Социальные программы

Программа — это разрабатываемый и реализуемый комплекс задач и мероприятий, имеющих определенное содержание, и направленный на достижение конечной цели.

Социальные программы — один из видов программ. В процессе управления возникают ситуации, когда то или иное направление деятельности необходимо выделить особо. Тогда оно приобретает форму целевой программы, которая «вписывается» в существующую оргструктуру управления или для ее реализации создается специальная структура или происходит то и другое.

Целевая программа и система управления, обеспечивающая ее реализацию (выполнение), называется программно-целевым управлением (ПЦУ). Содержание программно-целевого управления может быть представлено в таблице 2.

Таблица 2

Необходимо определить	Компоненты ПЦУ
1. Что должно быть достигнуто в конечном счете?	Цель программы
2. Что требуется сделать для достижения цели?	Составные цели (подцели), задачи, перечень мер (мероприятий)
3. Какие ресурсы и в каком объеме требуются для реализации программы?	Ресурсное обеспечение — информационные, материальные, финансовые, трудовые ресурсы
4. На какой период времени рассчитана программа?	Временная характеристика программы
5. Каков механизм организации управления реализацией программы?	Организационная структура, включая руководителя программы и звенья, ответственные за выполнение задач, мер. Взаимодействие между ними
6. Как отслеживается и оценивается выполнение программы?	Учетный, отчетный и контролирующий механизм (механизм обратной связи)
7. Какие изменения следует внести в содержание и реализацию программ?	Коррективы содержания и механизма реализации программы
8. Как и насколько выполнена программа?	Подведение итогов. Окончание программы

Большим преимуществом программ вообще и социальных в частности является специальное выделение «программных ресурсов» и их концентрация на достижении подцелей, задач, мероприятий и, в конечном счете, цели программы.

Як приклад можна розглянути «Міську комплексна програма „Соціальний захист”, розроблену для мешканців м. Херсон.

1. Мета Програми

Основною метою міської комплексної програми „Соціальний захист” є вдосконалення та посилення соціального захисту, надання адресної допомоги найбільш соціально вразливим категоріям громадян за рахунок надходжень із державного бюджету, коштів міського бюджету, грошової та натуральної допомоги від підприємств, організацій, установ, комерційних структур та благодійних фондів і громадських організацій.

2. Основні завдання Програми

2.1.Підвищення якості життя окремих категорій громадян.

2.2.Створення умов для максимально раціонального та економного використання коштів міського бюджету,...

2.3.Надання додаткових соціальних гарантій малозабезпеченим мешканцям міста.

2.4. Координація діяльності органів місцевого самоврядування, профспілок, трудових колективів, громадських організацій та фондів щодо реалізації законодавства про працю та соціальний захист.

Та низка інших питань

3. Основні напрямки реалізації Програми

В цьому розділі дається стислий опис сучасного стану та кількості осіб, що відносяться до мало захищених верст населення. Встановлюються ті, хто найбільше потребує допомоги.

Так в ході аналізованої програми встановлено такі категорії громадян, що належить до мало захищених верст: одинокі, малозабезпечені громадяни міста, ветерани війни, вдови загиблих на фронті, сім’ї загиблих в Афганістані, інваліди по зору, діти –інваліди віком до 18 років, сім’ї, в яких виховуються діти-інваліди, сім’ї, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім’ї, в яких виховується 4 та більше дітей.

Для цих категорій громадян розроблено муніципальну програму “Вдячність”, програму “Муніципальний хліб”, програму безкоштовного гарячого харчування, їм надано пільги із плати за житлово-комунальні послуги (інвалідам по зору І та ІІ груп, сім’ям загиблих в Афганістані), до свят та пам’ятних дат для ветеранів війни та праці організовано проведення обідів та забезпечення безкоштовними продовольчими наборами ветеранів війни.

Відповідні програми розробляються для окремих категорій громадян

У рамках дії муніципальної благодійної програми “Вдячність” окремим категоріям громадян надаються пільгові побутові послуги (ремонт одягу, взуття, телевізорів, холодильників, прання білизни, перукарські послуги, ремонт магнітофонів для озвучування текстів) з оплатою 30% вартості послуг.

Програма “Муніципальний хліб” дає можливість за пільговою ціною, на 30 копійок нижчою від відпускної, придбати щомісячно 14 хлібобулочних виробів ВАТ “Херсонський хлібокомбінат”.

4. Основні заходи щодо реалізації Програми

4.1. Організація державної допомоги малозабезпеченим сім’ям і громадянам у м. Херсоні

Визначаються перелік конкретних дій, розмірів допомоги, терміни виконання та встановлюються відповідальні (як правило виконкоми районних у місті рад, управління соціальної політики)

Наприкінці програми визначається:

Ресурсне забезпечення - д ля выполнения программы необходимы технические средства — компьютер, копировальный аппарат, видеоаппаратура для психолога, оборудование для отделения реабилитации детей-инвалидов.

Очікувані результати - уменьшение числа социально дезадаптированных детей, подростков, молодых женщин; улучшение состояния здоровья детей-инвалидов; ослабление негативных тенденций в социальном положении городской семьи.

9.4. Анализ выполнения федеральной целевой программы «Дети-инвалиды»

Для оцінки якості або ефективності будь-якої програми можна використовувати такі підходи:

Оцінити, чи відбулось покращання ситуації на яку була спрямована програма;

Оцінити вартість приросту соціального капіталу завдяки покращанню ситуації;

Оцінити ступень досягнення цілей;

Оцінити співвідношення результатів та витрат;

Оцінити суб'єктивну думку осіб, що користуються програмою;

Оцінити непрямі соціальні та економічні наслідки програми.

Досягнення заданих цілей не вичерпує переліку можливих результатів програми. Після оцінки цілей та завдань програми стає можливою оцінка того, як програма впливає на їх розв'язання. До основних дій можна віднести: створення певного правового середовища, інформаційної бази, заходи державного регулювання ринку праці, державна допомога певним категоріям населення тощо.

Ключовим етапом дослідження є вибір схеми побудови оцінки, тобто підходу до вияву, кількісного виразу та порівняння програмних результатів. Простіша схема забезпечує співвідношення фактичних даних про програму - строки виконання, розмір коштів, що витрачаються, обсяги отриманих послуг і з запланованими.

Можливе використання і інших методів:

1. Співставлення відповідних показників, що мають бути виміряними в 2-х точках: безпосередньо до початку програми і відразу після її завершення. Використання такої схеми можливе у випадку незначних масштабів програми і короткостроковості, а також стабільності умов.

2. Результати порівнюються з розрахунковими даними про стан програмної області. Зміни, що обумовлені дією програми, оцінюються як різниця між параметрами фактичного стану програмної області і тими показниками, що були б зафіксовані за умови, що програма не була здійснена (прогнозується за даними минулих років). Необхідною умовою є наявність чітко визначеної тенденції у динаміці показників за період, що передує програмі.

3. Відбувається співставлення даних по 2-х сукупностях (географічні регіони, групи населення і т. і.) - тих, що підлягали під дію програми. Ця схема іноді використовується для визначення «позапрограмних чинників».

4. Схема контрольного експерименту. Це схема, що потребує найбільшого використання коштів.

Для оцінки та аналізу дії міських цільових програм також важливою составною частиною є суб'єктивна оцінка діючих програм з боку користувачів або клієнтів. Відповідне проведення соціологічних опитувань клієнтів та потенційних клієнтів програми з метою з'ясування їх думки відносно якості та ефективності тієї допомоги, яка передбачена тією чи іншою програмою. Свідченням неефективності діючої програми у цьому разі можуть бути незадоволеність населення щодо кількості часу, який має витратити людина для того щоб отримати допомогу (територіальна недоступність органів соціального захисту, великі черги), складність процедури отримання (велика кількість документів, що потрібно зібрати, складність отримання довідок), неповагою з боку працівників органів соціального захисту, недостатньою інформацією (відсутність інформації щодо права на отримання допомоги в засобах масової інформації, відсутність можливості отримати консультацію в органах соціального захисту тощо). Нажаль, багато з вище зазначених чинників наявні в процесі реалізації програми, про це свідчать вибіркові опитування, які час-від-часу потрапляють у міські газети, телебачення тощо.

Дата добавления: 2014-01-07