Психологічні зміни за наявності дефектів тіла та органів відчуттів

Психічні прояви гіпоглікемічного стану при ЦД: деліріозні розлади свідомості, деперсоналізаційно-дереалізаційні феномени, галюцинаторно-параноїдні епізоди, ейфорія. Нерідко при цьому зустрічається синдром Benedek: блідість або яскравість світовідчуття (переважають жовті і сині тони), гіпнагенні галюцинації, шум у вухах, розлади схеми тіла, зміна відчуття часу при збереженні критики до переживань. У хворих на ЦД найчастіше видіяляють астенічний, астено-іпохондричний, астено-депресивний та істероформний синдроми.

На формування психічних розладів впливає тип ЦД, його тривалість і міра важкості. При ЦД 1 типу (інсулінозалежному) переважають астено-депресивний та істероформний синдроми, а також істеричний варіант патологічного розвитку особистості. При ЦД 2 типу (інсулінонезалежному) частіше зустрічаються астенічний та астено-іпохондричний синдроми і обсесивний та психосоматичний варіанти розвитку особистості.

Завдання психотерапії:

1. Пом’якшення загальної невротичності, зняття асенізації.

2. Врівноваження нестійкості настрою, подолання іпохондричності.

3. Упомірнення підвищеного апетиту і спраги.

4. Диференційована "переробка" харчового рефлексу з гальмуванням потягу до неприпустимої

їжі.

5. Виховання ретельного дотримання лікувального і дієтичного режиму.

6. Формування раціонального реагування на психотравмуючі обставини.

Психологічні особливості осіб з різними дефектами схожі між собою і відмінні від реакцій на інші захворювання насамперед через високу значимість соціального статусу людини з дефектом і через ставлення до нього суспільства. Тут має значення також порушення пізнавальних процесів при дефектах органів чуттів.

Серед косметичних дефектів найбільш значущими є патологічні зміни і деформації обличчя чи його складових. На думку Н.Д.Лакосіної та Г.К.Ушакова, у людини, яка втратила ногу чи руку страждання стосується насамперед того, що оточуючі звертають увагу на її дефект. Але в людей з понівеченим обличчям зазвичай розвивається почуття відрази до себе та ідеї самоприниження. Вони стають образливими, дратівливими, чутливими, різко обмежують контакти з оточуючими, нерідко вдаються до самогубства. У випадку шкірних захворювань і деформації обличчя додаються почуття сорому, бридливості й остраху, що оточуючі будуть уникати їх через страх заразитися.

Заїкання – може призводити до значних психологічних змін характеру і спрямованості формування особистості. При появі заїкання починає порушуватися вся система особистісних ставлень. Найчастішою клінічною ознакою стає логофобія. Вона порушує комунікативну сторону життя людини, призводить до патологічної замкнутості. Людина намагається переключити свої інтереси на діяльність, яка виключає часте й тривале спілкування.

Психологічні особливості сліпих і глухих людей зумовлюються порушенням однієї зі сфер пізнавальної діяльності. Пацієнти стають нерішучими, залежними від близьких. У них нерідко формуються надцінні ідеї занепаду, які поєднуються з принциповістю, справедливістю, законопслухом, високим рівнем вимог до оточуючих та до себе. У зв’язку із сліпотою описують астенічний та іпохондричний варіанти зміни особистості. У пацієнтів із туговухістю частіше зустрічаються ідеї ставлення, образливість, підвищена тривожність, підозрілість, сором’язливість.

Особливу групу складають особи, які перенесли радикальні хірургічні операції (мастектомію, гістеректомію, оваріектомію та ін.). Психологічні реакції на подібні операції зумовлені нерідко символічним значенням видалених органів. Радикальні гінекологічні операції суттєво впливають на самооцінку жінки. При мастектомії у хворої можуть виникати тривожні острахи щодо зміни ставлення з боку близьких через естетичний дефект, при гістеректомії і оваріектомії – через сексуальний дефект. Багато жінок намагаються приховати істинну сутність таких операцій.

Багато пацієнтів сексологічного профілю, говорячи про прояви власної патології часто вживають слово "дефект". Сутність "сексуального дефекту" заключається в різкому зниженні самооцінки. В одних пацієнтів знижується настрій, з’являються ідеї нікчемності, занепаду, самозвинувачення і домінує інтрапунітивний тип реакцій. Інші стають дратівливими, запальним, буркотливими, у них переважає екстрапунітивний тип реагування. Типовим є намагання приховати наявність сексуальних симптомів через їх не престижність і сором.

Близьким за проявами вважається "психічний дефект". Виникнення комплексу неповноцінності через психологічні проблеми можливе лише при непсихотичному рівні розладів – найчастіше у хворих з невротичними і особистісними розладами. Вони стають замкнутими, звужують коло контактів, відчувають сором’язливість у спілкуванні, намагаються приховати свої проблеми і факти відвідин спеціаліста. При інтелектуальному дефекті реакції пацієнтів виявляються значно рідше, порівняно з реакціями близьких родичів, які вважають, що дефект одного з членів сім’ї стає дефектом сім’ї. Внаслідок чого родичі живуть у добровільній ізоляції.

Дата добавления: 2014-01-07