Характеристика банку як важливого елемента банківської системи

Згідно закону України «Про банки та банківську діяльність», банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банки є юридичними особами економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з їх оперативною діяльністю. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності, тобто в своїй діяльності вони є економічно незалежними. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Суть банківської установи можна розкрити визначивши його завдання, функції, цілі, структуру та принципи діяльності.

Основні функції банків: платіжно-розрахункова, ощадно-капіталотворча, кредитно-інвестиційна.

Банки, виступаючи посередниками мобілізують вклади різних обсягів та різної терміновості, тому можуть надавати підприємцям кредити в необхідній їм сумі і на необхідні терміни. Разом з тим, спеціалізуючись на проведенні кредитних операцій, банки мають можливість достовірно визначити кредитоспроможність своїх клієнтів-позичальників.

З посередництвом в кредиті тісно пов'язана друга функція банків – посередництво в платежах. Під час здійснення своїх операцій підприємцям необхідно займатися веденням каси: прийомом грошей від клієнтів, їх виплатою, зберіганням готівки, записом всіх грошових надходжень і видач на відповідних рахунках. Виступаючи посередниками в платежах, банки беруть на себе виконання всіх цих операцій для своїх клієнтів.

Особлива функція банку – мобілізація грошових доходів і заощаджень та перетворення їх на капітал. Громадяни отримують грошові доходи, частину яких короткострокове чи на тривалий час акумулюють для майбутніх витрат. Ці грошові доходи і заощадження самі по собі не є капіталом, і без банків та інших кредитних установ були б "мертвими грошима" (скарбами). Банк мобілізує ці грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів, в результаті чого вони перетворюються на позиковий капітал, який використовується суб'єктами господарської діяльності для розвитку своїх підприємств. Тим самим окремі грошові доходи і заощадження за допомогою банків в кінцевому підсумку перетворюються на капітал.

Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки та недепозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Структура банку – це такий його устрій, який дає можливість банку функціонувати як специфічному інституту. Складається з 4 блоків:

ü банківського капіталу, який існує переважно в позичковій формі та знаходиться у русі;

ü банківської діяльності, що характеризується комплексом операцій, які в сукупності може виконувати тільки банк;

ü групи людей із профільними знаннями банківської справи та управління банком;

ü виробничого блоку (банківська техніка, споруди, будівлі, внутрішня та зовнішня інформація, певні види виробничих матеріалів).

Стратегічна ціль банківської установи – бути найбільш надійним універсаль­ним (чи спеціалізованим) банком країни, зорієнтованим на інтереси клієнтів, бути лідером у наданні повного спектра якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку, сприяти інтеграції у міжнародні ринки грошових коштів і капіталів.

Для досягнення основної мети діяльності банку необхідно:

ü надавати якісні банківські послуги;

ü сприяти економічному розвитку корпоративних і поліпшенню добробуту індивідуальних клієнтів на основі взаємовигідного партнерства;

ü отримувати максимальний прибуток для власного розвитку;

ü завойовувати і утримувати передові позиції на фінансовому ринку країни.

Банк є елементом банківської системи, це означає, що він повинен:

ü володіти такими родовими властивостями, які дозволяють йому бути органічною частиною цілого (мати статус банку, ліцензію на право здійснення банківських операцій), функціонувати за загальними правилами гри;

ü функціонувати в рамках загальних і специфічних законів, юридичних норм суспільства;

ü бути здатним до саморегулювання (реагування і пристосування до навколишнього середовища), розвитку і вдосконалення;

ü взаємодіяти з іншими елементами банківської системи.

Принципи діяльності комерційного банку:

1. Робота в межах реально наявних ресурсів – банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк залучає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їхній переважно в довгострокові позики, те його ліквідність опиняється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком потребує від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

2. Економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності – чинне законодавство надає всім банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. За своїми обов'язками банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладене стягнення. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

3. Побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських засадах – надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

4. Державний контроль та регулювання його діяльності непрямими економічними методами. Держава визначає «правила гри» для банків і перевіряє дотримання цих правил, але не може давати наказів комерційним банкам.

Література:

Сковира Л. А. Банківські операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – 9-15

Oсновнi показники діяльності банків України [Електронний ресурс] // офіційне інтернет-представництво Національного банку України. – Режим доступу до сайту: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798

Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

Про національний банк України [Електронний ресурс]: закон України від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14&p=1324830502254568

Дата добавления: 2014-01-07