Витоки тривожних розладів у середньому дитинстві

Поведінкова теорія.

Зберігаючі фактори.

Немовля від народження вирізняється міцним здоров’ям та життєстійкістю. Досвід, який сприяє зростанню може бути різноманітним: турбота матері про малюка, зав’язування дружніх відносин у школі, позитивні відносини з вчителями та іншими дорослими людьми. Навіть сам деструктивний конфлікт може стати конструктивною силою в розвитку особистості дитини засобом реактивного утворення.

Реактивне утворення – механізм захисту при якому думки та почуттядитини діаметрально протилежні імпульсу, який викликає тривогу.

Біхевіористи розглядають тривогу-втечу, як адаптивну відповідь, коли вона є реакцією на реальну загрозу. Однак, коли відповідь неадекватна, тобто коли не існує реальної небезпеки, біхевіористи вважають тривогу-втечу патопсихологією.

Традиційними принципами научіння можна пояснити різні шляхи якими нешкідливі подразники перетворюються у подразники, які викликають аверсивні емоційні реакції.

Однак варто неадекватній поведінці виникнути і вона перетворюється і поширюється засобом генералізації подразника.

Останній компонент – підкріплення реакції. Поведінка, що пояснює фобії доведена лабораторними дослідженнями.

Тривожні розлади (ТР) – група порушень, що характеризуються інтенсивною хронічною тривожністю + характерні інші риси:

· індивід сприймає симптоми як неприйнятні, чужорідні;

· відносна незатроненість контакту з реальністю;

· тривалий характер порушення;

· відсутність активного негативного впливу симптомів на соціальні норми.

Тривожні розлади інтерналізовані, тобто їх страждання внутрішні.

Симптоми інтерналізації:

- фобії;

- занепокоєність;

- болі в животі;

- замикання в собі;

- нудота;

- компульсії;

- безсоння;

- усамітненість;

- депресія;

- плач.

Поширеність: ТР один з самих поширених розладів серед дітей та підлітків - 7.3%, однак є тенденція до поширеності до 20% у віці 21 році.

Гендерні розбіжності: домінують представниці жіночої статі.

Курс розвитку: наявність ТР збільшує майбутніх тривожних розладів або схожих порушень. (54% дорослих з панічними розладами стверджують про ТР у дитинстві).

Коморбидність: 65-95% популяції. ТР + СДУГ; ТР + депресія, ТР + афективні розлади (страх, смуток, гнів, провина). Тривожні діти більш занепокоєні стосовно свого майбутнього, благополуччя та реакції оточення стосовно них.

Депресивність та тривожні розлади є різними порушеннями, які мають одну загальну характеристику – негативну ефективність.

Страх зазвичай визначають як нормальну реакцію на загрозу, яка виходить з середовища. Він адаптивний та для виживання, оскільки попереджує індивіда про небезпеку фізичну або психологічну.

ТР відрізняється від страхів на основі їх інтенсивності, яка пропорційна ситуації, їх не адаптивності та стійкості. Вони також не піддаються довільному контролю і не можуть бути пояснені або логічно відкинуті.

Шкільна фобія – ірраціональний страх перед будь-яким аспектом шкільної ситуації, який супроводжується симптомами фізіологічної тривоги або паніки,, коли відвідування занять неминуче наближається та призводить до часткової або повної нездатності йти на них.

Є дані, що шкільна фобія може бути обумовлена в ряді випадків страхом розлуки з батьками, а не з певними особливостями самих навчальних закладів. Тобто це повна відмова відвідувати школу.

Поширеність: 1% від загальної кількості та 5-7% від клінічної вибірки. Середній вік – 10 років. Події, які поглиблюють фобію: зміни у школі, хвороба або смерть батьків, перебування дома у зв’язку з нещасним випадком або хворобою, однак у більшості випадків, явна причина відсутня.

Курс розвитку: шкільна фобія у дитинстві поширює вірогідність, щодо тривоги та депресивних розладів у період дорослішання (приблизно тритина цих дітей буде потребувати додаткового лікування щодо розладів після початку дорослішання.

Коморбидність: прості фобії + ТР в зв’язку з розлукою (ТРР).

До ТРР більше схильні дівчатка у перед пубертатному віці, а до шкільних фобій хлопчики у після пубертатний період. Діти з ТРР мають більш тяжкі порушення: вони залишаються вдома з фігурою прив’язаності, коли вони не знаходяться в школі, а діти з шкільною фобією відчувають себе комфортно в багатьох ситуаціях, аби це не була школа. Є дані, що у матерів дітей з ТРР більш серйозні порушення, особливо частими є депресії.

ПРОГРАМА ВТРУЧАНЬ: психофармакологія – переконливих доказів що трициклічні антидепресанти ефективні при шкільних фобіях немає. Психотерапія - поведінкова терапія та ігрова терапія, орієнтовані на психоаналіз.

Дата добавления: 2014-01-07