А.І.Клименко. Під розрахунково-постачальною одиницею розуміють умовно прийняту величину, яка застосовується для визначення забезпеченості військ матеріальними засобами

Під розрахунково-постачальною одиницею розуміють умовно прийняту величину, яка застосовується для визначення забезпеченості військ матеріальними засобами, обчислення потреби у них, а також при установленні норм витрати і запасів.

У Збройних Силах розрахунково-постачальними одиницями умовно прийняті: по боєприпасах - бойовий комплект; по пальному і рідкому ракетному паливі - заправка; по продовольству - добова видача; по хімічному майну - комплект і зарядка; по інших матеріальних засобах - комплект.

Бойовий комплект - встановлена кількість боєприпасів на одиницю озброєння (автомат, карабін, гвинтівку, пістолет, кулемет, міномет, гармату та інші) чи на бойову машину (танк, бойову машину піхоти, бронетранспортер тощо). Бойовий комплект з`єднання (частини, підрозділу) обчислюється на все озброєння.

Заправка ракети - кількість ракетного палива, яке вміщують її паливні баки.

Заправка пального - його кількість, що вміщується у паливну систему машини (агрегату) або забезпечує встановлений запас її ходу (час роботи). Заправка визначається: для гусеничних машин, колісної військово-інженерної техніки та вертольотів - місткістю основних баків та додаткових ємностей, які конструктивно входять у їхні паливні системи; для колісних машин (крім військово-інженерних) - кількістю пального, яке забезпечує запас ходу їх на встановлені наказом Міністра Оборони України відстані (які визначаються за основними нормами витрати), а для агрегатів - встановленою кількістю часу їх роботи. Заправка пальним з`єднання (частини, підрозділу) нараховується на всю наявну за обліком техніку.

Добова видача - кількість продуктів, яка належить за встановленими нормами для харчування однієї особи на добу. Добова видача з`єднання (частини, підрозділу) нараховується на його обліковий склад.

Комплект - набір приладдя (інструментів, запасних частин, предметів речового та іншого майна), складений за визначеним переліком та у встановлених кількостях.

Зарядка - кількість спеціальних речовин (твердих, рідких, розчинів тощо), які вміщуються в основні ємності спеціальних машин та приладів.

Кількісні показники розрахунково-постачальних одиниць на одного військовослужбовця, на одиницю озброєння і військової техніки є величиною постійною і установлюються постановами Кабінету Міністрів і наказами Міністра Оборони України, а на військові формування (з’єднання, частину, підрозділ) - перемінною величиною, яка залежить від ступеню укомплектованості особовим складом, технікою і озброєнням.

Обчислення потреби у матеріальних засобах, здійснюється: у наступі - на день бою; в обороні - на весь період оборони з подальшим уточненням по днях бою; при здійсненні пересування - на всю його протяжність з подальшим уточненням на кожний добовий період. Потреба у матеріальних засобах, як правило, визначається по двох періодах: на підготовку до бойових дій (здійснення пересування) і на ведення бойових дій (здійснення пересування).

Вихідними даними для визначення потреби у матеріальних засобах на бій (пересування) є установлені для з’єднання - командуючим армійським корпусом, для частини - командиром з’єднання, для підрозділу - командиром частини (з’єднання) норми витрати і запаси на початок та кінець дня (періоду) бою (пересування). Крім того, необхідно мати дані про наявність матеріальних засобів у з’єднаннях, частинах, підрозділах на час проведення розрахунків.

Формула для розрахунку потреби у виді матеріальних засобів на один із періодів може бути викладена як:

,

де: - потреба у матеріальних засобах, т;

- установлена норма витрати матеріальних засобів, РПО;

- запаси на кінець періоду, РПО;

- наявність на початок періоду, РПО;

- маса РПО даного виду матеріальних засобів, т.

Потреба у матеріальних засобах визначається: в ракетному паливі і пальному, продовольстві і речовому майні - начальниками відповідних служб тилу з’єднання (частини); в боєприпасах до наземної артилерії, мінометів і ПТКР - штабом ракетних військ і артилерії з’єднання (начальником артилерії частини); в боєприпасах до танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів і стрілецької зброї - штабом з’єднання (частини); в зенітних боєприпасах і ракетах - начальником ППО з’єднання (частини); в інших матеріальних засобах - начальниками відповідних служб з’єднання (частини).

Основним фактором, який визначає потребу в матеріальних засобах на день бою, є установлені їх витрати. Норми витрат матеріальних засобів для кожного з’єднання, частин, підрозділу установлюється вищим командуючим об’єднанням (командиром з’єднання, частини) з урахуванням завдань, які виконуються та відпущених ресурсів.

Передбачувані витрати матеріальних засобів на бій (пересування) можуть змінюватись у значних межах. Основними факторами, які впливають на витрати матеріальних засобів є: бойовий і чисельний склад з’єднання, частини, підрозділу; вид на напруженість бойових дій; глибина бойового завдання (протяжність маршу); масштаби застосування високоточної та інших видів зброї; роль і місце з’єднання, частини, підрозділу у бою (похідному порядку); бойові якості та характер дій противника; умови місцевості, пора року, характер погоди; ступінь підготовленості розрахунків, екіпажів, стан озброєння, техніки та інші фактори.

Бойовий і чисельний склад з’єднань і частин, наявність і якість озброєння і техніки визначають кількісні показники розрахунково-постачальних одиниць (бойового комплекту, заправки, добової видачі та інших), таким чином впливають на потребу у матеріальних засобах, яка відображена масою. Для порівняння необхідно відмітити, що на початок Великої Вітчизняної війни маса бойового комплекту стрілецькій бригади була близько 350 т, а у сучасній механізованій бригади вона складає більше 1800 т. Маса заправки пальним відповідно складала близько 45 т, а зараз перевищує 1100 т. Ось чому загальна маса витрат боєприпасів і пального бригади при одних і тих же нормах витрат у сучасних умовах значно більша, ніж у період Великої Вітчизняної війни.

Вид та напруженість бойових дій безпосередньо впливають на інтенсивність застосування озброєння і техніки. Наприклад, при подоланні підготовлених оборонних рубежів противника, або при наступі у високих темпах, на значну глибину, військами витрачаються у великих кількостях всі види матеріальних засобів, особливо пальне і боєприпаси. Потреба у пальному на витрати при цьому в середньому за добу може досягати 0,35-0,64 запр, у боєприпасах - від 0,4 до 2,0 бк і більше. Витрати боєприпасів у наступі на противника, який відходить, зменшується на 35 - 45%.

У обороні війська ведуть у більшості випадків боротьбу з противником, який наступає. Війська використовують інженерні споруди, у менших масштабах здійснюють переміщення. Тому витрати пального і деяких інших видів матеріальних засобів, а також зношування і вихід з ладу техніки, можуть бути меншими ніж у наступі. Разом з тим значно зростає потреба у інженерному майні, що необхідно враховувати при плануванні підвезення.

Витрати пального визначаються напруженістю роботи машин, яка у свою чергу прямо залежить від глибини бойового завдання бригади, з урахуванням додаткових коефіцієнтів (маневрування, умов руху, допоміжних елементів маршу), які впливають на витрату пального.

Для забезпечення особового складу бригади їжею кожен день витрачається одна добова видача продовольства.

Крім боєприпасів, пального та продовольства, у сучасному бою витрачається значна кількість інших матеріальних засобів, зокрема інженерного, Рхбз, бронетанкового, автомобільного майна і майна зв’язку. Загальна потреба у цих матеріальних засобах механізованої (танкової) бригади за день напруженого бою, як показують розрахунки і досвід навчань, може досягати у наступі до 10 %, у обороні - до 20 % від маси витрати боєприпасів і пального.

При обчисленні потреби у ракетному паливі, пальному, продовольстві, речовому та іншому майні, необхідно враховувати наявність матеріальних засобів у з’єднаннях, частинах і підрозділах на розрахунковий час, їх витрати при підготовці та в ході бою і установлені запаси на початок і на кінець дня (періоду) бою (пересування).

Визначення потреби з’єднань (частин, підрозділів) у матеріальних засобах з урахуванням запасів на кінець кожного дня бою (пересування) викликане необхідністю виконувати бойові завдання вночі та у наступні дні бойових дій. При визначенні норм утримання запасів матеріальних засобів у з’єднаннях, частинах та підрозділах враховуються передусім інтереси автономності військ у тиловому відношенні. Так, при діях з’єднань, частин і підрозділів на ізольованих напрямках, на островах і в інших складних умовах розміри запасів, як правило, підвищуються.

Наявність матеріальних засобів у військах на кінець кожного дня бою, як правило, повинна відповідати нормам утримання військових запасів. При цьому норми запасів на кінець бою (пересування), залежно від конкретних умов, можуть не відповідати тим нормам, які установлені на початок бойових дій (пересування).

Бойові втрати боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів у сучасному бою можуть досягати 25 - 30 % і більше від витрати. Ці втрати виникають при знищенні противником бойової техніки і транспортних засобів підрозділів і частин матеріального забезпечення з запасами матеріальних засобів. Бойові втрати матеріальних засобів приблизно пропорційні втратам з’єднань, частин, підрозділів у особовому складі, озброєнні, бойовій та іншій техніці. І все ж втрати матеріальних засобів необхідно враховувати. Це викликане необхідністю постійно мати у розпорядженні командирів резерв матеріальних засобів для своєчасного поповнення можливих їх втрат та вирішення завдань, які раптово виникають. Необхідно зазначити, що приведені дані про втрати орієнтовні, їх величина у різних умовах обстановки може бути різна. Величина втрат залежить від завдань, які виконуються військами, впливу противника, характеру його дій та масштабів застосування різних видів зброї.

2. Військові запаси матеріальних засобів, їх призначення, розміри, ешелонування, ділення та джерела поповнення

Важливою умовою досягнення безперебійності у матеріальному забезпеченні з’єднань, частин, підрозділів і кожного військовослужбовця у ході бойових дій (пересування) є постійне поповнення витрати матеріальних засобів шляхом їх регулярного підвезення. Але у сучасній бойовій обстановці безперебійне підвезення не завжди можливе. Тому для гарантованого матеріального забезпечення у з’єднаннях, частинах, підрозділах, при особовому складі, бойовій техніці і озброєнні утримуються військові запаси матеріальних засобів. Наявність запасів у військах дозволяє командирам з’єднань, частин і підрозділів впливати на боєздатність підпорядкованих частин і підрозділів та безперебійно забезпечувати їх за будь-яких умов обстановки.

З `єднання, частини та підрозділи повинні постійно мати в установлених розмірах військові запаси матеріальних засобів. Вони утримуються та перевозяться в частинах і підрозділах матеріального забезпечення бригад, бригад, полків, батальйонів і дивізіонів, а також в бойових та інших машинах, при гарматах, мінометах, кулеметах, в ремонтних і медичних частинах (підрозділах) та при особовому складі. Розміри військових запасів за видами матеріальних засобів та їх ешелонування визначаються відповідними наказами Міністра Оборони України.

Розміри військових запасів матеріальних засобів установлюються з урахуванням забезпечення автономності дій з’єднань (частин), а також відповідно до можливостей і умов підвезення. При середній напруженості бойових дій у механізованих (танкових) бригадах вони, як правило, повинні забезпечувати потребу у матеріальних засобах протягом 4 - 6 діб, а по продовольству - протягом 11 (13) діб. Відповідно до обстановки та бойового завдання, що виконується, у з`єднанні (частині, підрозділі) рішенням вищого командуючого (командира) можуть створюватись додаткові запаси матеріальних засобів.

Норми запасів при підготовці до бойових дій (пересування) установлюються: для з’єднань - командуючим об’єднанням; для частин - командиром з’єднання; для підрозділів - командиром частини. Вони указуються: по боєприпасах - у бойовому наказі, по матеріальних засобах служб тилу - в розпорядженні по тилу з’єднання (частини), по інших матеріальних засобах - в розпорядженнях з видів забезпечення.

Успіх безперебійного матеріального забезпечення частин і підрозділів досягається не тільки створенням необхідних запасів, але і правильним їх ешелонуванням. Ешелонування запасів по глибині створює сприятливі умови для їх розосередження, підтримання рівня достатньої забезпеченості частин (підрозділів), ефективного використання транспортних засобів і збереження матеріальних засобів від одночасного знищення ударами противника.

Особливе значення ешелонування запасів матеріальних засобів набуває у сучасних умовах. З прийняттям оборонної доктрини необхідно вирішити питання розосередження запасів по всій глибині оборони, визначити, що утримувати у смузі забезпечення і т.д.

Військові запаси поділяються на витратну частину та недоторканий (для пального - незнижуваний) запас. Витратна частина призначена для забезпечення бойових дій та задоволення поточних потреб військ. Недоторканий (незнижуваний) запас призначений для вирішення непередбачених завдань і витрачається з дозволу командира частини, а у випадках, які не терплять зволікання, - з дозволу командира батальйону (дивізіону) з подальшою доповіддю про це старшому начальнику. Цей запас складають: одна (три) добовидачі продовольства, які знаходяться у особового складу (в бойових машинах); частина боєприпасів, які знаходяться у солдат, сержантів, офіцерів, при кулеметах, мінометах, гарматах та бойових машинах (0,1 бк); 0,2 запр. пального у баках бойових та транспортних машин.

Витрачені чи знищені противником при підготовці та в ході бойових дій військові запаси матеріальних засобів повинні бути негайно поповнені.

Запаси матеріальних засобів з метою збереження їх від зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними (біологічними) засобами, зберігаються та перевозяться, як правило, в тарі або укритими.

У зв’язку з необхідністю підвищення автономності з’єднань і частин в бойових діях у сучасних умовах виявляється тенденція до зростання норм утримання запасів матеріальних засобів у різних ланках військового тилу.

Досвід командно-штабних навчань та навчань з військами показав, що установлені військові запаси з деяких видів матеріальних засобів не забезпечують необхідної автономності бойових дій військ.

Відповідно до обстановки і бойового завдання з’єднання (частини, підрозділу) рішенням вищого командуючого (командира) можуть створюватись додаткові запаси боєприпасів, пального, а інколи і інших матеріальних засобів. По пальному, наприклад, вони створюються у тарі на бойових і транспортних машинах, а у необхідних випадках - і в резервуарах (тарі) в транспортних засобах з’єднання, частини, підрозділу. Додаткові запаси боєприпасів створюються шляхом ущільненого завантаження тягачів і автомобільних підрозділів підвезення. Крім того, для артилерії і мінометів, які приймають участь у артилерійській підготовці, додаткові запаси боєприпасів викладаються на вогневих позиціях у розмірах, запланованих для витрати до зміни вогневих позицій. Додаткові запаси можуть створюватись і по інших видах матеріальних засобів.

Розміри додаткових запасів залежать від завдань, які виконуються з’єднанням (частиною, підрозділом), характеру можливих дій противника, можливостей транспортних засобів, а також від умов і місця утримання цих запасів. Досвід навчань з військами показує, що додаткові запаси пального можуть утримуватись при машинах у розмірах: автомобільного бензину - 0,2 - 0,25 запр. і більше (у дрібній тарі), дизельного палива - 0,4 запр. (у бочках на танках, де це передбачено).

Додаткові запаси боєприпасів, які створюються при артилерійських системах шляхом ущільненого завантаження артилерійських тягачів, у середньому можуть складати 0,25 бк, а на вогневих позиціях артилерійських батарей - до 1,0 бк і більше.

Військові запаси матеріальних засобів, які витрачені при підготовці і в ході бою та знищені противником, поповнюються на підставі зведень по тилу, а також донесень і заявок, що подаються начальниками відповідних служб з’єднання (частини). Командири підрозділів про витрати, втрати і наявність матеріальних засобів, а також про потребу в них доповідають по команді.

В ході бойових дій важливу роль у своєчасному і повному задоволенні потреби частин і підрозділів у матеріальних засобах буде грати маневр запасами матеріальних засобів. Основними формами маневру є: переадресування автомобільних підрозділів (колон) з матеріальними засобами, які знаходяться в дорозі; перерозподіл запасів між частинами (підрозділами); переключення всіх чи більшості транспортних засобів бригадної (бригадної, полкової) ланки тилу на підвезення будь-якого одного, найбільш необхідного в даний момент виду матеріальних засобів (боєприпасів, пального тощо); тимчасове прикріплення частин, яким вкрай необхідні матеріальні засоби, на забезпечення із інших джерел.

Переадресування автомобільних підрозділів (колон) з матеріальними засобами, які знаходяться у дорозі, проводиться при різких змінах обстановки. Ця форма маневру запасами знаходить широке застосування у військовій ланці тилу, тому що вона дозволяє у короткі строки і ефективно впливати на поповнення запасів в частинах (підрозділах).

Перерозподіл запасів між частинами (підрозділами) у окремих випадках може бути єдино можливою і найбільш складною формою маневру запасами. Це пов’язано з вилученням і передачею матеріальних засобів з найбільш забезпечених частин (підрозділів) у ті, що забезпечені менше.

Переключення усіх або більшості транспортних засобів на підвезення якогось одного, найбільше необхідного у даний час виду матеріальних засобів, може бути викликане підвищеною потребою у ньому частин (підрозділів), великими втратами, перервою у підвезенні і т.п. Ця форма маневру запасами може знайти широке застосування при обмеженій кількості транспортних засобів.

Тимчасове прикріплення частин (підрозділів), яким необхідні матеріальні засоби, на забезпечення з інших джерел може здійснюватись у обстановці, що ускладнює чи виключає поповнення запасів матеріальних засобів раніше установленим порядком.

Централізовані поставки здійснюються через промислові підприємства всіх галузей господарства України, які виробляють необхідне озброєння, військову техніку та інші матеріальні засоби.

Матеріальні засоби доставляються на централізовані стаціонарні бази і склади, у бригади матеріального забезпечення центру, бригади матеріального забезпечення оперативного командування, корпусні бригади матеріального забезпечення, звідки вони розподіляються і підвозяться в окремі батальйони матеріального забезпечення з’єднань чи безпосередньо у роти, взводи матеріального забезпечення частин (взводи забезпечення підрозділів і на вогневі позиції артилерії).

У загальному обсязі матеріальних засобів, які витрачаються військами, централізовані поставки займають головне місце, тому вони є основним джерелом матеріального забезпечення.

Джерелами поповнення матеріальних засобів у з’єднаннях, частинах, підрозділах, крім централізованого постачання, можуть бути заготівля з місцевих ресурсів та трофеї, а також зняття встановленим порядком придатних агрегатів, вузлів та деталей із списаних з обліку вітчизняних та трофейних машин, які не підлягають відновленню.

Заготівля з місцевих ресурсів проводиться за вказівкою вищого командування рішенням командирів з’єднань (частин) через місцеві органи влади.

Матеріальні засоби, які заготовляються, перевіряються на зараженість (продовольство та фураж, крім того, підлягає ветеринарно-санітарній експертизі), обліковуються та витрачаються в рахунок планового забезпечення за встановленими нормами. При необхідності використання для потреб з’єднань (частин) продовольчих тварин, вони повинні підлягати ветеринарному обстеженню.

Як показав досвід Великої Вітчизняної війни, у низці операцій багато з’єднань інколи повністю або частково задовольняли свої потреби у фуражі, м’ясі, овочах та інших продуктах за рахунок заготівель з місцевих ресурсів. Так у жовтні - грудні 1944 року 63 сд 4 А було заготовлено та відпущено на забезпечення частин: зерна - 25 т, картоплі і овочів - 176 т. З 13 січня 1945 року бригадною групою заготівель 32 сд цієї ж армії було заготовлено: зерна - 315 т, картоплі - 71 т, сіна - 128 т, великої рогатої худоби - 566 голів. У цілому в роки минулої війни з виходом наших військ на територію інших держав, потреба з’єднань і частин у продовольстві за рахунок заготівель з місцевих ресурсів і трофеїв задовольнялась в середньому на 77 - 79%. В сучасних умовах це джерело матеріального забезпечення також може зберегти своє значення.

Трофеї, захоплені у противника, можуть по деяких видах матеріальних засобів бути значним джерелом забезпечення части (підрозділів). Так, 4 АК за період бойових дій у відриві від основних сил армії з 19 по 23 листопада 1942 року захопив у противника чотири продовольчих склади, чотири склади пального, п’ять складів речового майна і 950 автомобілів. Це дозволило корпусу провести заправлення техніки пальним і одночасно дещо полегшило роботу тилу армії. За період Вітебсько-Віленської операції з 23 червня по 21 липня 1944 року трофейним відділенням 277 сд 5А у лісі південніше Вільно було виявлено 94 т продовольства, 800 бочок і 400 бачків під пальне.

Збирання трофейних матеріальних засобів проводиться призначеними для цього командами, які створюються за розпорядженнями командирів з`єднань, (частин). За необхідності до їх складу виділяються спеціалісти від родів військ та служб. Діями команд керують заступники командирів з`єднань (частин) з тилу.

Трофейні матеріальні засоби, які придатні до використання, обліковуються в з`єднаннях (частинах) і витрачаються в рахунок планового забезпечення з дозволу старших начальників. Допускається використання без дозволу старших начальників тільки тих трофейних озброєння, техніки і майна, які можуть бути негайно спрямовані проти ворога чи для задоволення інших невідкладних потреб частини (підрозділу), про що їх командири доповідають по команді. Трофеї, які не можуть бути використані на місці, підлягають евакуації і передачі за призначенням.

Перед використанням і евакуацією трофейні матеріальні засоби перевіряються на вибуховонебезпечність і зараженість (тварини - щодо благополуччя відносно заразних захворювань). Продовольство, пальне, медикаменти і фураж використовуються для забезпечення з`єднань (частин) тільки після лабораторних аналізів і отримання висновків про придатність цих матеріальних засобів і порядок їх використання, а тварини - за висновками фахівців ветеринарної служби.

В період Великої Вітчизняної війни в ремонтних частинах (підрозділах) з’єднань (частин) у значних кількостях використовувались агрегати, вузли і різні деталі, зняті із списаних танків, автомобілів та іншої техніки. Це джерело забезпечення буде використовуватись і в сучасних умовах.

Придатні агрегати, вузли і деталі із списаної з обліку техніки знімаються і оприбутковуються в ремонтно-евакуаційних частинах, з`єднання; в окремих випадках зняття і використання їх може здійснюватись безпосередньо в частинах з дозволу відповідного вищого начальника служби.

Крім того з’єднання (частини) можуть своїми силами і засобами виготовляти деякі матеріальні засоби. У період Великої Вітчизняної війни силами військових ремонтних частин і підрозділів у значному обсязі виготовлялись різні деталі, запасні частини для техніки, а також предмети речового майна.

Раціональне використання кожного з перелічених джерел забезпечення, збереження і економні витрати матеріальних засобів дають можливість безперебійно, своєчасно і повністю забезпечувати ними частини і підрозділи.

3. Порядок забезпечення частин і підрозділів різними матеріальними засобами

Матеріальне забезпечення військ у мирний час організується і здійснюється, як правило, за схемою: центр – оперативне командування – армійський корпус – з’єднання – частина – підрозділ – військовослужбовець.

У мирний час та у початковий період війни (воєнного конфлікту) забезпечення пальним, продовольством і речовим майном здійснюється за схемою: Центр - оперативне командування - склад - частина за територіальним принципом.

Механізовані (танкові) бригади, які входять у склад армійських корпусів, у воєнний час, як правило, забезпечуються за схемою: центр - оперативне командування - армійський корпус – з‘єднання - частина - підрозділ - військовослужбовець.

Ракетні, зенітні ракетні, артилерійські з’єднання і частини корпусного підпорядкування забезпечуються через корпусні полки матеріального забезпечення.

З’єднання і частини, які підпорядковані оперативному командуванню, прикріплюються на забезпечення до бригади матеріального забезпечення оперативного командування, а у деяких випадках - і до загальновійськових з’єднань.

Зарахування на забезпечення з’єднань (частин), які прибувають у склад об’єднання (з’єднання), проводиться на підставі наказів командуючих об’єднаннями (командирів з’єднань) у склад яких вони прибули, по атестатах. При відсутності атестатів зарахування з’єднання (частини) на забезпечення проводиться за його донесеннями про наявність матеріальних засобів з наступним поданням атестатів.

Прикріплення з’єднань, частин, а інколи і підрозділів, на забезпечення до з’єднань, частин і установ матеріального забезпечення корпусу (оперативного командування) здійснюється відповідно до рішення заступника командуючого корпусом (оперативним командуванням) з тилу.

У ході операції (бою) раніше установлений порядок прикріплення військ на забезпечення може змінюватись.

У з`єднаннях та частинах матеріальне забезпечення організовується: по службах тилу - заступниками командирів з тилу; по інших службах - заступниками командирів з озброєння, начальниками родів військ і служб.

Матеріальне забезпечення здійснюється централізовано за планами вищих начальників на підставі зведень та заявок частин (підрозділів) на підвезення, виходячи з дійсної їх потреби у матеріальних засобах та відпущених на бойові дії ресурсів.

Пряма відповідальність за матеріальне забезпечення військ покладається на командирів усіх ступенів.

Основні питання щодо матеріального забезпечення включаються в бойовий наказ, розпорядження (наказ) по тилу і план тилового забезпечення. Начальники служб відпрацьовують плани забезпечення по підлеглих службах.

Для своєчасного витребування і отримання матеріальних засобів заступник командира з’єднання (частини) з тилу до установленого строку подає вищому начальнику зведення по тилу, а начальники служб - донесення по своїх службах.

Матеріальними засобами забезпечуються: з`єднання та частини, підпорядковані корпусам та оперативним командуванням - через з`єднання, частини та установи матеріального забезпечення цих об`єднань за нарядами або рознарядками відповідних командуючих (начальників) родів військ, начальників спеціальних військ і служб; частини, які входять у склад з`єднань, - через їх частини (підрозділи) матеріального забезпечення за рознарядками, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями або накладними начальників родів військ та служб з`єднань; підрозділи - через підрозділи матеріального забезпечення (підрозділи забезпечення) своїх частин за накладними, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями начальників служб частин.

Придані та підтримуючі частини (підрозділи) у випадку неможливості забезпечення їх своїми з`єднаннями (частинами) можуть отримувати боєприпаси, пальне та продовольство у тих з`єднаннях (частинах), яким вони придані або які підтримують.

У перші дні бойових дій з початком війни (воєнного конфлікту), поки не розгорнувся оперативний тил, з’єднання і частини будуть отримувати матеріальні засоби з складів (відділень складів) оперативного командування, використовувати запаси, які створені в пунктах постійної дислокації, або отримувати матеріальні засоби з призначених вивантажувальних станцій.

Матеріальні засоби з полку матеріального забезпечення корпусу (полку матеріального забезпечення оперативного командування) відправляються (видаються) з’єднанням (частинам), як правило, у тарно-штучній упаковці, зпакетованими на піддонах або у контейнерах. Піддони і контейнери підлягають обов’язковому терміновому поверненню. Для отримання артилерійських систем (гармат) і мінометів, радіотехнічних засобів і іншої складної техніки і озброєння великих габаритів, як правило, висилаються отримувачі і транспортні засоби від з'єднань (частин). Озброєння, техніка і майно, які поступають на поповнення з'єднання (частини), повинні бути комплектними і справними.

У забезпеченість бригади, (полку, батальйону, дивізіону, роти, батареї, взводу, відділення і т.д.) зараховуються матеріальні засоби, які фактично поступили в з'єднання (частину, підрозділ).

У загальній системі матеріального забезпечення військ значна роль належить організації забезпечення з'єднань (частин, підрозділів) матеріальними засобами по службах тилу.

Основними завданнями служби пального і мастильних матеріалів військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів пального, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрат і втрат; заправлення техніки пальним.

До матеріальних засобів по службі пального і мастильних матеріалів відносяться: рідке ракетне паливо (окислювач і пальне); пальне (бензини, газотурбінне, дизельне, мазут, побутове); техніка для транспортування, заправлення, перекачування, зберігання, контролю якості ракетного палива і пального, засоби ремонту і технічне майно; бланки та книги обліку і звітності по службі.

Потреба у пальному для з`єднання (частини) визначається, виходячи з його бойового завдання, наявності техніки (у тому числі і польових кухонь) і передбачуваної напруженості її застосування, пори року, стану доріг, характеру місцевості і кліматичних умов, а також з урахуванням встановлених норм витрати і розміру запасів на кінець бою. Вона обчислюється: по пальному - на всю наявну в з`єднанні (частині) техніку в межах її облікової чисельності; по маслах та мастилах - у відсотковому співвідношенні до пального. Потреба у техніці (у тому числі у автомобільних цистернах і паливозаправниках) обчислюється відповідно до штатів і табелів.

Заправлення техніки пальним здійснюється з використанням штатних польових заправних пунктів, автопаливозаправників та інших технічних засобів частин і підрозділів. Підрозділи, які не мають засобів підвезення і заправлення пального, здійснюють заправлення техніки на складі частини чи в призначених пунктах. На марші і у інших випадках, коли дозволяє обстановка, силами і засобами з`єднання (частини) в призначеному районі (пункті) організовується масове заправлення техніки пальним.

Начальник служби з`єднання (частини) відповідає за своєчасність подання пального в призначені райони (пункти) і розгортання в них наявних в його розпорядженні засобів заправлення. Відповідальність за своєчасне і організоване заправлення техніки пальним несуть командири підрозділів.

Відповідно до обстановки масове заправлення техніки з'єднання (частини) може проводитись силами і засобами окремої роти масового заправлення корпусного полку матеріального забезпечення (полку матеріального забезпечення оперативного командування).

Основними завданнями продовольчої служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів продовольства, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрати та втрат; організація харчування особового складу; випікання хлібу і доставка його частинам, а в окремих випадках – також заготівля продовольства і фуражу із місцевих ресурсів.

До матеріальних засобів по продовольчій службі відносяться: продовольство і фураж; техніка (польові, технічні і ремонтні засоби, технологічне обладнання їдалень і хлібозаводів, вагомірні прилади); майно (столово-кухонний посуд і інвентар, немеханічне обладнання їдалень і хлібозаводів, палатки, брезенти, тара, стелажі, піддони, запасні частини); бланки і книги обліку і звітності по службі.

Визначення потреби з`єднання (частини) в продовольстві і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюються за діючими нормами, виходячи із облікової чисельності їх особового складу і встановлених розмірів запасів на кінець бою. Техніка і майно продовольчої служби з'єднанням (частинам, підрозділам) відпускаються відповідно до штатів, табелів і норм.

Харчування особового складу організовується в будь-якій обстановці. Гаряча їжа готується, як правило, три рази на добу і приймається особовим складом в установлений командиром частини (підрозділу) час.

При неможливості в ході бойових дій організувати триразове харчування гарячою їжею вона готується і видається два рази на добу; в проміжках між її прийманнями особовому складу видається частина добової норми продуктів у сухому виді. Командири усіх ступенів зобов`язані вживати заходів для того, щоб гаряча їжа та питна вода видавались особовому складу повністю і в установлений час.

Для приготування їжі, її видавання і забезпечення особового складу хлібом, цукром, чаєм, тютюновими виробами, сірниками і питною водою в батальйонах, дивізіонах та інших підрозділах, які мають штатні засоби приготування їжі, розгортаються продовольчі пункти. Підрозділи, які не мають таких засобів, розпорядженням заступника командира частини з тилу прикріпляються на забезпечення до підрозділів, які розгортають продовольчі пункти, з урахуванням завдань, що виконуються, і зручності отримання їжі. Підрозділи, які придані батальйону (дивізіону, роті) і не мають своїх штатних засобів приготування їжі, забезпечуються через продовольчий пункт відповідного батальйону (дивізіону).

Випікання хлібу здійснюється на польових механізованих (рухомих) хлібозаводах, а в окремих випадках - і на місцевих хлібопекарських підприємствах. Доставка хліба в частини і підрозділи організовується, як правило, централізовано.

Основними завданнями речової служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів речового майна та техніки служби; своєчасне поповнення їх витрати та втрат; гігієнічне миття особового складу; ремонт речового майна.

До матеріальних засобів по речовій службі відносяться: обмундирування і взуття, натільна білизна, постільні речі, спорядження, теплі речі, спецодяг; санітарно-господарче, лижне, спортивне і альпіністське майно; намети, папір, бланки та книги обліку і звітності; музикальні інструменти для військових оркестрів; пересувні майстерні по ремонту речового майна, обладнання, інструменти, інвентар і запасні частини до них; декоративні тканини і матеріали для шиття, ремонту речового майна, прапори, нагрудні знаки і знаки розпізнавання; предмети обозного майна та інше.

Визначення потреби з`єднання (частини) у речовому майні і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюється за діючими нормами (на літній і зимовий періоди), виходячи із облікової чисельності їх особового складу, кількості штатних ліжок медичної частини (підрозділу), встановлених розмірів запасів та обмінного (підмінного) фонду.

Запаси речового майна утримуються у частині (підрозділі) матеріального забезпечення бригади (бригади, полку і окремого батальйону, дивізіону) для поповнення усіх видів його втрат і витрати за природнім зношуванням, а також для заміни зараженого обмундирування і взуття.

Лазнево-пральне обслуговування включає: організацію регулярного миття особового складу; прання постільної і натільної білизни; дезинфекцію і дезінсекцію обмундирування. Миття особового складу здійснюється щотижня в штатних лазнях з`єднань і частин, а в окремих випадках - в місцевих лазнях і лазнях, які улаштовують з`єднання (частини) в місцях свого розташування або дій, з обов`язковою зміною повного комплекту натільної білизни; черговість і час миття планують штаби з`єднань (частин) спільно з начальниками речової та медичної служб. Прання білизни, як правило, здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об`єднань.

Ремонт речового майна здійснюється: дрібний ремонт обмундирування - самими військовослужбовцями; взуття - позаштатними шевцями підрозділів; середній - в ремонтних майстернях з`єднань, (частин); капітальний - в ремонтних майстернях об`єднань.

Ремонт натільної і постільної білизни після прання здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об`єднань.

Основними завданнями ветеринарної служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях і частинах установлених запасів ветеринарного майна і техніки служби; своєчасне поповнення їх витрати і втрат.

До матеріальних засобів по ветеринарній службі відносяться: медикаменти і біологічні препарати; хірургічні інструменти, апарати і прилади; перев'язочні матеріали, аптечно-лабораторне майно; сумки та укладки для ветеринарного майна; засоби дезинфекції і дезінсекції.

Визначення потреби з'єднання (частини) у ветеринарному майні проводиться за діючими нормами, а також, виходячи з імовірних витрат біологічних препаратів та дезінфікуючих засобів.

Основними завданнями матеріального забезпечення, які вирішуються в з`єднаннях і частинах по квартирно-експлуатаційній службі, є: визначення потреби, витребування і створення встановлених запасів квартирного майна; забезпечення правильної його експлуатації, своєчасного поповнення витрати і втрат; заготівля палива. При необхідності для заготівлі палива рішенням командирів з`єднань (частин) створюються спеціальні команди.

До предметів квартирного майна відносяться: паливо, освітлювальні і опалювальні прилади, металеві ящики і сейфи, пожежний інвентар, похідні меблі та інше. За забезпечення частин (підрозділів) квартирним майном відповідає заступник командира з'єднання (частини) з тилу. Майно відпускається згідно з нормами і табелями.

Забезпечення частин (підрозділів) водою здійснюється у всіх видах бойових дій і включає: розвідку джерел води, її добування та очищення; обладнання і охорону пунктів водопостачання; створення запасів води, їх зберігання і розподіл (видавання); поповнення витрати води.

Відповідальність за своєчасне забезпечення частин (підрозділів) водою несуть командир і штаб з`єднання (частини).

При обмежених можливостях добування і підвезення води вони визначають порядок водопостачання і через командирів частин (підрозділів) здійснюють суворий контроль за дотриманням особовим складом питного режиму і економною витратою води.

Частинами (підрозділами) вода витрачається для питних, господарчих, санітарно-побутових потреб, миття особового складу, на технічні потреби та для задоволення інших потреб.

Основні заходи щодо забезпечення частин (підрозділів) водою передбачаються, як правило, в плані тилового забезпечення і плані інженерного забезпечення, а щодо розвідки джерел води, крім того, - у плані розвідки з`єднання (частини). В окремих випадках, особливо при діях в місцевості з обмеженими водними ресурсами, при зараженні більшості джерел води, штабом з`єднання (частини) за участю заступника командира з тилу, начальників інженерної та медичної служб і служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту розробляється план водопостачання, який затверджується командиром.

Завдання щодо забезпечення частин (підрозділів) водою доводяться до виконавців штабом з`єднання (частини).

Розвідка джерел води, її добування і очищення, обладнання і охорона пунктів водопостачання, забезпечення частин (підрозділів) засобами добування і очищення води, а також м'якою тарою для її зберігання і транспортування здійснюється за планом начальника інженерної служби з`єднання (частини). В розвідці джерел води приймають участь начальники медичної служби та служби радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Начальник медичної служби, крім того, здійснює контроль за санітарним станом пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів, засобів підвезення і зберігання води, за її якістю і очищенням, а начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту - контроль ступені зараження місцевості в районах пунктів водопостачання. З цією метою на пунктах водопостачання і водорозбірних пунктах встановлюється постійний дозиметричний, хімічний і біологічний контроль за якістю води, що видається.

Забезпечення водою пунктів спеціальної обробки, розташованих не далі 4 км від джерел води, здійснюється частинами (підрозділами) радіаційного, хімічного і біологічного захисту. При більшому віддаленні для підвезення води залучаються сили і засоби частин (підрозділів), що підлягають обробці.

Забезпечення частин (підрозділів) водою для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб здійснюється з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, і з водорозбірних пунктів, що створюються для роздавання підвезених запасів води. Використання води для цих потреб із інших джерел забороняється.

Підвезення води для вказаних потреб з пунктів водопостачання на батальйоні та інші продовольчі пункти, а також водорозбірні пункти організовується розпорядженням заступника командира з тилу силами та засобами частин (підрозділів) тилу. Підвезення води для миття особового складу, на технічні та інші потреби здійснюється, як правило, з використанням транспортних засобів частин (підрозділів) - споживачів води. При цьому безпосередньо в роти (батареї) і взводи вода підвозиться транспортними засобами батальйонів (дивізіонів) і підрозділів, що забезпечуються.

Потреба у воді для пиття, на господарські, санітарно-побутові та інші потреби залежить від бойового і чисельного складу з'єднання (частини), кількості озброєння і техніки, умов побутової діяльності військ, кліматичних умов, пори року та інших факторів.

При розробці плану водопостачання необхідно передусім враховувати: потребу з’єднань (частин) у воді; наявність і стан джерел води, у тому числі і наявних систем водопостачання у населених пунктах; сили, технічні засоби і матеріали, які виділяються для обладнання пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів, для зберігання запасів води і її підвезення (подачі) частинам (підрозділам); час, який є для організації водопостачання.

Для миття особового складу в лазні і на санітарну обробку витрачається на людину 45 л води; для окремого медичного батальйону на одне ліжко з урахуванням обслуговуючого персоналу - 55 л; для польового механізованого хлібозаводу - 1 л води на 1 кг хліба; для прання 1 кг білизни (обмундирування) механізованим способом - 60 л.

Виходячи з норм споживання води і досвіду навчань, добова потреба води на господарчо-питні потреби може скласти: для механізованого полку – 30 - 40 м³, для механізованої бригади - 210 - 300 м³.

З метою безперебійного забезпечення військ водою необхідно мати запас для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб на 1 - 2 доби. Запаси води у з'єднанні і частині визначаються наявністю транспортних засобів і тари для їх підвезення і зберігання.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Розвинена економіка є лише потенційною можливістю для безперебійного забезпечення військ у різних умовах бойової діяльності. Для реалізації цієї можливості необхідна чітко організована робота командирів усіх ступенів і особливо органів управління тилом.

Для успішного вирішення завдань по матеріальному забезпеченню військ у сучасних операціях посадові особи органів управління тилом повинні досконально знати і враховувати умови і принципи матеріального забезпечення, уміти визначати матеріальні потреби військ, засвоїти і знати норми військових запасів та способи матеріального забезпечення.

Завдання слухачам на самостійну підготовку:

1. Вивчити рекомендовану літературу і доповнити конспект лекції записами в робочих зошитах.

2. Вивчити за законспектувати ст. 46 - 62 "Наставления по войсковому тылу"

3. Законспектувати порядок обчислення потреби в матеріальних засобах. Вивчити розрахунково-постачальні одиниці.

Доцент кафедри підготовки офіцерів запасу

3/1-1
3/1-2

3/1-3

3/1-4

3/1-5

3/1-8

3/1-9

Дата добавления: 2014-01-07