Види економічного аналізу ТА його інформаційне забезпечення

Тема 3

Документи містять у собі як економічну, так і юридичну інформацію, із їхньою допомогою здійснюється передача розпоряджень від розпорядників до виконавців. Крім того, документація виконує контрольно-аналітичні функції.

Документація і інвентаризація

Всі операції і факти виробничо-господарської й фінансової діяльності відображаються у системі рахунків бухгалтерського обліку на підставі даних, що містяться в документах, що підтверджують їхню законність і достовірність. Від достовірності й реальності цих даних залежить якість бухгалтерського обліку.

Первинний обліковий документ – це оформлене у встановленому порядку письмове свідчення про зроблену господарську операцію або встановлений факт господарської діяльності, включаючи розпорядження на її проведення, що додає йому юридичну чинність. Призначення документів полягає в тому, щоб забезпечити цілісне і безперервне відображення господарських операцій і тих змін, що відбуваються в складі активів підприємства, власному капіталі й зобов'язаннях.

Бухгалтерські документи – це основа для здійснення попереднього, поточного і наступного контролю. Крім того, бухгалтерські документи є основою для здійснення внутрішнього й зовнішнього аналізу.

Для всіх підприємств (крім банків) установлений єдиний порядок створення, прийняття, відображення, збереження облікових документів. Правову основу облікової документації складають:

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 р.;

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. – Наказ МФУ № 88 від 24.05.1995 р.

Перелік типових документів, що утворюються в діяльності підприємств, з вказівкою термінів їх збереження. Наказ Головного архівного управління КМУ № 41 від 20.07.1998 р.

Для з'ясування відмінних рис і порядку використання документів вони підрозділяються на окремі види за принципом однорідності.

Види документів по ряду ознак:

1. За призначенням:

- організаційно – розпорядливі;

- виправдувальні;

- бухгалтерського оформлення;

- комбіновані.

Організаційно–розпорядливі документи (наприклад: доручення на одержання матеріальних цінностей, грошовий чек на одержання грошей з банку, оголошення на внесок готівкою, накази та інші) дають право, але не підтверджують здійснення факту господарської діяльності і не служать підставою для облікових записів.

Виправдувальні документи (наприклад: накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні акти на надходження матеріальних цінностей, касові ордери, виписки банку тощо) підтверджують здійснення господарської операції, а для матеріально-відповідальних осіб, вважаються виправданням у витрачанні або одержанні цінностей.

Документи бухгалтерського оформлення складаються на підставі розпорядливих або виправдувальних документів для систематизації облікових записів і визначення кореспонденції між рахунками. Можуть мати самостійне значення (розрахунки на підставі нормативних документів) або бути додатком до розпорядливих і виправдувальних документів (наприклад: акт результатів інвентаризації, довідки, розрахунки тощо).

Комбіновані документи поєднують у собі різні види: розпорядливо-виправдувальні (розрахунково-платіжна відомість, платіжна відомість); виправдувальні й бухгалтерські оформлення (авансовий звіт, прибутковий касовий ордер); розпорядливі, виправдувальні і бухгалтерські оформлення (видатковий касовий ордер).

2. За місцем складання:

- внутрішні (наприклад: касові ордери, акти);

- зовнішні (наприклад: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, лікарняні листи і т.д.).

3. За ступенем узагальнення облікових даних: первинні й зведені.

Первинні документи оформляють саму операцію і ті зміни, що вона викликала, складають їх у момент здійснення операції (наприклад: приймальні акти, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, касові ордери).

Зведені – узагальнюють дані первинних документів (наприклад: матеріальний звіт, товарний звіт, звіт касира, авансовий звіт, виписка банку).

4. За ступенем охоплення фактів господарської діяльності: разові і накопичувальні.

Разові документи служать для оформлення однієї операції або факту господарської діяльності (наприклад: касові ордери, накладна). Накопичувальні документи застосовуються для оформлення декількох однорідних операцій або таких, що періодично повторюються протягом певного періоду часу (наприклад: лімітно-забірна карта, накопичувальні робочий наряд).

5. За характером операцій, що враховуються:

- касові (наприклад: прибуткові й видаткові касові ордери) - містять дані про рух готівки в касі;

- банківські (наприклад: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви) - використовуються для здійснення безготівкових розрахунків;

- матеріальні (наприклад: накладна, товарно-транспортна накладна, специфікація) - містять зведення про рух ТМЦ у натурально - вартісному вимірюванні;

- документи з оплати праці (наприклад: табель використання робочого часу, особовий рахунок, розрахунково-платіжна відомість);

- документи з інвентаризації (наприклад: наказ, інвентаризаційний опис, акт інвентаризації наявності грошових коштів, порівнювальна відомість);

- документи за рухом основних коштів (наприклад: акт прийому-передачі, акт ліквідації основних засобів).

6. За кількістю облікових позицій: однорядкові й багаторядкові.

7. За технікою формування: паперові носії інформації й носії інформації, що читаються засобами автоматизації.

Усі документи для додання їм юридичної чинності й доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, без яких вони вважаються недійсними. До обов'язкових реквізитів у відповідності до статті 9.3. Закону України № 996 від 16.07.1999 р. відносяться:

- найменування документу й код типової форми;

- найменування підприємства, від імені якого складено документ;

- дата й місце складання;

- зміст операції або факту господарсько-фінансової діяльності, одиниця її виміру, вартісна й кількісна оцінка;

- посада, прізвища й підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції.

У залежності від характеру операцій можуть бути включені додаткові реквізити: номер документу (для бланків строгої звітності), ідентифікаційний код підприємства, відмітки третіх осіб, печатка й інші.

Сукупність реквізитів документу визначає його форму. Відповідно до ст. 9.1. Закону України № 996 від 16.07.1999 р. первинні документи повинні бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її завершення. До обліку приймаються тільки правильно оформлені документи, складені відповідно до форми, прийнятої для даної категорії документів, і в яких заповнені всі реквізити, що забезпечують їм юридичну чинність.

Статтею 9.8. вищеназваного Закону України визначено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, за вірогідність даних, приведених у них, передачу їх у встановлений час для відображення в бухгалтерському обліку, несуть особи, що їх склали й підписали.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками бухгалтерської служби за формою й змістом, наявності в документах обов'язкових реквізитів. Забороняється приймати до виконання документи, що суперечать законодавчим і нормативним актам і неправильно оформлені. У результаті аналізу змісту даних бухгалтерських документів виконуються три основних бухгалтерських дії: вартісна оцінка, ідентифікація в часі й класифікація в номенклатурі плану рахунків (проставлення кореспондуючих рахунків). Зазначені дії це і є бухгалтерська обробка документів.

Дані документів, що відображають бухгалтерські операції, після їхньої перевірки з точки зору законності, доцільності, правильності арифметичних підрахунків і прийняття до обліку відбивають у регістрах бухгалтерського обліку.

Документи на підприємстві проходять певний шлях від моменту їхнього створення до здачі на збереження в архів. Основні стадії документообігу:

- створення документу (виписка, оформлення, підпис матеріально відповідальних осіб і інших оперативних працівників);

- прийом і перевірка документу бухгалтером з формальної сторони, власне, кажучи, правильності цін, таксування;

- облікова обробка – проставлення кодів рахунків, що кореспондують, угруповання документів за однорідністю господарських операцій, підрахунок сум по них;

- запис даних документа в облікові регістри (ручним або машинним способом);

- звіряння і ув'язку записів в документах і облікових регістрах;

- передача на збереження.

Рух документів регламентується графіком документообігу. За організацію документообігу відповідальність несе головний бухгалтер. Складаючи його, головний бухгалтер зобов'язаний визначити перелік і найменування документів, необхідних на конкретному підприємстві, номер їхньої типової форми, кількість екземплярів виписки, призначити виконавців і терміни виконання по кожній стадії документообігу.

Інвентаризація – один з елементів методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого здійснюється перевірка фактичного стану й наявності запасів, необоротних активів, капітальних вкладень, незавершеного капітального будівництва, коштів, інших матеріальних цінностей, активів і зобов'язань підприємства. Інвентаризація має інформаційне й контрольне значення.

Значення інвентаризації виявляється в наступному:

- спосіб виявлення фактичної наявності і стану активів, завдяки котрому забезпечується достовірність облікових даних, виявлення інформації про факти, що не знайшли відображення в обліку (псування, природний збиток, пересортиця і т.п.);

- спосіб контролю забезпечення збереження засобів, перевірки умов їхнього збереження і роботою матеріально-відповідальних осіб;

Метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна, що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження з даними бухгалтерських записів.

Для всіх підприємств, незалежно від виду діяльності і форми власності, встановлений єдиний порядок проведення інвентаризацій і регламентований відповідними нормативними документами. Основними документами, що здійснюють правове регулювання інвентаризації, є:

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р.;

Наказ МФУ "Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів, документів і розрахунків" № 69 від 11.08.1994 р. у редакції від 05.12.1997 р. № 268.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону № 996-XIV від 16.07.1999 р. об'єкти й періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства. Перелік таких випадків приведений у п. 12 Порядку № 419. Серед них:

- планові, у встановлені|установлені| терміни;

- у період підготовки до складання річної фінансової звітності;

- зміна матеріально відповідальних осіб або керівництва підприємства;

- установлення фактів розкрадання, псування цінностей;

- розпорядження судово-слідчих органів;

- приватизація, реорганізація або ліквідація підприємства;

- переоцінка матеріальних активів понад 1/3 |установлені| об'єми;

- стихійне лихо.

Спектр завдань інвентаризації різноплановий і залежить від: випадку, внаслідок чого вона здійснюється; об’єкту інвентаризації; наявності виявлених тих або інших недоліків за її результатами.

Інвентаризації проводять комісії, що визначають попередній результат, а остаточний результат виводить бухгалтер.

Документами по інвентаризації є:

- наказ керівника про проведення інвентаризації;

- інвентаризаційний опис, в якому фіксується фактична наявність засобів на дату проведення інвентаризації;

- акт інвентаризації наявності грошових коштів;

- порівнювальна відомість, у якій фактичні дані зіставляються з обліковими, і визначається результат інвентаризації.

При інвентаризації можуть бути виявлені надлишки або нестачі. Надлишки викликають збільшення самих ТМЦ і збільшення доходів підприємства, тобто вони прибуткуються. Нестачі навпаки викликають зменшення ТМЦ і коштів, тому вони повинні бути списані.

Нестачі ТМЦ списуються за рішенням керівника підприємства і можуть бути віднесені:

1) на витрати діяльності, якщо нестача в межах норм;

2) за рахунок винних осіб, якщо нестача понад норми природного збитку або псування;

3) на інші операційні витрати, якщо винні не встановлені або в стягненні сум втрат і нестач відмовлено судом.

У документах, у яких оформляється списання нестач, відзначаються заходи щодо попередження таких нестач і втрат.

Кожне підприємство зобов'язане керуватися цими документами в частині термінів, порядку проведення інвентаризації й виведення її результатів.

Питання:

1. Види економічного аналізу.

2. Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

3. Організаці економічного аналізу.

Дата добавления: 2014-01-07