Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

Ключові поняття

Агреговані показники. Головна суперечність суспільного розвитку. Домашні господарства. Екзогенні змінні. Ендогенні змінні. Економічні ресурси. Змішана економіка. Командно-адміністративна економіка. Крива виробничих можливостей. Макроекономіка. Мегаекономіка. Мікроекономіка. Моделі. Закриті, відкриті, статичні, динамічні моделі. Нормативна функція макроекономіки. Перехідна економіка. Позитивна функція макроекономіки. Предмет макроекономіки. Ринкова економіка. Функції макроекономіки.

Контрольні запитання та завдання для самопідготовки

1. Які історичні особливості Ви виділяєте в поглядах відомих вчених на макроекономічні проблеми минулого?

2. Сформулюйте головну суперечність суспільного економічного розвитку.

3. Які висновки можна зробити з випуклого і спадного характеру кривої виробничих можливостей?

4. Які основні макроекономічні цілі Ви знаєте? У чому проявляється їх суперечлива єдність?

5. Дайте визначення економічної системи.

6. Охарактеризуйте особливості основних економічних систем. Які особливості має змішана економічна система?

7. Охарактеризуйте деякі національні особливості змішаної економіки.

8. Наведіть приклади позитивної і нормативної макроекономіки.

9. Охарактеризуйте основні методи макроекономічного аналізу.

10. У чому виявляється сучасна економічна політика держави?

ПЛАН

1. Система національних рахунків (СНР) як нормативна база макроекономічного рахівництва.

2. Методика розрахунку макроекономічних показників у СНР.

3. Показники динаміки ВВП. Номінальний і реальний ВВП.

4. Інші показники макроекономічних вимірювань.

2.1. Макроекономіка вивчає процеси в їхній безперервній динаміці, тобто розглядає кругооборот ресурсів (факторів), кінцевих товарів і доходів.

Визначають систему оціночних показників, що історично поєднувалися в дві основні системи:

1) система балансу народного господарства (СБНГ);

2) система національних рахунків (СНР).

СБНГ домінувала в економіці СРСР до кінця 80-х років XX ст. Її основні риси:

- сукупність показників згрупована балансовим методом по матеріальному, фінансовому і трудовому критеріях;

- головний показник СБНГ – сукупний суспільний продукт (ССП), або валовий випуск, як сума зроблених за рік матеріальних благ і послуг, тобто не враховувалися послуги нематеріального характеру;

- ССП включав так званий повторний рахунок, тобто неодноразово враховувалися сировина, матеріали та інші проміжні продукти.

СНР уперше була розроблена статичною комісією при ООН у 1953р. Її основні риси такі:

- в основі розрахунків лежить економічний кругооборот ресурсів, товарів, доходів;

- у залік йдуть всі економічні операції з виробництва всіх товарів і послуг, що приносять дохід;

- виключається повторний рахунок, складаються нові, або додані, вартості;

- використовується система консолідованих рахунків;

- застосовується принцип подвійного запису: та сама операція враховується двічі - за видатковою і дохідною складовими.

Суб'єктами СНР є інституціональні одиниці, тобто економічні агенти, які володіють активами, товарами, мають економічні зобов'язання (по договорах) і від свого імені здійснюють угоди з іншими одиницями.

Виділяють п'ять основних груп інституціональних одиниць:

1) домогосподарства;

2) не фінансові підприємницькі суб'єкти;

3) фінансові установи;

4) державні установи;

5) неприбуткові інститути, засновані на добровільній участі фізичних осіб.

У СНР виділяють наступні групи рахунків:

- поточні;

- накопичувальні;

- балансові, тобто на початок і кінець періоду.

Поточні рахунки:

1) виробництва;

2) створення і розміщення доходів (податки, відсотки, дивіденди, рента, зарплата);

3) розподілу доходів (податки на дохід і майно);

4) використання доходів, тобто споживання, заощадження, нагромадження і т.д.

Накопичувальні рахунки:

1) операцій з капіталом;

2) фінансових операцій;

3) інших змін в активах;

4) переоцінений рахунок.

Балансові рахунки:

1) початковий (вихідний);

2) проміжний;

3) кінцевий.

Інституціональні одиниці підрозділяються на резидентів і нерезидентів.

Резиденти – це суб'єкти, які постійно діють на території країни, або діючі за рубежем на базі національного законодавства.

Нерезиденти – це суб'єкти, які діють за межами країни або на її території, на основі законодавства інших держав.

2.2. Головний показник СНР – валовий внутрішній продукт (ВВП (GDР)), тобто сукупність кінцевих товарів і послуг, створених протягом визначеного періоду на території країни її резидентами та нерезидентами.

ВВП може бути розрахований трьома методами:

1) виробничим;

2) видатковим;

3) дохідним.

За виробничим методом, складаються всі додані вартості, що створені резидентами в країні:

ВВП = ВВ – МВ + НП – С, (2.1)

де ВВ – валовий випуск;

МВ – матеріальні витрати (повторний рахунок);

НП – непрямі (продуктові) податки;

С – субсидії.

За видатковим методом, розрахунок йде шляхом складання чотирьох величин:

ВВП = С+I_g+ G+X_n, (2.2)

де С – споживчі витрати домогосподарств;

I_g– валові внутрішні приватні інвестиції;

G – державні витрати;

X_n – чистий експорт.

Валові внутрішні приватні інвестиції I_g:

I_g = I_n + A, (2.3)

де I_n – чисті внутрішні приватні інвестиції;

А – амортизація.

Співвідношення I_gі Aєіндикатором стану економіки, зокрема:

1)якщо I_g > А, то в економіці підйом, що забезпечує залучення нових інвестицій;

2)якщо I_g = А, те в економіці застій (стагнація), при якому інвестиції направляються тільки на відшкодування зносу діючого основного капіталу;

3)якщо I_g < А, те в економіці спад, причому інвестицій недостатньо навіть для підтримки стану існуючих фондів.

Чистий експорт X_n:

X_n = Еx – Im, (2.4)

де Еx – національний експорт;

Im – імпорт на територію країни.

За дохідним методом, процедура розрахунку здійснюється шляхом підсумовування всіх дохідних складових:

ВВП = А+ T_p+ W+ r+R+PR_g, (2.5)

де А – амортизація основного капіталу;

Tp – непрямі (продуктові) податки на бізнес;

W – зарплата найманих робітників;

R – рента та інші доходи від власності;

r – відсотки;

PR_g – валовий прибуток, що включає податок на прибуток, дивіденди і чистий прибуток.

Розглянемо похідні показники на підставі ВВП.

Чистий внутрішній продукт ЧВП (NDP) = ВВП – А. (2.6)

Валовий національний дохід ВНД (GNI) =ВВП + ЧФД, (2.7)

де ЧФД – чистий факторний дохід країни, тобто різниця дохідів резидентів, які використовують економічні фактори за кордоном, і доходів нерезидентів, які використовують національні фактори даної країни.

Валовий національний наявний дохід ВННД (GNDI) = ВНД + ЧТ, (2.8)

де ЧТ – чисті трансферти, тобто різниця між трансфертами, переданими нерезидентами даної країни її резидентам, і трансфертами, переданими резидентами нерезидентам.

Трансферти – це суми, які одержані від перерозподілу результатів виробничої діяльності (пенсії, допомога та інші соціальні платежі).

Особисті доходи ОД (PI) = ВННД – ПП – ЧП + НТ, (2.9)

де ПП – податок на прибуток;

ЧП – чистий прибуток;

НТ– національні (внутрішні) трансферти.

Дохід кінцевого використання ДКВ (DI) = ОД – індивідуальні податки й збори. (2.10)

До 1993 року основним показником СНР був валовий національний продукт – ВНП (GNP), тобто сума кінцевих товарів, зроблених за визначений період національними економічними суб'єктами незалежно від місця діяльності.

Розглянемо похідні показники на базі ВНП.

Чистий національний продукт ЧНП (NNP) = ВНП – А. (2.11)

Національний дохід НД (NI) = ЧНП - НП = ЗП + Р + В + ВП. (2.12)

Особистий дохід ОД (PI) = НД – ПП – ЧП + НТ. (2.13)

Особистий дохід після сплати податків ОДПСП (DI)= ОД- індивідуальні податки й збори. (2.14)

2.3. Фактор часу дозволяє розрахувати величини абсолютного приросту, а також темпів зростання і приросту ВВП.

Абсолютний приріст ВВП, тобто DВВП, розраховують за формулою

DВВП = ВВП_t – ВВП_t-1, (2.15)

де ВВП_t – продукція поточного періоду t;

ВВП_t-1 – продукція попереднього періоду t-1.

Розрахунок Т_з, тобто темпу зростання ВВП, спирається на формулу:

Т_з = (2.16)

Якщо Т_з > 100%, тоді маємо збільшення ВВП. При Т_з < 100% ВВП зменшується.

Темп приросту Т_пр визначаємо так:

Т_пр = Т_з – 100% = . (2.17)

Ціновий фактор дозволяє ввести наступні категорії:

1) номінальний ВВП;

2) реальний ВВП.

Номінальний ВВП_н – обсяг продукції в поточних (діючих) цінах.

Реальний ВВП_р – обсяг продукції в базисних, тобто незмінних (фіксованих) цінах. Відношення номінального ВВП до реального називається дефлятором І, або сукупним індексом національних цін:

I = ВВП_н / ВВП_р. (2.18)

Між сукупних національних індексів виділяють:

- ІСЦ (індекс споживчих цін, включаючи тарифи на послуги населенню);

- ІПЦ (індекс промислових цін товарів).

Для сполучення двох індексів використовують таку формулу:

І (дефлятор) = Ч · ІСЦ + (1-Ч) · ІПЦ, (2.19)

де Ч – частка споживчих цін у сумі всіх цінових параметрів.

За експертними оцінками, величина Чскладає в Україні 0,6-0,7.

ІСЦ розраховують за допомогою індексу Ласпейреса, тобто за формулою

І_L = , (2.20)

де Pі P– ціни і-го блага, відповідно, в базисному (0) і поточному (1) періодах;

Q– кількість благ у базисному періоді.

Дефлятор національних цін спирається на індекс Пааше:

І_р = , (2.21)

де Pі P– ціни і-го блага відповідно в базисному (0) і поточному (1) періодах;

Q– кількість благ у поточному періоді.

Індекс Фішера усереднює значення індексів Ласпейреса і Пааше:

І_F = . (2.22)

Дефлювання – процедура використання індексу цін при їхньому збільшенні (при інфляції), тобто при I > 1.

Інфлювання – процедура використання дефлятора при зниженні цін (при дефляції), тобто при I < 1.

2.4. ВВП є сукупним показником і не враховує:

- перепадів у виробництві різних галузей і територій (середня величина);

- екологічних втрат у виробничій діяльності;

- якісних характеристик окремих товарі

- змін у використанні вільного часу;

- обсягів тіньового виробництва (бізнесу);

У зв'язку із зазначеними недоліками з початку 70–х років ХХ ст. використовується умовний розрахунковий показник ЧЕД (чистого економічного добробуту):

ЧЕД (NEW) = ВВП – Е + ВЧ + ТБ + ЯХ, (2.23)

де Е – екологічні втрати;

ВЧ – грошовий еквівалент зростання вільного часу;

ТБ – доходи від тіньового бізнесу;

ЯХ – грошовий еквівалент зростання якісних характеристик товару.

Крім того, великого поширення набули розрахунки індексів (рейтингів) різних країн за методиками впливових міжнародних організацій. Зазначені індекси спираються на відомі міжнародні індикатори, кожний з яких представлений в інтервалі від 0 (найгірший) до 1 (найкращий). Такий підхід дозволяє розрахувати кожний з індексів у вигляді усередненої суми складових з відповідними ваговими коефіцієнтами. Визначимо найбільш відомі:

1. Індекс глобальної конкурентоспроможності, розроблений Всесвітнім економічним форумом у Давосі, що включає індикатори технологічного розвитку, громадських інститутів, макроекономічного середовища. Усі індикатори розраховуються на підставі понад 40 наборів даних про стан інноваційного розвитку країни, міжнародного трансферу технологій, розвитку інформаційних і телекомунікаційних мереж, рівні витрат на НДДКР, іноземного інвестування, незалежності бізнесу від уряду, корупції та ін.

2. Індекс економічної свободи, розроблений інтелектуальним центром Heritage Foundation і враховуючий індикатори торговельної політики країни, фіскального навантаження з боку уряду, урядового втручання в економіку, монетарної політики, потоків капіталів та іноземних інвестицій, банківської та фінансової діяльності, ціноутворення, оплати праці, прав приватної власності та ін. Розрахунки вказаних індикаторів отримують, використовуючи понад 50 наборів даних фінансово-економічного, адміністративного й законодавчого характеру.

3. Індекс ESI (Environmental Sustainability Index), що розраховується Центром з екологічного законодавства і політики Йельського університету США і включає 21 екологічний індикатор, узагальнюючий понад 75 наборів даних стану природних ресурсів у країні, рівня забруднення навколишнього середовища в динаміці, зусиль держави в управлінні екологічними питаннями, її здатності поліпшити екологічні характеристики та ін. Індекс ESI визначає здатність країни захищати навколишнє середовище як у поточному періоді, так і у довгостроковій перспективі.

4. Індекс людського розвитку (індекс розвитку людського потенціалу), що розраховується Програмою розвитку ООН (ПРОООН) і є простим середньоарифме­тичним індексів реального ВВП на душу населення, досяг­нутого рівня освіченості та середньої тривалості життя.

5. Індекс якості й безпеки життя, що використовується міжнародною організацією Economist Intelligence Unit з урахуванням ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, рейтингу політичної стабільності й безпеки країни, різниці між кліматично більш теплими й більш холодними регіонами держави, співвідношенням між середньою зарплатою чоловіків і жінок та інших індикаторів:

6. Індекс суспільства, що ґрунтується на знаннях, або К-суспільства, запропонований департаментом ООН з економічного і соціального розвитку – UNDESA і враховує індикатори інтелектуальних активів, перспективності й якості розвитку суспільства, додає до традиційних соціальних показників дані про охоплення молоді освітою та інформацією, розповсюдження Інтернету та ін.

Дата добавления: 2014-01-07