Питання для контролю знань. Тема 3. Методика проведення аудиту

План

Тема 3. Методика проведення аудиту

Питання для контролю знань

1. Що є метою планування перевірки?

2. Наведіть основні завдання планування.

3. В чому полягає суть планування аудиту?

4. Наведіть і охарактеризуйте етапи планування.

5. Що включає в себе попереднє планування аудиту?

6. Які джерела інформації використовуються для попереднього планування аудиту?

7. Наведіть структуру загального плану проведення аудиту?

8. Яка інформація повинна бути відображена в загальному плані проведення аудиту?

9. Що таке програма аудиту?

10. Наведіть типи підготовки програми аудиту.

11. Який з типів підготовки програми Ви вважаєте найбільш ефективним для використання?

12. Які системи внутрішнього контролю Вам відомі?

13. Сформулюйте мету внутрішнього контролю.

14. Як формується середовище внутрішнього контролю?

15. Наведіть зовнішні фактори впливу на середовище внутрішнього контролю.

1. Аудиторські процедури та їх класифікація.

2. Методика здійснення аудиту. Аудиторський огляд документів, прийоми контролю документів.

3. Вибірковий спосіб дослідження документів та фактів в аудиті.

4. Узагальнення результатів аудиту.

5. Аудиторський ризик. Поняття ризику. Види ризиків.

6. Правила оцінювання ризику.

Питання для самостійного вивчення

1. Види аудиторських тестів та їх роль у процесі аудиторської перевірки.

2. Дослідження аудитором можливих порушень.

3. Експертно – аналітична оцінка аудиторського ризику.

Ключові слова: аудиторський ризик; властивий ризик; ризик не виявлення оцінка ризику; помилки; шахрайство; ризик обліку; відхилення в звітності; суттєвість помилок; фальсифікація, аудиторський звіт; аудиторський висновок; класифікація аудиторських висновків; позитивний висновок; фундаментальна незгода; негативний висновок; перекручення звітних даних.

Література:

1. Бутинець Ф. Ф. та ін., Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Аудит і облік» /під ред. проф., Ф.Ф.Бутинця – Житомир: ПП «Рута», 2001, стор.255-273;

2. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2007, стор.199-216;

3. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. – 3 – тє вид., стер. – К.: Т – во «Знання», КОО, 2002, стор. 41-46; 51-64;

4. Кулаковська Л.П, Піча Ю.В.Основи аудиту: Навч. пос. для студ. вищих навч. закл. освіти. – Львів: Новий світ – 2002, стор.111-135;

5. Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту: Підручник. – К.: Знання, 2006, стор. 50-63; 83-91.

1. Аудиторські процедури та їх класифікація

У процесі складання програми важливе значення має розуміння суті та призначення процедур аудиту. Серед вітчизняних економістів спостерігаються різні підходи до визначення суті аудиторських процедур та їх ролі в процесі аудиту.

Аудиторські процедури – це система методичних дій аудитора, спрямованих на отримання достатніх і надійних доказів щодо об’єктів аудиту. На зміст аудиторських процедур впливають такі фактори:

- види діяльності суб’єкта перевірки;

- форма і система обліку;

- система внутрішнього контролю;

- застосування електронної обробки даних у системі бухгалтерського обліку.

Щодо суб’єкта перевірки, процедури аудиту поділяються на погоджені та незалежні. Погоджені аудиторські процедури узгоджуються з клієнтом до початку аудиту і мають на меті задовольнити його запити щодо організації перевірки та отримання інформації про фактичний стан справ на підприємстві.

Таблиця 3.1. Класифікація аудиторських процедур

№ з/п	Ознаки класифікації	№№ з	Види аудиторських процедур
	За відношенням до суб’єкта аудиту	1.1 1.2	Погоджені Незалежні
	Об’єкти аудиту	2.1 2.2	Часткові Загальні
	Види (форми) перевірок	3.1   3.2   3.3 3.4   3.5	Оцінка внутрішнього контролю Тестування контрольних моментів Перевірки господарських операцій за змістом Аналітичні процедури Перевірки окремих елементів сальдо
	Стадії (етапи) аудиту	4.1 4.2   4.3	Початкової стадії та її етапів Стадії дослідження та її етапів Завершальної стадії та її етапів
	Види аудиторського контролю	5.1 5.2	Внутрішнього аудиту Зовнішнього аудиту
	Період здійснення аудиту	6.1   6.2	До складання річної звітності Після складання річної звітності
	За відношенням до використання методичних прийомів	7.1 7.2	Однорідні Комплексні
	За змістом процесу аудиту	8.1 8.2	Основні Допоміжні
	Використання електронної обробки даних	9.1 9.2	Комп’ютерного контролю Ручного контролю
	Цикли господарських операцій	10.1   10.2 10.3 10.4	Фінансово інвестиційного Одержано доходів Придбання і витрачання Виробництва
	Господарські процеси	11.1 11.2 11.3 11.4 11.5	Утворення підприємства Постачання Виробництва Реалізації Закриття підприємства

Незалежні процедури бувають двох видів:

1) тести господарських операцій;

2) аналітичні процедури.

Класифікація аудиторських процедур має не тільки теоретичне, а й практичне значення як на етапах планування і складання робочої програми, так і в загальному аудиторському процесі.

2. Методика здійснення аудиту. Аудиторський огляд документів, прийоми контролю документів

Одним з найбільш важливих питань в аудиторській діяльності є питання методики проведення аудиту.

Методика – це послідовність застосування методів аудиту в ході перевірки.

Методика аудиту повинна повністю відповідності сутності та особливостям аудиту.

Методика, що представлена сукупністю методів, які обираються аудитором для проведення перевірки, повинна забезпечити об’єктивність, що дозволить здійснити глибоке вивчення даних фінансової звітності з метою встановлення її достовірності.

Методика аудиту ґрунтується на застосуванні аудитором в ході перевірки наступних методів і методичних прийомів:

§ загальнонаукових, які характеризують філософську основу пізнання та використовуються в дослідженнях різних наук;

§ спеціальних, запозичених з інших наук, які використовують аудитори, вивчаючи факти господарського життя;

§ методичні прийоми та способи господарського контролю.

Особливістю методики аудиту фінансової звітності є те, що поряд із загальнонауковими методами дослідження при вивченні звітності підприємств використовуються спеціальні методи та методичні прийоми господарського контролю. Найбільш інтенсивно у процесі аудиту фінансової звітності аудитором застосовуються методичні прийоми документального та фактичного контролю

Прийомами документального контролю є:

Ø формальна перевірка (зовнішня перевірка);

Ø арифметична перевірка (перевіряється арифметичні розрахунки);

Ø нормативно – правова перевірка (перевіряється відповідність господарських операцій нормативним актам. Інструкціям, стандартам, положенням державних органів влади тощо).

Ø експертне дослідження (за дорученням замовника) встановлюється реальність документів, реквізитів і записів, які містяться в ньому.

Ø економічна перевірка (перевіряється економічна вигода);

Ø зустрічна перевірка (за дорученням замовника);

Ø логічна перевірка ґрунтується на співставленні фактичних результатів з аналогічними або пов’язаними даними документів);

Ø взаємний контроль (порівняння даних первинних документів з даними облікових документів).

Прийоми фактичного контролю:

- лабораторний аналіз;

- перевірка операцій в натурі;

- дослідження операцій на місці;

- отримання письмових пояснень.

Способи аудиту – це сукупність прийомів і засобів, спрямованих на отримання об’єктивних та обґрунтованих знань про об’єкт, досліджується.

Зазначені методи та методичні прийоми перевірки в процесі аудиту фінансової звітності слід застосовувати у певному порядку – відповідно до етапів аудиту.

3.Вибірковий спосіб дослідження документів та фактів в аудиті

У процесі перевірки документів для підтвердження звітності аудитор повинен прийняти рішення про те, яку кількість даних необхідно отримати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки для формування думки щодо стану фінансової звітності.

Вибіркова перевірка – це вивчення документів і операцій, що складають менше 100% їх сукупності й відібрані з використанням спеціальних методів, застосування яких дозволяє отримати достатньо інформації для формування думки аудитора й розповсюдження її на всю сукупність документів і операцій, що підлягали перевірці.

В практиці аудиту застосовується вибірковий спосіб дослідження документів і операцій, який є більш ефективним порівняно із суцільною перевіркою.

Вибірковий спосіб має ряд переваг перед суцільним способом перевірки. Такі переваги повинні враховуватися аудитором при прийнятті рішення щодо організації та проведення вибіркової перевірки, саме:

§ скорочення часу перевірки та витрат праці аудитора;

§ значна економія коштів, що витрачаються в ході перевірки;

§ можливість детального та глибокого вивчення окремих документів і операцій;

§ підвищення точності та якості отриманих результатів внаслідок залучення найбільш кваліфікованого;

§ можливість отримання оцінки стану господарюючого суб’єкта в перший момент часу;

§ застосування в умова, що включають можливість суцільного дослідження;

§ економне витрачання досліджуваного об’єкта тоді, коли неможливе його повторне використання;

§ можливість значного розширення програми аудиту;

§ можливість вибіркового контролю результатів суцільних перевірок;

Застосування при вивченні нових закономірностей, явищ, які мають великий обсяг і не можуть вивчені у всій сукупності з причини їх новизни;

- можливість встановлення ступеню точності результатів.

Застосування вибіркового способу в аудиті повинно погоджуватися із замовником та передбачатися в договорі на проведення аудиту.

4. Узагальнення результатів аудиту

Письмове оформлення результатів аудиту – одне з найважливіших завдань аудиту. Своєчасне і якісне оформлення аудиторських документів є необхідною умовою успішного та ефективного проведення аудиту, який завершується складанням детального аудиторського звіту.

Метою підготовки аудиторського звіту є доведення до керівництва господарюючого суб’єкта інформації про недоліки в бухгалтерському обліку, системі внутрішнього контролю, що можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерській звітності, неефективного використання майна або його втрати, а також внесення пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою запобігання відхилень, порушень, розкрадання майна тощо.

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

В аудиторському звіті відображаються результати виявлених порушень, помилок, відхилень; оцінка стану бухгалтерського обліку; достовірність фінансової звітності та законності господарських операцій.

Інформація звіту повинна бути надійною, чіткою, реальною та достовірною і компетентною, а також незалежною, об’єктивною та правдивою.

Аудиторський звіт, який складається за підсумками проведеної аудиторської перевірки, - головний документ, що містить думку про об’єкти дослідження та іншу інформацію, яку аудитор повинен надати клієнтові.

Аудиторський звіт - це підсумковий документ, що складається за наслідками перевірки, а термін «аудиторський висновок» стосується лише останнього розділу аудиторського звіту, в якому і подається професійна думка аудитора.

Аудиторський звіт складається в довільній формі, його зміст не підлягає оприлюдненню.

Аудиторський висновок повинен містити в собі чітке уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність. Він складається у довільній формі, але обов’язково в ньому мають бути такі розділи:

- заголовок;

- замовник;

- вступ;

- масштаб перевірки;

- висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;

- дата аудиторського висновку;

- підпис аудиторського висновку;

- адреса аудиторського фірми.

У вступі відображається: інформація про склад перевіреної звітності та дату її складання; про розподіл відповідальності між керівництвом підприємства, яке перевірялося та обґрунтованість аудиторського висновку при складанні звітності аудитором.

Масштаб перевірки містить відомості про критерії якості аудиту (вимоги нормативів, що діють і Україні, або міжнародні стандарти аудиту); зауваження щодо планування і перевірки з достатнім ступенем впевненості щодо відсутності суттєвих помилок у звітності; методику дослідження (тестування) бухгалтерських принципів оцінки статей звітності, методологію обліку, що використовується на підприємстві.

Під час аудиторської перевірки аудитор повине6н здійснювати оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор має керуватися міжнародним стандартом аудиту 320 «Суттєвість в аудиті».

У висновку аудитора про перевірену фінансову звітність висвітлюється аудитором оцінка перевіреної звітності, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

У висновку надається уточнення поняття «дата аудиторського висновку». Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки.

Дата на аудиторському висновку представляється на той саме день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому – передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку повинна проставлятися або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.

У висновку аудитор має висловити власну думку з приводу:

ü вичерпності та достатності одержаної аудитором інформації;

ü узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативами та законодавчими актами;

ü відповідності фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, чинним законодавчим та нормативним актам. Пояснення повинні бути викладені наприкінці аудиторського висновку.

За Законом України «Про аудиторську діяльність» прийом – здача аудиторського висновку повинні оформлятися актом.

Аудиторський висновок складається у трьох примірниках. Перший та третій передається замовнику, а другий – виконавцю. У другому примірнику необхідно проставити підпис та розшифровку підпису замовника та виконавця.

Крім того, у висновку слід проставити печатку замовника та виконавця. Складанням аудиторського висновку завершається аудиторська перевірка.

Згідно ННА №26 існують такі види висновків:

- аудиторські висновки перевірки бухгалтерської річної звітності;

- позитивний;

- умовно – позитивний;

- негативний;

- відмова від надання висновку.

ННА 28 регламентується висновки таким чином:

v аудиторські висновки спеціального призначення;

v за результатами тематичного аудиту;

v про фінансову звітність, підготовлену у відповідності з іншими принципами обліку;

v про окремі частини фінансової звітності;

v про дотримання договірних відносин;

v про узагальнену фінансову звітність підприємства.

5. Аудиторський ризик. Поняття ризику. Види ризиків

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести ризик до нуля. Тому аудитор повинен спланувати аудит. Так щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим.

Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у соді істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик має три складових:

- властивий ризик;

- ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

- ризик не виявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик – це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Тобто аудитор порівнює дану попередню оцінку з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі належного виконання співробітниками підприємства цього аналізу або їх повного ігнорування аудитор повинен визначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого (притаманного) ризику.

Під час розробки загального плану перевірки аудитор оцінює властивий ризик на рівні фінансової звітності. Тобто аудитор порівнює оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій.

Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор вивчає такі фактори:

ü освіту і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;

ü компетентність керівництва, тому що Вана може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства;

ü складність основних операцій та інших операцій. Які вимагають залучення сторонніх фахівців (експертів);

ü тенденції до збиткової діяльності або незаконного присвоєння активів;

ü операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин.

«Невід’ємний ризик» представляет собой подверженность сальдо счета или класса операций искажениям, которые могут быть существенными по отдельности или в совокупности с искажениями других сальдо счетов или классов операций, при условии отсутствия соответствующих средств внутреннего контроля.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства – це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класом операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

«Риск системы контроля» - это риск того, что искажения сальдо счета или класса операций, которые могут быть существенными по отдельности или в совокупности с искажениями других сальдо счетов или классов операций, не будут предотвращены, выявлены или своевременно исправлены с помощью систем бухгалтерского учета и внутреннего контроля.

Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв’язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірки процедури внутрішнього контролю підприємства.

Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Аудитору необхідно отримати вичерпні роз’яснення від працівників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю.

Ризик не виявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідповідності контролю й оцінки внутрішнього ризику впливають на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, що використовуються аудитором з метою зменшення ймовірності не виявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик не виявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100% залишків за рахунками або всі види операцій, бо більша частина аудиторських доказів має скоріше запевнюючий (аргументаційний), ніж підсумковий характер.

АР=ВР х РК х РН,

де ВР – властивий ризик; РК – ризик контролю; РН – ризик не виявлення.

Отже,

АР

РН = ---------------

ВР +РК

Алгоритм визначення і оцінки аудиторського ризику може бути таким:

· проведення експертної оцінки вагомості кожного чинника у часткових моделях оцінки ВР, РВК і РЗК (у відсотках, балах);

· складання робочих таблиць – анкет із внутрішньогосподарського ризику, ризиків внутрішнього та зовнішнього контролю;

· заповнення робочих таблиць у процесі аудиторського обстеження об’єкта перевірки та розрахунок фактичної величини ВР,РВК,РЗК;

· підставлення розрахункових значень ВР, РВК,РЗК у формулу і визначення величини ризику невиявлення РН (за значення АР= 0,01; 0,05; 0,1 або інших).

6. Правила оцінювання ризику

Розрахунок і оцінка аудиторського ризику дає змогу точніше спланувати перевірку, зменшити витрати часу на її проведення, анкетування на найважливіших проблемах і підвищити якість аудиторської роботи загалом.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує:

-тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

- строки проведення незалежних процедур;

- обсяг незалежних процедур.

Якщо властивий ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то рівень ризику виявлення помилок може бути низьким.

Ризик контролю – оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її ефективності при запобіганні або виправленні помилок в бухгалтерському обліку і звітності.

«Риск не обнаружения» состоит в том, что аудиторские процедуры проверки по существу не позволяют обнаружить искажение в сальдо счетов или классах операций, которое может быть существенным по отдельности или в совокупности с искажениями других сальдо счетов или классов операций.

1. Охарактеризувати поняття «аудиторський ризик».

2. Навести основні види ризику.

3. Порівняти види ризику за ступенем відповідальності аудитора.

4. Які фактори впливають на внутрішній (властивий) ризик?

5. Від чого залежить кількість тестів при визначенні величини ризику контролю?

6. Дати характеристику ризику не виявлення.

7. Які фактори впливають на ризик контролю.

Тема 4. Аудиторські докази

Дата добавления: 2014-01-07