Переклад на теренах Київської Русі

План.

Лекція №3. Історичні аспекти перекладознавства. Історія вітчизняного перекладу.

1. Переклад на теренах Київської Русі.
2. Переклад в Росії.
3. Переклад на Україні у ХІХ столітті.
4. Переклад на Україні у ХХ столітті.

Перекладацька діяльність в Росії має багату історію, початок якої було покладено іще у часи Київської Русі, що підтримувала тісні торгівельні, політичні та культурні зв’язки і з Візантією, зі слов’янськими країнами, Німеччиною, Францією, і з країнами Сходу. Звідси і часті стикання з іноземними мовами (старослов’янською, середньогрецькою, скандінавськими, німецькою, латинською, арабською та іншими), і перший досвід у словниковій справі, що отримали подальший розвиток у середні віки. Вже у ІХ столітті на Русі у достатньо зрілій формі одночасно виникли писемність, література і переклад. У 864 році грецькі ченці Кирило та Мефодій були відправлені імператором Візантії для розповсюдження християнства серед слов’янських народів. Вони почали свою діяльність зі створення алфавіту (що і досі має назву кирилиця), за допомогою якого переклади з грецької на староцерковнослов’янську мову декілька релігійних текстів. Серед перших перекладів були Новий Заповіт та Псалтир. Після того, як у 988 році відбулося Хрещення Русі, з’явилося багато перекладів, що мали ознайомити людей з філософськими та етичними доктринами нової релігії та церковними звичаями.

У той час як переклади релігійних текстів були зазвичай буквальними, з’явилася також і низка перекладів іншого характеру, що вже не так по-рабськи копіювали оригінал. Це такі книги, як «Житиє Андрея Юродивого», «Пчела», «Космографія», «Фізіолог» та інші.

Ім’я перекладача у цей ранній період ніколи не зазначалося, та не можна було визначити, чи зроблено переклад у самій країні чи за її межами.

Підчас важких часів Монгольського ярма (1228-1480 рр.) переклади продовжували відігравати важливу роль у культурному житті країни. Були перекладені інші частини Біблії, а багато попередніх перекладів було виправлено чи виконано понову. Разом із релігійними текстами, з’являлося все більше нерелігійних перекладів, наприклад: «Индийское царство», «Троянская война» та інші. Більшість перекладів виконувалося з грецької мови, деякі перекладачі, очевидно, використовували латинські та давньоєврейські джерела.

У цей час відбувалося поступове формування російської мови на основі старослов’янської (церковнослов’янської) мови. Однак релігійні тексти продовжували перекладатися церковнослов’янською мовою, яка стала використовуватися виключно для церковних богослужінь. У той же час контакти з іншими країнами викликали необхідність у політичних та ділових перекладах, де все частіше використовувалася російська мова, що формувалася.

У XVI ст. Москва остаточно перетворилася на політичний, а також перекладознавчий центр Росії. Переклади вже не були анонімними. А роль перекладачів у розвитку мови та культури отримала суспільне визнання. У справі розвитку та вдосконалення перекладів із середньогрецької мови (та випраленні існуючих перекладів) зіграв у XVI ст. Максим Грек, різносторонньо освічений грецький чернець. У 1515 році московський Великий князь Василій ІІІ звернувся із проханням надіслати до Москви будь-якого вченого перекладача із грецького монастиря. Такий перекладач прибув до Москви у 1516 році у складі грецького посольства, він був відомий під іменем Максима Грека. Протягом свого життя Максим Грек займався перекладами в основному релігійних, а також нерелігійних книг, вносив зміни до існуючих перекладів та супроводжував їх коментарями. Спочатку він не знав ані російської, ані старослов’янської мов, та його переклади здійснювалися у два етапи: спочатку він перекладав з грецької на латинь, а потім його помічники перекладали з латині на старослов’янську мову. Виправляючи старі переклади, він нерідко порушував сталі традиції, за що був звинувачений у єресі та блюзнірстві. Максим Грек був плодовитим письменником, педагогом та філософом. В його творах можна знайти багато нотаток про мистецтво перекладу – це були перші міркування про переклад у Росії. Максим Грек наполягав на необхідності ретельно аналізувати оригінал, для того, щоб виявити всі нюанси його змісту. А для цього перекладач повинен не тільки знати мову, але й мати широкі філологічні знання та виконувати підготовчу роботу.

Максим Грек –

Перший професійний російський перекладач Преподобний Максим Грек увійшов у російську історію, перш за все, як видатний письменник і публіцист, а також як великий діяч і святий.

Його ім¢ я у звичайному житті – Михайло Триволист. Народився він близько 1470 року в місті Арті і належав до видатного візантійського роду. У 1480 році Михайло опиняється на острові Корфу (Керкира), що належав Венеції. Тут він отримує класичну освіту. Пізніше їде до Італії, щоб продовжити освіту. Після падіння Візантійської імперії, Італія стала центром грецької освіченості, тут знайшли притулок тисячі греків.

В Італії Михайло провів десять років. Спочатку він оселився у Флоренції, що у той час була «другими Афінами».

За висловом Г. Флоровського, Максим Грек “не був гуманістом у західному розумінні цього слова, але його можна назвати візантійським гуманістом”. Він негативно ставився до Аристотеля, відкидав західну схоластику і латинство. Перебування в Італії зумовило найвищий рівень Максима Грека як вченого – енциклопедиста.

Після того, як Михайло два роки провів у католицькому монастирі, він круто змінює своє життя. Ще від Іоанна Ласкариса він чув про книжкові багатства афонських монастирів. У 1504 році він лишає Італію і їде до Греції, на Афон (Святу гору). На Афоні створюються і перші власні твори інока Максима. Беспосереднім його послушанням стає збір коштів для афонських монастирів. Задля цього преподобний мандрує містами та селищами Греції.

Так минає близько десяти років, після чого життя преподобного знову різко змінюється. У 1515 році великий князь Московський Василь III відправив на Афон послів з проханням прислати йому видатного перекладача книг. Спочатку мова йшла про старця Савву, але той вже був дуже старий, тож іноки Афону вирішили послати замість нього Максима, який також був «видатний у Божому Писанні та придатний до тлумачення та перекладу усіляких книг». Максим отримує грамоту від константинопольського патріарха до митрополита Московського Варлаама і, разом з двома іншими Афонськими монахами, Неофітом та Лаврентієм, їде спочатку в Канфу (зараз Феодосію) у Криму, а звідти – на Русь. 4 березня 1518 року Максим разом зі своїми супутниками приїхав до Москви, де був щиро прийнятий Василем III. Афонським гостям призначили для перебування Чудів монастир у Кремлі. Першою книгою, яку йому запропонували перекладати, став Тлумачний Псалтир.

Преподобний опинився у важкій ситуації. Справа в тому, що він у той час ще не знав словенської мови. Йому в помічники було призначено Дмитра Герасимова і Василя Ігнатова, які були перекладачами латинської та німецької мов у Польському приказі. Переклад здійснювався так: Максим перекладав з грецької на латину, а його помічники – вже на російську мову. Зі слів перекладачів тексти записували писарі – інок Троїце – Сергіева монастиря Сілуан та відомий книгописьменник того часу Михайло Медоварцев. Роботу було закінчено через рік та п¢ять місяців. Переклад було відправлено на розгляд митрополиту Варлааму, який відзначив його дуже високо. Великий князь щедро обдарував Максима та доручив йому новий переклад, у цей раз тлумачення Діянь Апостольських. Максим Грек залишився на Русі за наполяганням руських князів. Тут він як і раніше займався перекладацькою діяльністю. Незабаром Максим вивчив російську мову. Серед його перекладів перше місце займають книги (Священного) Святого письма, їхнє тлумачення, твори Отців церкви. Максим займався і виправленням перекладів, що вже існували. У російських книгах він знайшов численну кількість помилок і навіть нісенітниць, які рішуче виправляв. Максимові належать також численні оригінальні твори, які він писав з різних приводів. Максим став першим на Русі дійсно енциклопедично освіченим вченим.

У 1525 році Максима було притягнуто до суду церкви – вже за звинуваченням у єресі. Головним обвинувачувачем на суді був митрополит Даніїл. У провину преподобному були поставлені «еретицькі» (а насправді лише не зовсім вдалі або помилкові) висловлювання, які опинилися в його перекладах через недостатнє знання слов’янської та російської мов. За вироком суду преподобний був засланий до Йосипо-Волокамського монастиря. Шість років провів преподобний у тісній, вогкій та зачаділій келії, де він терпів муки від диму, голоду та холоду.

Лише пізніше, у 1551 році преподобний Максим був визволений за наказом царя Івана Грозного та переведений з Твері до Троїце-Сергієвого монастиря. У 1553 році Троїцю відвідав цар Іван Грозний, що прямував на богомілля у Кирилів монастир. До цього часу ставлення до Максима в оточенні царя діаметрально змінилося; вченого афонця знову оточили пошана і повага. Цар мав бесіду із Максимом Греком. Преподобний Максим помер у 1556. Тіло святого було поховано у північно-західної стіні Свято-Духовського храму Троіце-Сергієвої лаври.

У 1591 році за благословінням патріарха Іова мощі преподобного були освідчені і знайдені нетлінними (цілими). У день відкриття мощів біля труни святого зцілилися шістнадцять людей. У 1988 році на Помісному соборі Руської Православної Церкви, присвяченому ювілею тисячоліття Хрещення Русі. Максим Грек названий святим. Пам¢ ять його святкується 21 січня (3 лютого).

Заслуга М. Грека у перекладознавстві полягає в тому, що він перший показав вагомість граматичної будови мов, що перекладаються і фактично утворив граматичну школу

Дата добавления: 2014-01-07