Комплексний підхід до вирішення проблем ґендерної рівності: міжнародний досвід та вітчизняні перспективи

Світова спільнота розглядає своїм головним завданням створення кращого світу для всіх людей – світу, у якому не буде місця будь-якій нерівності: класовій, ґендерній, расовій, етнічній. Досягнення ґендерної рівності та поліпшення статусу жінок відповідає цілям сталого людського розвитку. ООН визначено ґендерний компонент як один з показників виміру рівня людського розвитку країн.

Становище і проблеми жінок стали важливою складовою діяльності міжнародного співробітництва на сучасному етапі. У багатьох країнах прийняті законодавства, спрямовані на забезпечення рівних можливостей для жінок і визнання їхніх прав як невід’ємних прав людини. Документи ООН чітко формулюють свою рекомендацію щодо політичного визначення урядами стосовно цього положення. Важливим є й фактор підвищення «ґендерної чутливості» – усвідомлення, перш за все тими, хто причетний до прийняття рішень, необхідності дотримуватись ґендерного балансу.

Обов‘язковість визначення чітких державних ґендерних стратегій і відповідно до них вироблення ґендерної політики, спираючись при цьому на історичні надбання досвіду партнерства у міжстатевих відносинах, є частиною тих зобов‘язань, які прийняла на себе Україна, підписавши міжнародні документи щодо забезпечення ґендерної рівності.

Ґендерна рівність передбачає однаковий статус для чоловіків та жінок. Це означає, що чоловіки та жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав, однаковий потенціал для свого внеску у національний, політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток і рівні права на те, щоб скористатися результатами цього розвитку.

Стратегія досягнення рівності охоплює: питання про роботу, участь у політичному житті, сім’ю, освіту, статеве життя, право на народження дитини, охорону здоров’я та громадянство.

Ґендерна рівність розглядається світовим співтовариством сьогодні вже не як соціальне питання, а як політичне, як питання захисту прав людини, що потребує прийняття політичних рішень та значно розширеної сфери застосування не лише в інтересах жінок, а й в інтересах чоловіків, всього суспільства в цілому.

Демократичне суспільство не може прийняти ситуацію, коли половина населення частково або повністю відмежована від прийняття рішень, важливих для всього суспільства, тим більше, суспільство не може прийняти ситуацію, коли половина населення є маргіналізованою стосовно своїх основних громадянських прав та обов’язків. Навпаки, кожне суспільство, яке претендує називатися демократичним, повинно негайно запропонувати рівні можливості всім своїм членам, жінкам та чоловікам. Це є вже певною мірою тим європейським стандартом, яким вимірюється розвиток особи і суспільства. Рівність – не політичне гасло, це – напрям розвитку суспільства і засіб забезпечення прав людини для кожного і для кожної.

Ґендерний індекс людського розвитку – показники, що визначені ООН, які відображають становище в країні чоловіка та жінки у таких базових напрямах людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя та довго жити, доступність якісної освіти; рівень матеріального добробуту. На початку третього тисячоліття Україна за індексом розвитку людського потенціалу посідає 74 місце у світі, з урахуванням ґендерного фактора – 67 рейтингове місце.

Політичне визнання необхідності впровадження ґендерної політики є лише першим кроком у досягненні реальної рівності жінок і чоловіків у суспільстві. Практичні результати можливі через створення правового забезпечення рівності, відповідних державних механізмів правового забезпечення та активну співучасть у цих процессах громадянського суспільства.

Механізм забезпечення рівних прав та можливосей жінок і чоловіків в Україні включає органи, установи та організації, які наділені відповідними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. До них відносяться:

- Верховна Рада України;

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- об'єднання громадян.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, організації та установи, об'єднання громадян сприяють збалансованому представництву статей в управлінні та прийнятті рішень.

Ідеологія ґендерної рівності не спростовує, необхідності поліпшення становища жінок, зокрема в критичних сферах. Більше того, це необхідна складова ґендерної політики. Таке зауваження є важливим, оскільки часто виникає протиставлення між політикою ґендерної рівності і поліпшення становища жінок. В контексті ґендерної політики питання «поліпшення становища жінок» набуває інших ознак, ніж тільки підтримка жінок.

Дата добавления: 2014-01-07