Жуйні періоди, їхній механізм і значення

Шлункове травлення в молодняка у молочний та перехідний періоди

У новонароджених жуйних рубець не функціонує. Бродильні процеси в ньому починаються через кілька тижнів. У цей період молоко прямо зі стравоходу стравохідним жолобом переходить у сичуг, обминаючи рубець. У телят і ягнят при ссанні валики стравохідного жолоба скорочуються, відбувається їхнє змикання й утворюється суцільна трубка, яка являється продовженням стравоходу. Змикання збігається з актом ковтання і є як би продовженням перистальтики стравоходу. Рецептори, подразнення яких викликає змикання стравохідного жолоба, знаходяться в слизовій оболонці язика, глотки і губів. При повільному випоюванні молока жолоб стуляється нормально і проковтнуте молоко направляється в сичуг, де і переварюється. При такому випоюванні молоко достатньо змішується зі слиною й у результаті в сичугу утворюється пухкий згусток, який легко перетравлюється. При швидкому випоюванні з відра в результаті великих ковтків, що робить теля, стравохідний жолоб змикається не повністю і молоко частково потрапляє в рубець, де може затримуватися і загнивати (рубець до цього часу ще не пристосований до евакуації вмісту). Крім того, при швидкому випоюванні молоко не встигає в достатній мірі змішатися зі слиною, тому в сичугу утворюються щільні, тверді згустки, що погано піддаються перетравленню і спроможні закупорювати сичуг.

Передшлунки в жуйних розвиваються в залежності від якості і кількості вживаного грубого корму. Чим краще розвиті передшлунки, тим продуктивніше тварина. Тому необхідно раннє привчання їх до сіна, трави, силосу і коренебульбоплодів (до сіна – з 10-денного віку). Одночасно з розвитком передшлунків змінюється діяльність і інших травних органів і процесів.

В міру росту тварини стравохідний жолоб відстає в розвитку від передшлунків, валики його грубіють, змикання відбувається не цілком, тому грубий корм потрапляє з нього в сітку і рубець. Але в зв'язку з тим, що цілком він не зникає, рідини ним можуть проходити в сичуг. В сичугу перетравлювання рослинних білків починається тільки з 18-денного віку.

Для жуйних характерне повторне пережовування корму, завдяки чому в діяльності їхнього травного тракту спостерігається так звані жуйні періоди.

Після поспішного поїдання, погано пережований корм проковтується і заповнює рубець і сітку. Через якийсь час він відригається в ротову порожнину, знову пережовується, змішується зі слиною і вдруге проковтується.

Все це разом становить жуйний період, який складається з відригування прийнятого корму, пережовування і проковтування.

У телят настання жуйного періоду пов'язано з прийомом грубого корму. З'являється він у них приблизно на третьому тижні життя. При ранньому привчанні телят до грубих кормів він може початися вже на 10 – 15-й день життя. Настання його можна також прискорити, якщо згодовувати телятам шматки жуйки, які відригнути коровою, тобто заселяти передшлунки мікроорганізмами, які є в цій жуйці. Тоді жуйний період з'являється на 8 – 10-й день.

Жуйні періоди з'являються незабаром після закінчення прийому корму - в овець через 20 – 45 хв, у великої рогатої худоби – через 30 – 70 хв. У корів і овець, при звичайній годівлі, один жуйний період триває 40 – 50 хв (20 – 30 хв). Потім наступає пауза. Усього за добу буває 6 – 8 жуйних періодів, протягом яких корови пережовують від 50 – 60 до 100 кг вмісту рубця. Тварини пережовують корм в основному вночі, вдень жуйні періоди менш регулярні. Прискорюють настання жуйного періоду: стан повного спокою, лежаче положення тварини, перебування в тіні і на водопої. Перебування на сонці, пожвавлення руху тварини затримує настання жуйного періоду.

Для нормального функціонування рубця в ньому повинна знаходитися велика кількість рідини. Цим пояснюється значний рівень секреції слини в жуйних. Вівці виділяють від 6 до 10 л, а велика рогата худоба – 50 – 200 л слини за добу. В основному це забезпечується безупинною секрецією привушних слинних залоз. Така велика кількість слини, крім того, необхідна для нейтралізації шлункового вмісту і підтримання лужної реакції середовища рубця (рН змішаної слини – 8,0 – 9,0).

Відригування виникає в результаті подразнення грубими частками їжі механорецепторів слизової оболонки сітки, переддвер'я рубця і стравохідного жолоба.

Послідовність подій наступна:

1. Додаткове скорочення сітки і стравохідного жолоба.

1.1. Розвивається тиск у 14 – 20 мм рт. ст.

1.2. З сітки виштовхується грубий вміст.

2. Дихання зупиняється і тварина намагається зробити вдих при закритій гортані, тиск у грудній порожнині знижується на 40 – 60 мм рт. ст., стравохід розширюється і вміст рубця порціями 100 – 120 г надходить до нього.

3. Тварина робить вдих, вміст, що надійшов у стравохід, антиперистальтичними рухами останнього подається в ротову порожнину.

4. Рідка маса знову проковтується, а груба пережовується. При пережовуванні кожної порції жуйки велика рогата худоба здійснює 40 – 60, а вівця – 50 – 60 і більш жувальних рухів. Повторно пережована порція корма проковтується і знову перемішується з вмістом сітки і рубця.

Механічні процеси після проковтування пережованого корму пов'язані з подальшим його перемыщенням у сичуг. Мілко здрібнена харчова маса має більш високу питому масу, ніж інший вміст рубця. При розслабленні рубцевих мішків відбувається осадження її у вентральний рубцевий мішок, переддвер'я рубця і сітку.

Далі вона переходить порціями через сітку в книжку. Під час першого неповного скорочення сітки вхід у книжку з сітки залишається закритим. При кожному повному скороченні сітки маса, що зібралася на сотоподібної слизовій оболонці, видавлюється в книжку (у великої рогатої худоби порціями у 80 – 120 г).

На переміщення впливають грубі частки корму, які перекривають вхід у книжку. У відділи, що лежать нижче, проходять частки розміром менше 2 – 4 мм.

Жуйка – це рефлекторний акт, що регулюється центральною нервовою системою і підлягає впливу багатьох ендогенних і екзогенних факторів. До екзогенних факторів поряд з умовами зовнішнього середовища (умови утримання, добовий ритм і доїння) відносяться також тип годівлі і склад корму. У значенні ендогенних факторів можна назвати насамперед механічне і хімічне подразнення стравоходу, кардіальної частини, стінки рубця і рубцевих тяжів, що значною мірою викликаються компонентами корму і вмісту передшлунків. Особливо сильна стимулююча дія на інтенсивність жуйки робить грубоволокнистий вміст рубця. Механо- і хеморецептори, які розташовані в області передшлунків, являють собою закінчення нерва, від яких аферентні збудження надходять спочатку в ядро блукаючого нерва, що знаходиться в довгастому мозку і центр жуйки, розташований там же. Цей головний центр регуляції процесів жуйки підпорядкований вищестоящим центрам у гіпоталамусі і корі великих півкуль.

Зі сказаного виходить, що жуйка тісно пов'язана з моторикою передшлунків.

Дата добавления: 2014-01-07