Відомості про перевидання можуть передувати і тексту про затвердження видання як навчального чи офіційного, якщо затверджене було саме це перевидання, а не видання, яке йому передувало.

Нерідко деякі елементи підзаголовкових даних об'єднують, наприклад, особливості видання, читацьке призначення і. відомості про виконавця: Переказав для дітей І. Франко.

Тематичний підзаголовок. У тематичному підзаголовку

— відомостях, що пояснюють і уточнюють назву, відображаєтьсяаспект розгляду проблеми в даній книзі, уточнюється її предметчи подається додаткова інформація про зміст книги.

Особливо бажаним є тематичний підзаголовок для видань із, образними назвами, смисл яких не може бути зрозумілим без такого пояснення. Наприклад:

ЛИКИ ПАМ'ЯТІ

Культура епохи Відродження

ЗНАЙОМІ НЕЗНАЙОМЦІ

Походження назв поселень України

Літературний жанр, вид (підвид) видання. Це істотна характеристика видання, яку треба наводити в усіх випадках. Наприклад;

В.Сосюра

МАЗЕПА

Поема

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Вірш

Читацьке призначення видання. Відомості про читацьку адресу визначають коло майбутніх покупців книги і можливості її використання. Така інформація корисна і в рекламних цілях.

Її призначення: 1) зробити розповсюдження видань адресним; 2) допомогти покупцеві чи керівникові читання визначити, дітям якого віку рекомендується видання; 3) повідомити читача про особливості висвітлення теми в залежності від того, кому видання адресоване. Наприклад:

Шарль Перо

СИНЯ БОРОДА

Переклад А.І.Філатової

Для молодшого шкільного віку

У виданнях для дітей читацьке призначення іноді зазначають на звороті титу льного аркуша чи навіть у надвипускових даних, що пов язано з особливостями оформлення цих видань. (відсутність титульного аркуша тощо).

Особливості (ха рактер) видання. Йдеться про те, що текст видання скорочений чи адаптований, чи є перекладом з іншої мови, чи похідним твором (переказ,оброблення, перероблення), чи окремо виданим додатком до видання.

Перекладне видання. У ньому треба зазначити, що це переклад з якоїсь однієї чи кількох мов.Наприклад:

Артур Конан Дойл

ЛЮДИНА З БЕЙКЕР-СТРІТ

Повість та оповідання

Переклад з англійської

Імена перекладачів зазначають після назв творів у “Змісті” збірника. ГОСТ 7.5 (чинний в Україні як міждержавний) рекомендує розміщувати їх також після тексту кожного твору праворуч.

Факсимільне чи репринтне видання. У таких виданнях має бути два титульних аркуші: 1) титульний аркуш знову відтвореного (сучасного) видання; 2) відтворений титульний аркуш оригінального видання. У такому разі на титульному аркуші знову відтвореного видання у підзаголовкових даних після назви зазначають відомості про відтворення. Наприклад:

Титульний аркуш сучасного видання:

Д.Н.Бантыш-Каменский

ИСТОРИЯ МАЛОЙ РОССИИ

Репринтное издание

Київ. Час. 1993

Титульний аркуш оригінального видання:

Д.Н.Бантыш-Каменский

ИСТОРИЯ МАЛОЙ РОССИИ ОТ

ВОДВОРЕНИЯ СЛАВЯН В СЕЙ СТРАНЕ

Южно-Русское книгоиздательство

С -Петербург. Киев. Харьков

Навчальне видання. Відомості про те, що дане видання є:підручником чи навчальним посібником слід подавати лише за наявності грифу Міністерства освіти і науки України, галузевих міністерств і відомств, вченої ради навчального закладу (коли навчальний посібник призначено студентам саме цього навчального закладу).

Відомості про учасників створення та підготовки видання.. Укладач (укладачі). Перед іменем укладача стандарт вимагає зазначати характер виконаної ним роботи: Укладач І. Бондаренко, Уклав /. Бондаренко; Автор-укладач І Бондаренко; Зібрав і опрацював і Бондаренко.

Слова, що визначають характер виконаної робіни укладача, подають таким чином, щоб його ім'я було наведено в називному відмінку. Форм а зазначення про особливість. Роботи укладача наводиться ним самим чи встановлюється видавцем. Ім’я укладача (укладачів) оформлюють, так само, як ім'я автора (авторів). Кількість укладачів не обмежується, але якщо їх чотири і більше, то відомості про них рекомендується перенести на зворот титульного аркуша.

Редактора, ім’я якого наводять на титульному аркуші, називають титульним. Його імені повинно передувати зазначення про його роль у створенні та підготовці видання. Найпоширеніша форма: За редакцією професора О. Бойко, Але за цією формою неможливо дотримуватися вимоги стандарту шодо наведення імен осіб, які брали участь у створенні та підготовні видання, у називному відмінку

Редколегія. Складу редколегії передують слова — Редак ційна колегія. Після двокрапки перелічують ініціали та прізвища членів редколегії. Наприклад: В О Мірошник (відповідальний редактор), О. В. Патлай (засіп відповідального редактора), М. І. Ситник.

Художник. Відомості про художника-ілюстратора, художника-оформлювача, художника-фотографа наводять в ілюстрованих виданнях. Бажано, щоб імені художника передувало точне зазначення про характер і зміст його роботи. Ху-дожник-ілюстратор Л. О Сидоренко.

5. Вихідні дані

Вони сповіщають про місце, назву видавництва чи ім’я видавця та час випуску видання. Цей елемент вихідних відомостей розміщується в нижній частині титульного аркуша.

Слово “видавництво” наводиться у випадках, коли в його офіційній назві немає ключового образного слова – Видавництво Дніпропетровського університету, Видавництво Михайлова В.І.

В інших випадках слово ”видавництво” опускається: “Генеза”, “Наукова думка”.

Якщо книга випускається у філіалі якогось видавництва, то спочатку вказується назва самого видавництва, а після – назва його філіалу або відділення: “Знання”, Львівське відділення.

Рік випуску подається лише арабськими цифрами, приписки рік або р. до такої цифри є недоречними.

Місце видання (назва населеного пункту, у якому вийшло видання) теж подається без додаткових приписок місто або м.

Таким чином у комплекті вихідні дані можуть мати такий вигляд:

Київ

“Вища школа”

Останнім часом простежується тенденція не проставляти на титулі рік видання, оскільки це вказує на “застарілість” видання. А прискіпливий покупець, якщо його цікавить рік видання, може знайти його біля знака охорони авторського права.

Дата добавления: 2014-01-07