Податкова звітність

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зо­бов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухга­лтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, веден­ня яких передбачено законодавством. Забороняється форму­вання показників податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними докумен­тами. Для обрахування об'єкта оподаткування платник пода­тку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерсь­кого обліку щодо доходів і витрат із врахуванням положень Податкового кодексу України.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання до­кументів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, ко­нтроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ор­гани, не менш як 1095 днів (тобто 3 роки) з дня подання податкової звіт­ності, для складення якої використовуються зазначені доку­менти, а у разі її неподання — з передбаченого граничного терміну подання такої звітності (ст..44 ПКУ).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декла­рації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені доку­менти протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

На підставі документарного підтвердження даних платник податку у строки, встановлені законом, подає податковому органу податкову декларацію (розрахунок) — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку(ст.. 46 ПКУ).

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову зві­тність.

У липні 2012 року була введена нова норма до ст.. 46.4 ПКУ, згідно якої якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам ПКУз такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з
такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідальність за неподання, порушення порядку запо­внення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інфор­мації, наведеної у зазначених документах, несуть:

— юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавст­ва відокремленим підрозділом юридичної особи несе юриди­чна особа, до складу якої він входить;

— фізичні особи — платники податків та їх законні чи упо­вноважені представники у випадках, передбачених законом;

— податкові агенти.

Самостійне опрацювання ст.. 48 ПКУ Складання податкової декларації

Податкова декларація подається за звітний період в уста­новлені строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація повинна бути підписана:

1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.

2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу держа­вної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник
податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої
години дня, в якому спливає такий граничний строк.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи
затримки його вручення органу державної податкової служби з вини
оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність
відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється
від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне
подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання
повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення
зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його
вибором) органу державної податкової служби другий примірник
податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або
зіпсуття поштового відправлення.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого
поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків
зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно
визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків,
установлених цим Кодексом.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органів по­даткової служби. Причому, під час прийняття податкової де­кларації уповноважена особа податкової служби зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення лише всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в подат­ковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання цих вимог посадова особа зобов'я­зана зареєструвати декларацію датою її фактичного отриман­ня органом податкової служби. При цьому декларація вважа­ється прийнятою.

Відмова посадової особи органу ДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 ПКУ, у тому числі висунення будь-яких не визачених зазначених статею 49 передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (ст.. 49.10 ПКУ).

У разі подання платником податків до органу державної
податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням
вимог статті 48 ПКУ, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. У разі отримання відмови органу ДПС у прийнятт податкової декларації платник податків має право: 1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; 2. оскаржити рішення органу державної податкової служби.У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених ПКУ. Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 1. календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 2. календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 3. календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 4. календарному року для платників податку на доходи
фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.5. календарному року для платників податку на доходи
фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. У разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, не застосовуються. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

За зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного за­стосування окремих норм податкового законодавства. Подат­кова консультація має індивідуальний характер і може вико­ристовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консульта­ція надається в усній або письмовій формі.

Причому, платника податків, який діяв відповідно до по­даткової консультації, наданої у письмовій формі, не може бути притягнуто до відповідальності.

Дата добавления: 2014-01-07